Рішення № 70302746, 14.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/7724/15 Головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.

Провадження № 22-ц/778/936/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» листопада 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Фесенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2016 року у справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_3, третя особа: Міське комунальне підприємство «Основаніє», про стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року Запорізька міська рада звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 23.11.2001 року між КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №14» та ПП ОСОБА_3 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 161/14, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, загальною площею 95,72 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Запорiжжя, пр. Ленiна, 170-б на строк по 23.11.2004 року.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що у випадку дострокового припинення договору орендна плата перераховується орендарем по добу фактичної здачі нежитлового приміщення.

08.04.2005 року шляхом укладання додаткової угоди до Договору сторони продовжили строк Дії договору на три роки. Додатковою угодою вiд 30.07.2008 року до Договору, сторони домовилися про продовження дії Договору строком ще на три роки.

01.10.2002 року додатковою угодою до Договору змiнено в преамбулi Договору «Орендодавець» з КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 13» на Управлiння житлового господарства мiської ради, і доповнено в преамбулi Договору КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 13» у подальшому «Балансоутримувач» (а.с.12).

Додатковою угодою вiд 25.02.2009 року збільшено розмір орендної плати до 800 грн. 33 коп.

18.02.2011 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 6 «Про структуру виконавчих opгaнів Запорiзької мiської ради, загальну чисельність апарату Запорiзької мiської ради та її виконавчих opганів».

Пунктом 4.14 вказаного рішення Управлiння житлового господарства Запорiзької мiської ради ліквідовано з 10.05.2011року. Правонаступники Орендодавця - вiдсутнi. Запис про державну реєстрацію припинення Орендодавця внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осiб-пiдприємцiв 23.03.2012 року.

20.01.2014 року нежитлове приміщення було добровільно повернуто орендарем з користування балансоутримувачу, про що складено вiдповiдний акт.

Вважає, що згідно п.3.7 договору вiдповiдач має сплатити орендну плату по добу фактичної здачi нежитлового примiщення, а саме по 20.01.2014 року.

На підставі зазначеного просило стягнути з ОСОБА_3 на користь Запорізької міської ради в дохід місцевого бюджету суму боргу з орендної плати в розмірі 42 299 грн. 93 коп. та судовий збір в розмірі 423 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2015 року залучено до участь у справі в якості третьої особи МКП «Основаніє».

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Запорiзької мiської ради в дохiд мiсцевого бюджету 47 561 грн. 46коп.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має виконувати умови по договору належним чином та своєчасно вносити орендну плату.

Згiдно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязi на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Припинення підприємницької дiяльностi фізичної особи - підприємця та його виключення з реєстру суб’єктiв підприємницької дiяльностi не є підставою для припинення зобов’язань згiдно з наведеними нормами ЦК України.

Отже, припинення пiдприємницької дiяльностi фiзичної особи - підприємця та його виключення з Реєстру суб’єктів пiдприємницької дiяльностi не впливає на його цивільну правоздатність i не звільняє його вiд обов'язку нести вiдповiдальнiсть за неналежне виконання зобов'язань, передбачених законом, та не тягне за собою юридичних наслiдкiв, подiбних до тих, якi настають при лiквiдацiї юридичної особи. У разi припинення суб'єкта пiдприємницької дiяльностi - фiзичної особи (виключення з реєстру суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фiзичною особою, оскiльки фiзична особа не перестає iснувати. Фiзична особа-пiдприємець вiдповiдає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з пiдприємницькою дiяльнiстю, yciм своїм майном.

Правова позиція з цього приводу викладена у постанові Верховного Суду України вiд 04.12. 2013 року у справi № 6-125цс13.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2001 року мiж Комунальним пiдприємством «Виробниче ремонтно-експлуатацiйне житлове об’єднання №14» (орендодавець) та фізичною особою - пiдприємцєм ОСОБА_3 (орендар) укладено Договiр оренди нежитлового примiщення № 161/14, загальною площею 95,72 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Запорiжжя, пр. Ленiна, 170-б на строк до 23.11.2004 року (далі-Договір) (а.с.9-10).

Після закінчення строку дії договору оренди або у випадку дострокового його розiрвання орендар зобов'язаний передати орендодавцю примiщення за актом прийому-передачi (п.2.4 Договору).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що у випадку дострокового припинення Договору орендна плата перераховується орендарем по добу фактичної здачi нежитлового примiщення.

08.04.2005 року шляхом укладання додаткової угоди до Договору сторони продовжили строк дії договору на три роки. Додатковою угодою вiд 30.07.2008 року до Договору сторони домовилися про продовження дії Договору строком ще на три роки (а.с.14,16).

Додатковою угодою до Договору вiд 25.02.2009 року розмiр орендної плати збiльшено до 800 грн. 33 коп. (а.с.18).

Судом першої інстанції встановлено, що згiдно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв 21.08.2014 року здiйснено державну реєстрацiю припинення пiдприємницької дiяльностi фізичної особи-пiдприємця ОСОБА_3

20.01.2014 року нежитлове примiщення було добровiльно повернуто орендарем з користування Балансоутримувачу, про що складено вiдповiдний акт (а.с.20).

Статгею 60 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територiальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме i нерухоме майно, доходи мiсцевих бюджетiв, тощо.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Україні» вiд iмені та в iнтересаx територiальних громад дiють мiськi ради, як органи місцевого самоврядування.

Статтею 11 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчими органами мiсцевих рад є зокрема управлiння, якi здiйснюють делегованi їм повноваження.

З огляду на викладене, договiр оренди нежитлового примiщення, що є комунальною власнiстю, був укладений Управлiнням житлового господарства Запорiзької міської ради, як виконавчим органом мiсцевого самоврядування, в інтересах територіальної громади в особi Запорiзької міської ради.

Таким чином, ненадходження коштiв орендної плати за користування спірним нежитловим примiщенням в дохід мiсцевого бюджету порушує інтереси територіальної громади, як власника, в особi Запорiзької міської ради.

Відповідно до розрахунку заборгованості, останнє внесення оплати за Договором мало місце у квітні 2010 року, тому заборгованість виникла з травня 2010 року і розрахована до січня 2014 року ( а.с.21).

Судом правильно встановлено, що на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2010 року з приватного підприємця ОСОБА_3 стягнуто заборгованість по орендній платі за даним Договором у сумі 4888,73 грн. за період до 10 лютого 2010 року (а.с.24-25). Виконання судового рішення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 підтверджується витягами про надходження грошових коштів від Ленінського ВДВС ЗМУ юстиції у період з лютого по травень 2013 року (а.с. 22).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплата ОСОБА_3 коштів в загальному розмірі 4888,73 грн. у період з лютого по травень 2013 року здійснювалось відповідачем на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2010 року, а не в якості погашення заборгованості відповідача за договором оренди за період з лютого 2010 року по 21 січня 2014 року.

За таких обставин, розмір нарахованої та не сплаченої відповідачем орендної плати за період з лютого 2010 року по 21 січня 2014 року відповідно до розрахунку позивача становить 47 188 грн. 66 коп.( 48 688 грн. 66 коп. - 1500,00 грн. = 47 188 грн. 66 коп.) (а.с.21).

Проте довід апеляційної скарги щодо не обгрунтованого не застосування судом позовної давності знайшов часткове підтвердження в ході апеляційного розгляду.

За матеріалами справи з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за період з лютого 2010 року по 21 січня 2014 року з Запорізька міська рада звернулась 28.08.2015 року (а.с.22-38).

Відповідно до п.2 Додаткової угоди від 25 лютого 2009 року орендна плата за кожний наступний місяць перераховується до місцевого бюджету м.Запоріжжя орендарем самостійно щомісячно до 10 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила ( частина перша статті 261 ЦК України ).

Судом першої інстанції не було взято до уваги, що умовами Договору № 161/14 сплату орендної плати передбачено періодичними щомісячними платежами, а тому позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу, а тому стягненню на користь Запорізької міської ради підлягає заборгованість за період з 28.08.2012 року по 28.08.2015 року, яка за наданим позивачем розрахунком становить 19 019 грн. 97 коп. (а.с.21)

Довід апеляційної скарги про те, що строк позовної давності почав діяти з серпня 2010 року, оскільки саме з цього моменту договір оренди на підставі п. 3.2 Додаткової угоди від 08 лютого 2010 року є припиненим, колегія суддів вважає неприйнятним, з огляду на положення п.3.5 договору, яким передбачено, що у випадку закінчення терміну дії договору, або дострокового його припинення, орендна плата перераховується орендарем по день фактичної здачі приміщення по акту-передачі, а саме: 21 січня 2014 року.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги заперечення ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 приймання - передачі орендованого майна від 20.01.2014 року він не підписував, оскільки належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України відповідачем суду не надано.

Судову почеркознавчу експертизу, яку судом було призначено за клопотанням відповідачем не було проведено у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 не сплатив кошти за проведення зазначеної експертизи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стягуючи з відповідача ОСОБА_3 на користь Запорiзької міської ради суму боргу з орендної плати в розмірі 47 561 грн. 46 коп. суд першої інстанції в порушення положень ст.11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, які за змістом позовної заяви становили 42 299 грн. 93 коп. (а.с.2-4).

Суд першої інстанції на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм не дав та ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову Запорізької міської ради в сумі 19 019 гривень 97 коп.

За приписами ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.88 ЦПК України Запорізька міська рада має право на компенсацію відповідачем судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно задоволеним вимогам від заявлених (заявлено 42 299,93 грн. - задоволено 19 019,97 грн.), в сумі 190,20 грн. 60 коп. (423,00 грн. х 19 019 грн. 97 коп. : 42 299 грн. 93 коп.).

Крім того, ОСОБА_3 має право на компенсацію судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог за апеляційною скаргою (заявлено 42299,93 грн. - задоволено 23279,96 грн. (42299,93 грн. - 19019,97 грн. = 23279,96 грн.)) в розмірі 256 грн. 08 коп. (465,30 грн. * 23279,96 грн. / 42299,93 грн.)

Таким чином, з Запорізької міської ради на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню компенсація судового збору в сумі 65 грн. 88 коп.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України , колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Запорізької міської ради до ОСОБА_3, третя особа: Міське комунальне підприємство «Основаніє», про стягнення заборгованості з орендної плати задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на (IПН НОМЕР_1) на користь Запорiзької міської ради суму боргу з орендної плати в розмірі 19 019 гривень 97 коп.

В іншій частині позову Запорізької міської ради відмовити.

Стягнути Запорізької міської ради на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 65,88 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: