Рішення № 70301471, 16.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/1885/16-ц 22-ц/774/854/К/17

Справа № 215/1885/16-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\854\К\17 ОСОБА_1

Категорія № 26 (ІІІ) Доповідач Бондар Я.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

16 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Видрик А.А.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" – ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ( наділ –ОСОБА_6 «ПівнГЗК») , Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» ( надалі – ТОВ «Промремонт») про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у проміжок часу з 22.07.1980 року по 03.08.2010 року він працював слюсарем черговим та з ремонту устаткування на ОСОБА_6 «ПівнГЗК», загалом 30 років. З 03.08.2010 р. по 28.04.2015 р. працював слюсарем черговим та з ремонту устаткування на ТОВ «Промремонт», загалом 4 роки 8 місяців.

Тривалий стаж роботи в умовах впливу шкідливих та небезпечних факторів внаслідок недосконалості робочого місця призвів до стійкої втрати його професійної працездатності та професійного захворювання. ОСОБА_7 акту від 09.07.2015 р. йому встановлені професійні захворювання. Висновком МСЕК від 10.09.2015 р. первинно визначена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 70 % та друга група інвалідності. Через професійне захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання, тому просить суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди на свою користь з ОСОБА_6 «ПівнГЗК» -238394 грн., з ТОВ «Промремонт» -37206 грн.у зв’язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві та стійкою втратою професійної працездатності.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_4в рахунок відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_6 «ПівнГЗК» - 51720грн., з ТОВ «Промремонт» -8274 грн., без стягнення податків та обов’язкових платежів. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 «ПівнГЗК» ставить питання про зміну рішення суду та зменшення розміру стягнутої моральної шкоди, з урахуванням принципу розумності та справедливості. Крім того, вважають, що судом не враховано, що страждання позивача пов’язано не тільки із професійним захворюванням, але із загальним захворюванням раком легенів. Що ускладнює професійне захворювання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 22.07.1980 року по 03.08.2010 року ОСОБА_4 працював слюсарем черговим та з ремонту устаткування на ПАТ «ПівнГЗК», загалом 30 років ( а.с.20-23).

З 03.08.2010 р. по 28.04.2015 р. працював слюсарем черговим та з ремонту устаткування на ТОВ «Промремонт», загалом 4 роки 8 місяців ( а.с.20-23).

ОСОБА_7 розслідування хронічного професійного захворювання від 09.07.2015 рв пункті 17 встановлено причину професійного захворювання позивача хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.(пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група «В», ускладнене центральним раком нижньої частки лівої легені., виникло в результаті перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу; умови праці слюсаря чергового та з ремонту сустаткування№1 на дільниці збагачення руди в ремонтному управлінні за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ст. шкідливості (а.с. 3-5).

Із виписки акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 10.09.2015 року слідує, що позивачу при первинному огляді встановлено 70%втрати професійної працездатності , а також другу групу інвалідності (а.с.8-9).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 зазначив, що у зв'язку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності, та інвалідності, йому спричинено моральну шкоду, яку мають компенсувати відповідачі, оскільки не забезпечили йому безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим він отримав професійне захворювання, пропорційно до відпрацьованого часу.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов'язку відповідачів відшкодувати позивачу спричинену моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням, з урахуванням часу роботи позивача на кожному підприємстві та дією шкідливих факторів.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

ОСОБА_7 ч. 4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

ОСОБА_7 ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09 липня 2015 року, причиною професійного захворювання позивача є робота впродовж 34 років 8міс. в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, конкретних осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання встановити неможливо.

Виходячи з викладеного, доводи ОСОБА_6 «ПівнГЗК» , викладені в апеляційній скарзі, про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що позивач при прийомі на роботу був обізнаний про шкідливі умови праці на виробництві, колегія суддів до уваги не приймає.

Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_4,пов’язано з виконанням трудових обов’язків виникло у позивача з 10 вересня 2015 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності (а.с.8). Питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_6 «ПівнГЗК» про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем не знімають з відповідача обов’язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ОСОБА_6 «ПівнГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_4Гморальної шкоди, та її не доведення позивачем, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без повного урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Колегія суддів з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності ОСОБА_4 який згідно висновку МСЕК первинно становить 70 %, з урахуванням тривалості роботи на підприємстві відповідача протягом майже 39 років, конкретних обставин по справі, пов'язаних із цим фізичних і моральних страждань, з урахуванням істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, з урахуванням роботи позивача на іншому підприємстві у шкідливих умовах виробничого середовища, вважає необхідним змінити рішення суду, відповідно п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 51720 грн. до 35000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2017 року змінити в частині розміру моральної шкоди стягнутого з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_4, зменшивши його з 51720грн грн. до 35000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: