Рішення № 70302684, 16.11.2017, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/735/17

Номер провадження 2/350/487/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі : головуючої судді Калиній Г.В.

з участю секретаря судового засідання Юречко Т.Б.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У своїй позовній заяві позивач просить постановити рішення, яким стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 14138 гривень 46 копійок та судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приват Банк» та ОСОБА_2 09 червня 2009 року був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 3500 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі платою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Видана відповідачці кредитна картка перевидавалася, останній раз у 2016 році термном дії до 2020 року.

Згідно умов договору банк має право у будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Відповідачка не надала своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, передбаченими договором, чим порушила умови договору.

Станом на 30 квітня 2017 року відповідачка має заборгованість за кредитним договором на загальну суму 14138 гривень 46 копійок, в тому числі: 3281 гривня 55 копійок заборгованість за кредитом, 9707 гривень 46 копійок заборгованість по процентах за користування кредитом, 500 гривень штраф (фіксована частина), 649 гривень 45 копійок штраф (процентна складова).

Відповідачка у судове засідання не прибула, направила суду письмове заперечення на позов, яке мотивувала тим, що у липні 2008 року вона отримала платіжну картку в ПАТ КБ «Приватбанк», яку використовувала протягом півтора року, а саме до грудня 2010 року. Будь-яка заборгованість за кредитом в неї по зазначеній картці була відсутня.

Позивачем до позовної заяви додана копія заяви про надання банківських послуг щодо отримання та оформлення кредитної картки, яка написана від її імені. Стверджує, що надана позивачем заява написана іншою особою, оскільки вона особисто з такою заявою до банку не зверталась, про що свідчить невідповідність її підпису на наданій позивачем копії документу.

Вважає доказом відсутності заборгованості по кредиту те, що позивач протягом 2010-2017 років не звертався до неї з вимогами про повернення суми кредитних коштів та інших платежів, а також не звертався до суду з позовом про стягнення вказаної суми у примусовому порядку. Отже, позивач пропустив строк позовної давності по для звернення о суду з даним позовом.

Позивач не зазначив ні у позовній заяві, ні у додатках до неї про те, коли саме та на яких підставах виникла заборгованість, адже, по-перше, факт видачі платіжної картки не свідчить сам по собі про виникнення заборгованості, а, по-друге, позивач має зазначити конкретну дату (дати), коли він вважає, що його права були порушені відповідачем (боржником у зобов'язанні).

Крім того, позивач поверхнево та незрозуміло виклав позовні вимоги, оскільки з них не вбачається дата порушення його прав. Якщо позивач зазначає про триваючі взаємовідносини, а саме про систематичне зняття коштів з наданої відповідачу картки, він мав зазначити дату порушення кожного зобов'язання по кожній сумі, отриманій з картки та надати відповідний розрахунок.

Як вбачається з наданої заяви, вона не містить правочину щодо сплати штрафів у разі невиконання зобов'язань.

Як зазначає позивач, заява є єдиним документом, який був підписаний нею для отримання картки. Вказана заява містить відсилання на локальні нормативні акти позивача, що не свідчить про письмову форму договору про неустойку, оскільки Правила користування кредитною карткою, Умови та правила надання банківських послуг тощо, не містять її підпису, отже, не свідчать про її згоду на ці умови. Тобто договір про нарахування неустойки укладений сторонами не був.

Вважає що, будь-які відсилочні норми, які не містять її підпису про згоду з ними, не можуть бути враховані судом як такі, що погоджені сторонами договору.

Крім того, враховуючи сплив позовної давності по основних вимогах, нарахування неустойки, у тому числі штрафів, є безпідставним, оскільки відсутнє саме зобов'язання.

На підставі наведеного просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, справу розглянути без її участі.

Вислухавши пояснення представника позивача та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

09 червня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приват Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у розмірі 3500 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі платою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджується копією заяви відповідача (а. с. 120) та копією Умов та правил надання банківських послуг та правил користування карткою (а. с. 8-13).

Зобовязання за договором позичальником не виконувалися, а тому утворився борг: 3281 гривня 55 копійок заборгованість за кредитом, 9707 гривень 46 копійок заборгованість по процентах за користування кредитом, 500 гривень штраф (фіксована частина), 649 гривень 45 копійок штраф (процентна складова), що в сумі становить 14138 гривень 46 копійок, та підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 3-5).

Відповідно до положень статей 10, 60, 61 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На вимогу суду представник позивача надав для огляду у судовому засіданні оригінал зави про надання банківських послуг щодо отримання та оформлення кредитної картки, яка підписана позивачкою. Підписуючи зазначену заяву, відповідачка підтвердила бажання оформити на своє імя кредитку та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг та правилами користування карткою. Тобто між банком та відповідачкою був укладений кредитний договір, який має всі ознаки договору приєднання, передбачені ст. 634 ЦК України.

Відповідачка ОСОБА_2 на підставі кредитного договору б/н від 09 червня 2009 року отримала картки № 414937403230947, 4149437725534158 та 4149439390605628, остання з яких має термін дії до останнього дня липня 2020 року, що підтверджується повідомленням ПАТ КБ «Приват Банк» № 30.1.0/2-20170605/10 від 04 жовтня 2017 року (а. с. 119), роздруківкою скріну (а. с. 122) та роздруківкою фотографії відповідачки з кредитною карткою (а. с. 122, 123).

Отже твердження відповідачки про те, що вона ніколи не отримувала кредитної картки та не підписувала заяву про надання банківських послуг не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобовязання у встановлений договором строк.

За змістом ст.ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві надані грошові кошти та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Враховуючи викладені обставини суд приходить до висновку, що відповідачка не виконала зобовязання за вказаним договором належним чином, чим порушила зазначені норми закону та умови договору, а тому суму, що включає заборгованість по тілу кредиту, заборгованість за відсотками та неустойку слід стягнути з неї за рішенням суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну та спеціальну. Відповідно до змісту ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність тривалістю один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 названого кодексу, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За змістом ст. 261 цього ж кодексу, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що позивачка отримала кредит з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Видана відповідачці кредитна картка перевидавалася, останній раз у 2016 році термном дії до 2020 року.

Отже звертаючись до суду з даним позовом, позивач не пропустив строк позовної даності, а скористався своїм правом достроково вимагати повернення позивачкою тіла кредиту, а також відсотків за користування кредитом та неустойки у звязку з порушенням невиконанням зобовязань за кредитним договором, яке передбачене ч. 2 ст.1050 ЦК України та ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем документально підтверджено понесені витрати у виді судового збору в розмірі 1378 гривень, що підлягає стягненню з відповідачки у повному обсязі.

Керуючись статтями 209, 212, 214-215, 218ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки смт. Перегніське, вул. Січових Стрільців, 40а/5, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерціний банк «Приват Банк» на р/р № 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором без номеру від 09 вересня 2009 року в сумі 14138 гривень 46 копійок, в тому числі: 3281 гривня 55 копійок заборгованість за кредитом, 9707 гривень 46 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом, 500 гривень штраф (фіксована частина), 649 гривень 45 копійок штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» 1600 гривень судових витрат по справі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд протягом десяти днів з часу його проголошення, а відповідачкою у той же строк з часу отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Калиній