Вирок № 70302645, 17.11.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/4891/17

пр.1-кп/336/472/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року м.Запоріжжя Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Суркової В.П.,

при секретарі Прохоровій А.О.,

за участю прокурора Ворони М.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої -

адвоката Бекліміщева С.О.,

представника цивільного

відповідача МТСБУ ОСОБА_3,

захисника Сілкіної О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080000000274 від 23.07.2017 року відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Іваниця Ічнянського району Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей, обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2017 року, приблизно о 07.03 годині, водій ОСОБА_5, який не мав водійського посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «М 412 ИЖ 02», реєстраційний номер НОМЕР_4, рухався по проїзній частині вул. Чарівній у м. Запоріжжі з боку вул. Полякова в напрямку вул. Героїв 55-ї бригади.

В цей же час по регульованому пішохідному переходу в районі будинку № 131 зліва направо по ходу руху автомобіля проїзну частину вул. Чарівній перетинав пішохід ОСОБА_6, який рухався на зелений сигнал світлофора.

Наближаючись до пішохідного переходу в районі будинку № 131, водій ОСОБА_5 у зв'язку зі зниженням уваги і реакції, а так само порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, ігноруючи вимогу забороняючого (червоного) сигналу світлофора, рухаючись зі швидкістю не менше 70 км/год., що перевищує дозволену у населеному пункті, маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити пішохода ОСОБА_6, та маючи при цьому технічну можливість уникнути наїзду на нього, відповідних заходів до зниження швидкості аж до зупинення транспортного засобу не вжив.

Своїми діями водій ОСОБА_5 порушив вимоги п.п. 2.1 а), 2.9 а), 8.7.3 е), 12.3, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, де сказано:

- п. 2.1 - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- п. 2.9 Водію забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

- п. 8.7.3 Сигнали світлофора мають такі значення:

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих забороняють рух;

- п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

- п. 12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.;

- п. 12.9 (б) Водію забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи № 9-499 від 17.08.2017 року, з технічної точки зору знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав винуватість у вчиненні порушення правил безпеки руху за вказаних в обвинуваченні обставин та пояснив, що напередодні усю ніч працював, вантажив метал. 23.07.2017 року приблизно о 06.00 годині випив 2-3 бокала пива, а о 07.00 годині поїхав додому, рухався на автомобілі М 412 зі швидкістю 60-65 км/год. В районі зупинки загального транспорту «вул. Заводьска» збив чоловіка, не помітив його на дорозі, зупинився, так як розбилося лобове скло. Посвідчення водія ніколи не мав, транспортними засобами керує з 12 років. У вчиненому щиро кається, вибачився перед потерпілою.

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що доводиться загиблому дружиною, про його смерть дізналася від сусіда. Коли опинилась на місці події, побачила чоловіка, який лежав на проїзній частині дороги, автомобіль ОСОБА_5 стояв біля кафе. Просила призначити йому покарання, пов'язане з позбавленням волі.

Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи № 9-499 від 17.08.2017 року, в діях водія ОСОБА_5 є невідповідність вимогам п.п. 8.7.3 е), 12.3, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху. Невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху знаходиться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_5 мав можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням заходів до зниження швидкості автомобіля аж до його зупинки (а.с.219-224).

Висновком судово-медичної експертизи № 2589 від 24.07.2017 року встановлено, що смерть ОСОБА_6 настала від поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок з численними переломами кісток скелету та пошкодженням внутрішніх органів при явищах шоку, що формується. Були виявлені наступні пошкодження:

відкрита черепно-мозкова травма - рани та садна на голові з крововиливами у підлягаючи м'які тканини; розлитий крововилив під м'які оболонки головного мозку майже на всьому протязі; відкритий перелам кісток склепіння черепу, який розповсюджується на основу черепа з пошкодженням твердої мозкової оболонки;

закрита тупа травма тулубу - перелами хребта на ділянці між 9 та 10 грудними хребцями з повним розривом спинного мозку та неповним розривом аорти між 7 шийним та 1 грудним хребцями, переламами 3-4, 7 ребер справа по передньо-підпаховій лінії, а також 10-12 ребер справа та 10 ребра зліва по навколо хребетним лініям, перелами 2-8 ребер зліва та 2-9 ребер справа по середньо-ключичним лініям; розриви пристінкової плеври та міжреберних м'язів, що проходить в 10-му межребір'ї справа та зліва; крововиливи під легеневою плеврою у при нирковому жирову клітковину; розриви печінки; розрив крижово-клубового сочлініння зліва, перелам горизонтальної та униз східної гілок лівої лобкової кістки; садна на тулубі;

відкриті перелами кісток правої та лівої гомілок з крововиливами у м'язи, садна та синці на кінцівках, рани на нижніх кінцівках.

Всі пошкодження виникли за механізмом тупої травми:

- відкрита черепно-мозкова травма виникла внаслідок ударного травматичного впливу тупим твердим предметом з переважаючою травмуючою поверхнею у ділянку лоба; закрита тупа травма тулубу виникла внаслідок ударних травматичних впливів тупим твердим предметом (предметами) з переважаючою травмуючою поверхнею у задню та праву бічну поверхню тулуба та внаслідок струсу тіла;

- відкриті перелами кісток правої та лівої гомілок з крововиливами у м'язи утворилися внаслідок ударного травматичного впливу тупим твердим предметом (предметами) у задньозовнішню поверхню правої гомілки та задньозовнутрішню поверхню лівої гомілки;

- синці та садна утворилися внаслідок ударного травматичного впливу та впливу під кутом тупим твердим предметом (предметами) у ділянки, що відповідають вказаним пошкодженням.

З огляду на масивність травми, викладений механізм утворення окремих груп ушкоджень, висоту їх розташування, можна припустити, що пошкодження у ОСОБА_6 могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Найбільш вірогідно на момент отримання пошкоджень ОСОБА_6 знаходився у вертикальному чи близько до цього положенні, в русі (шаг, біг).

Всі ушкодження, які виявлені при експертизі трупу, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент спричинення, полягають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті, утворилися незадовго до настання смерті. При судово-токсикологічній експертизі крові, сечі та частин внутрішніх органів трупа ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт в концентрації: в крові - 2,7 проміле, в сечі - 2,6 проміле. Вказана концентрація етилового алкоголю у крові живих осіб зазвичай викликає сильне алкогольне сп'яніння (а.с.121-126).

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким з учасників процесу не оспорююється. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позиції немає, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного злочину доведена, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні істини, що суд визнає як обставини, які пом'якшують покарання.

Вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння суд визнаю обставиною, що обтяжує покарання.

Суд також враховує особу обвинуваченого, який вчинив злочин з необережності, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, під наглядом у нарколога та психіатра не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисних злочинів, але судимості у встановленому законом порядку погашені.

Приймаючи до уваги ступінь тяжкості і обставини вчиненого злочину, та враховуючи думку потерпілої, яка просила суд призначити обвинуваченому суворе покарання, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, і саме таке покарання у силу вимог ч. 2 ст. 65 КК України буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд вважає можливим не застосовувати до обвинуваченого додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_5 ніколи не мав і на теперішній час не має посвідчення на право керування транспортним засобом.

Потерпіла заявила цивільний позов про стягнення з МТСБУ у відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 194595,00 грн., матеріальної - 9729,00 грн. та стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у розмірі 490000,00 грн.

В обґрунтування вимог в частині майнової шкоди потерпіла пояснила, що шкода складається з витрат, які вона понесла на поховання чоловіка, поминальні обіди, спорудження пам'ятника, надавши суду рахунки та договір-замовлення на підтвердження цих вимог.

Моральну шкоду у обґрунтовує тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди втратила близьку людину, з якою прожила разом майже 40 років, виховали двох дітей.

Обвинувачений ОСОБА_5 як цивільний відповідач позов визнав та пояснив, що він є єдиним утриманцем сім'ї, яка складається з чотирьох малолітніх дітей та дружини. Після скоєння ДТП він був одразу затриманий, тому не мав можливості відшкодувати завдану шкоду.

Представник другого цивільного відповідача позов не визнала, надала письмові заперечення, які долучені до матеріалів кримінального провадження.

В обгрунтування своїх заперечень пояснила, що потерпілою порушено порядок звернення до МТСБУ про страхове відшкодування, що передбачено п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З цих підстав просила про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Стаття 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" дає поняття поховання померлого, відповідно до якого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству, і із змісту цього поняття виходить суд, вирішуючи питання про витрати на поминальні обіди.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Отже, витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, ці витрати є виключно виявом доброї волі родичів померлого, що бажають його пом'янути, на думку суду, їх не можна вважати розумними в сенсі статті 1201 ЦК України.

У зв'язку з викладеним, суд не вбачає підстав для покладення на другого відповідача обов'язку взяти участь в понесених потерпілою витрат на поминальні обіди.

Із преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» випливає, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відповідно до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, в силу ст. 6 зазначеного закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та (або) майну потерпілого.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

В силу ст. 27 зазначеного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Виходячи з аналізу наведених норм закону, суд дійшов висновку, що стягненню з МТСБУ на користь потерпілої підлягають витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 38400 грн. (3200 х 12).

Вимоги про стягнення з МТСБУ моральної шкоди задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 261 Закону страховиком відшкодовується потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Оскільки потерпілий ОСОБА_6 загинув під час дорожньо-транспортної пригоди, відсутні правові підстави для стягнення з МТСБУ моральної шкоди.

Вирішуючи позов про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого, суд знаходить його обґрунтованим, зумовленим душевними стражданнями через втрату близької людини, що потягло за собою зміни у звичному засобі життя потерпілої та її емоційному і майновому стані, і при розв'язанні питання про розмір шкоди, яку належить стягнути, виходить з положень ст. 23 ЦК України, згідно із якою розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодування, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз'яснень п. 16 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про розмір морального відшкодування, суд в силу ст. 1193 ЦК України враховує майновий стан особи, що заподіяла шкоду, відсутність у нього стабільного заробітку, наявність на утриманні чотирьох малолітніх дітей і дружини, яка не працює, оскільки здійснює догляд за дітьми, і вважає, що сума в 100 000 грн. є домірною глибині емоційних переживань потерпілої відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Витрати з проведення експертизи, відомості про яку надані суду, у сумі 1186 грн. 44 коп. відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

У відсутність клопотань з боку учасників судового провадження про зміну, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого під час досудового розслідування та продовженого судом, суд не вбачає підстав для його зміни до набрання вироком законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_5 був затриманий 23.07.2017 року, строк тримання під вартою продовжений до 17.11.2017 року включно.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без позбавлення права керування транспортними засобами.

Початок строку відбуття ОСОБА_5 покарання обчислювати з моменту затримання обвинуваченого, як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме: з 16,15 години 23 липня 2017 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили не змінювати.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, п/рахунок 2600101284871 ВАТ «Укрексімбанк у м. Києві, МФО 322313) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер 7004943 у відшкодування матеріальної шкоди 38400 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 у відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Речові докази:

мікрочастки з водійського сидіння автомобіля «М 412 ИЖ2», реєстраційний номер НОМЕР_4, мікрочастки з переднього пасажирського сидіння цього автомобіля, змив з ручки коробки перемикання передач, змив з рульового колеса цього автомобіля, накладку з підголівника водійського сидіння цього автомобіля, взуття загиблого ОСОБА_6, передані на зберігання до камери схову Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, знищити;

автомобіль «М 412 ИЖ 02, реєстраційний номер НОМЕР_4, що зберігається на території спеціального майданчику Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, - передати його власнику ОСОБА_7;

електронний носій інформації CD-R диск з маркуванням на лицьовій стороні «Videx CD-R, на якому зафіксовано подію ДТП залишити у матеріалах цього кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 у дохід держави в особі управління Державної казначейської служби в Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області судові витрати з проведення інженерно-транспортної експертизи в сумі 1186 грн. 44 коп.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.П. Суркова