Ухвала суду № 70302761, 16.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 0810/1683/2012 Головуючий у 1 інстанції: Яркіна С.В.

Провадження № 22-ц /778/3345/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопад 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів: Кочеткової І.В., Гончар М.С.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 червня 2012 року у справі за позовом Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013р. Кредитної спілки «Аккорд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, який уторився станом на 28.04.2012р. в сумі 13 716,80 грн.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 21 червня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Аккорд»(03055, м. Київ, вул. В. Ярмоли, 38 корп. 75 А, п/р 26503052600260 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649, ЄДРПОУ 22871103) заборгованість за кредитним договором № 707/Зап від 23.03.2007 року в розмірі 13 716,80 грн..

Стягнуто з з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Аккорд»(03055, м. Київ, вул. В. Ярмоли, 38 корп. 75 А, п/р 26503052600260 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649, ЄДРПОУ 22871103) суму сплаченого судового збору у розмірі 214,60 грн..

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі у зв»язку з пропуском кредитною спілкою строку позовної давності.

Кредитна спілка «Аккорд» до судового засідання апеляційного суду 16.11.2017р. свого представника не направила, прохаючи у письмовій заяві провести апеляційний розгляд за її відсутності. Тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто

за відсутності представника КС «Аккорд».

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення адвоката відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.03.2007р. між кредитною спілкою «Аккорд» та її членом ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 707/Зап.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору кредитна спілка надала позичальнику кредит у розмірі 3 360 грн. строком до 25.03.2008р., що підтверджується відповідним видатковим ордером про отримання коштів.

У відповідності до п. 2.2 договору позичальник зобов’язався щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти на частину кредиту в терміни та розмірах не менше, ніж це вказано в рекомендованому графіку платежів. При дотриманні позичальником умов сплати кредиту, передбачених у рекомендованому графіку платежів, нарахування процентів є мінімальним: на залишок суми кредиту.

Розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом передбачено п. 2.3 договору, згідно з яким на фактичний залишок суми кредиту нараховуються відсотки з розрахунку 0,14247 за кожен день користування кредитом.

Розмір щомісячних платежів визначений у Додатку № 1 до договору «Рекомендований графік платежів» ( а.с. 7).

Однак, всупереч договірним зобов’язанням позичальник не виконувала графік платежів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач лише 1 раз здійснила платіж за кредитом, сплативши 04.05.2007р. на його погашення 238,95 грн., а на погашення процентів нею здійснено чотири платежі на загальну суму 761,05 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору при порушенні строків сплати кредиту нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми остаточної заборгованості за кожний день прострочення.

У зв»язку з порушенням строків платежів позичальнику нараховувалась пеня, загальний розмір якої було визначено у сумі 32 680,32 грн. ( а.с. 4).

Рішенням кредитного комітету від 14 квітня 2012р., який оформлено протоколом № 707/Зап, вказаний розмір пені зменшено до суми боргу за кредитом – 3 121,05 грн. ( а.с. 3).

Тому КС «Аккорд» в позові просила стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась станом на 28.04.2012р. в загальній сумі 13 716,80 грн., в тому числі: борг за тілом кредиту становить 3 121,05 грн., за процентами –7 474,70 грн., за пенею - 3 121,05 грн. ( а.с. 4).

Задовольняючи цей позов кредитної спілки, суд виходив із того, що є доведеними ті обставини, що відповідач отримала кредитні кошти, але не здійснювала платежів щодо графіку, визначеного сторонами, та в обумовлений строк кредитні кошти не повернула.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не оспорює наявність між нею та КС «Аккорд» кредитних правовідносин, отримання коштів та наявність боргу, але вказує на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, на що не звернув уваги суд при перегляді заочного рішення. Вважає, що, оскільки рішення ухвалено у її відсутності у заочному порядку, то судом має бути врахована її заява про застосування строків позовної давності, які

позивачем пропущено з огляду дату останнього платежу - 19.10.2007р.

Перевіривши вказані доводи апеляційної скарги, колегія встановила наступне.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Проте, нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-2307цс15.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 не зверталася із заявою про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу до ухвалення заочного рішення.

При цьому, колегія зважує на те, що об»єктивно у неї така можливість малась, оскільки, як слідує з матеріалів справи, відповідач отримала копію позовної заяви кредитної спілки із суду та двічі завчасно отримала судові повістки.

Так, ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 17 травня 2012р. було відкрито провадження у справі за позовом КС «Аккорд» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а розгляд справи призначено на 31 травня 2012р.

Згідно зворотнього поштового повідомлення 24.05.2012р. ОСОБА_2 отримала судову повістки у це судове засідання ( а.с. 25), але до судового засідання не з»явилась, будь-яких заяв, клопотань та заперечень на позов до суду не спрямувала. Слухання справи було відкладено на 21 червня 2012р., про що ОСОБА_2 також отримала судову повістку завчасно – 07.06.2012р., на підтвердження чого мається зворотнє повідомлення ( а.с. 19). В судове засідання знову не з»явилась, а також не надала ніяких заяв та клопотань.

Вказане свідчить, що відповідач свідомо, будучи обізнана про судовий спір з приводу отриманого нею кредит, не скористалась своїм право на особисту участь у розгляді справи та на своєчасне подання заяви про застосування строків позовної давності до суду першої інстанції до ухвалення рішення у справі. А тому висловлена відповідачем після ухвалення рішення заява про застосування строків позовної давності, зокрема, на стадії апеляційного провадження не може бути задоволена.

Інших доводів на спростування оскаржуваного рішення суду апеляційна скарга не містить.

Беручи до уваги все вищенаведене, колегія не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити та залишити рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314-315, 317, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 червня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

ОСОБА_4