Рішення № 70303355, 14.11.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/2870/17 Головуючий у І інстанції Чернишова Є. Ю.Провадження № 22-ц/780/5214/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 14.11.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.

за участю секретаря Марченка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 листопада 2013 року № б/н у розмірі 26361,92 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідно до генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 29 листопада 2013 року відповідачка у справі ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 10449,51 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % річних. Сторонами був погоджений порядок погашення заборгованості по кредиту шляхом сплати коштів з 1 по 25 число кожного місяця.

Позивач зазначає, що відповідачка погодивши умови погашення заборгованості по кредитному договору, всупереч вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, їх не виконує, тому просив у судовому порядку вирішити вказаний спір та стягнути з відповідача наявну заборгованість по кредитному договору у розмірі 26361, 92 грн., що складається, із заборгованості по кредиту в сумі 8701,56 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 5182,52 грн, заборгованість по пені в сумі 11485, 98 грн, а також штрафу визначеного п.2.2 Генеральної угоди в сумі 991,86 грн.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 25370,66 грн. та судові витрати в розмірі 1539,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ «Приват Банк», посилаючись на те, що висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та постановлений з порушенням норм процесуального права. Крім того, вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог ч.4 ст. 267 ЦК України безпідставно стягнув кошти за межами строків позовної давності, не дивлячись на те, що вона подала про це письмову заяву.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, відповідачку, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апелянта, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що ОСОБА_2 належним чином не виконує зобов'язання, передбачені укладеною в установленому законом порядку Генеральною угодою. Такі дії відповідача є неправомірними, тому суд визнав позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Даючи оцінку поданій відповідачкою заяві про застосування строків позовної давності, суд її відхилив та мотивував вказаний висновок тим, що згідно п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, які затвердженні наказом №СП-2010256 від 06 березня 2010 року строк позовної давності відносно вимог банку щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагородження, неустойки (пені та штрафів) витрат банку становить 50 років.

Однак, погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів не може виходячи з наступного.

Згідно з ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 29 листопада 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої відповідач отримав кредит у розмірі 10449,51 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Укладаючи вказану генеральну угоду сторони зазначили, що вона укладається з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобовязання за кредитним договором №SAMDN56000021187114 від 18 квітня 2008 року .

Згідно до умов вказаної генеральної угоди, а саме п. 1.1.2 сторони визначили суму заборгованості позичальника по вище вказаному кредитному договору в розмірі 11556,51 грн. та з метою її погашення погодили надання відповідачці суми у розмірі 10449,51грн, а також встановили терміни повернення відповідачкою отриманого кредиту в період з 01 по 25 число кожного місяця.

З матеріалів справи, а саме наданого позивачем розрахунку вбачається, що Банк виділив ОСОБА_2В вказані у генеральній угоді кошти в сумі 10449,51 грн. які були спрямовані на погашення заборгованості по кредитному договору №SAMDN56000021187114 від 18 квітня 2008 року. Відповідачка частково виконувала взяті на себе зобовязання по вказаній генеральній угоді, сплативши у грудні 2013 року 530 грн, у січні 2014 року 530 грн, у лютому 2014 року -540 грн, у березні 2014 року - 540 грн, та 25 квітня 2014 року 200 грн. після чого припинила виконувати взяті на себе зобовязання.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами позивача та висновком суду першої інстанції проте, що відповідачка ОСОБА_2 не виконала своїх зобов'язань за вказаним договором, у звязку з чим в неї перед ПАТ КБ "Приватбанк" виникла заборгованість у сумі визначеній судом першої інстанції 25370,66 грн. Дана сума заборгованості не оспорюється і позивачем у справі.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка у справі ОСОБА_2 припинила виконувати взяті на себе зобовязання за кредитним договором з 26 квітня 2014 року та не вчиняла ні яких дій направлених на виконання зобовязання за кредитним договором №SAMDN56000021187114 від 18 квітня 2008 року та генеральною угодою від 29 листопада 2013 року, разом з тим ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із вказаним позовом лише у серпні 2017 року .

Заперечуючи щодо доводів позивача ОСОБА_2 подала 31 серпня 2017 року заяву про застосування строків позовної давності та відмову у позові відповідно до норм ст. 267 ч.4 ЦПК України (а.с. 41).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

З частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача про застосування строків позовної давності як підставу для відмову у позові мотивував свій висновок тим, що п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, які затвердженні наказом №СП-2010256 від 06 березня 2010 року строк позовної давності відносно вимог банку щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагородження, неустойки (пені та штрафів) витрат банку становить 50 років.

Однак, суд не звернув увагу на те, що вказані умови сторонами по вказаній справі у відповідності до вимог ст. 207, 259 ЦК України як складова генеральної угоди не підписані, та не можуть вважатися належним та допустимим доказом збільшення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З врахування викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи вказаний спір неповно зясував обставини в справи, постановлений у справі висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, а тому відповідно до вимог ст. 309 ч.1 п.3 ЦПК України приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому колегія суддів також враховує, що відповідачка у справі звертаючись до суду із апеляційною скаргою сплатила судовий збір в розмірі 1760 грн, що підтверджується квитанцією від 27.09.2017 р. тому відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України вказані кошти підлягають стягненню з позивача на користь відповідачки.

Керуючись ст. 303, 307, 309 , 313-315, 317 ЦПК України. ст. 207, 267, 269 ЦК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення .

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570 юр. адреса м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги у вказаній справі у розмірі 1760 грн.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський судді : Т.Ц.Кашперська

ОСОБА_3