Рішення № 70300799, 10.11.2017, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/1434/15-ц

Провадження №: 2/332/7/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2017 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Мєркулової Л.О.,

при секретарі – Чебикіній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Перша Запорізька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом.

У своєму позові позивач вказала, що 08 серпня 2014 року помер її батько ОСОБА_3.

За життя батько зробив заповіт від 16 липня 2014 року, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, реєстраційний номер № 538.

Відповідно заповіту після смерті батька ОСОБА_3, все належне йому майно, де б воно не було, із чого б воно не складалось і взагалі, все те, на буде йому належати на день його смерті і на що він за законом мати право він заповідав, їй, ОСОБА_1.

Відповідно рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2016 року визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, посвідчений 16 липня 2014 року в м. Запоріжжі, зареєстрований в реєстрі за № 538.

Таким чином, після смерті батька відкрилася спадщина за законом на спадкове майно: квартиру 70, будинку № 37 «В» по вулиці Історичній в м. Запоріжжі.

Позивач та відповідач по дійсній справі ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом першої черги після смерті батька.

До та після смерті батька позивач тяжко хворіла та не встигла звернутись до нотаріальної контори про прийняття спадщини, адже мала поважну причину - перелом ноги.

ОСОБА_5 є інвалідом третьої групи та постійно потребую тяжкого та тривалого лікування, постійно лікується у лікарні, у зв’язку з чим пропустила строк на прийняття спадщини за законом.

Після смерті батька стан здоров’я позивача різко погіршився, у зв’язку з сильним моральним потрясінням, стосовно втрати батька, вона не в змозі була тимчасово рухатися і потребувала періодичного лікування, викликаного загостренням хвороби відповідно її групи інвалідності. Внаслідок цього позивачу протипоказані були тривалі поїздки.

Брат позивача - відповідач по справі, за її спільного життя з батьком, що тяжко хворів, догляд за ним не здійснював, скрив від неї той факт, що він претендує на спадщину та приховано здав заяву до нотаріальної контори.

Державний нотаріус теж завчасно не запропонував мені звернутись з заявою про прийняття спадщини, хоча її брат при прийнятті спадщини зазначав її як іншого спадкоємця.

Нотаріусом не було надіслано поштове повідомлення позивачу,як спадкоємцю, про відкриття спадкової справи, у строк визначений діючим законодавством України.

Позивач постійно проживала з батьком коли не лікувалась у лікарні, сплачувала за квартиру комунальні послуги, здійснювала за батьком догляд, а тому навіть спадщину прийняла фактично вступивши в управління спадковим майном.

У зв’язку з цими обставинами, позивач тільки після отримання листа нотаріуса 27.03.2015 року звернулась до них із заявою з питання оформлення спадщини та видання їй свідоцтва на спадщину за заповітом або за законом, але нотаріус повідомив її про неможливість прийняття в неї заяви про прийняття спадщини та визначив вирішення цього питання тільки у судовому порядку, відмовив у наданні обґрунтованої відповіді.

Тому, позивач вимушена була звернутись до нотаріуса з заявою, яку відправила поштою для отримання відмови у прийнятті спадщини.

У зв’язку з тією обставиною, що заповіт було скасовано тільки 21 березня 2016 року відповідним рішенням суду, яке оскаржувалось в суді апеляційної, касаційної інстанції та Верховному Суді України і остаточно фактично набрало законної сили відповідно ухвали Верховного Суду України від 07.09.2017 року, про що позивач дізналась тільки на час подання дійсної позовної заяви, а тому і право подання відповідної заяви про прийняття спадщини за законом, а не за заповітом, виникло з дня отримання остаточного рішення судової системи України, на час коли шестимісячний строк визначений у законі на прийняття спадщини за законом вже пройшов.

Таким чином, на сьогоднішній час у позивача повністю виключена можливість оформлення спадкового майна після смерті батька за законом, адже відповідач приховав від неї факт подання ним заяви про прийняття спадщини за законом, тим самим намагається виключити її з кола спадкоємців.

Позивач вважає, що вказаний строк вона пропустила з поважних причин та має право на визначення їй додаткового строку на прийняття спадщини, що підтверджується доданими до справи копіями лікарняних листів та іншими письмовими доказами.

У своєму позові позивач просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини за законом ОСОБА_1, що залишилась після смерті батька ОСОБА_3, що помер 08 серпня 2014 року, для подання заяви про прийняття спадщини за законом до органів нотаріату у два місяці.

У судовому засіданні позивач та її представник – ОСОБА_6 позов підтримали і просять його задовольнити.

У судовому засіданні відповідача та його представник - ОСОБА_7 позов не визнали і просять відмовити у задоволенні позову.

Третя особа у судове засіданні не з’явилася, але в письмовій заяві просить розглянути справу без їх участі.

Дослідивши докази по справі, вислухав пояснення сторін та їх представників, пояснення свідків, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 по справі є спадкоємцями померлого ОСОБА_3, який помер 08 серпня 2014 року, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-ЖС № 300662, виданого 09.08.2014 року.

Із заповіту від 16.07.2014року вбачається, що за життя батько ОСОБА_3 заповів усе свої майно дочці, позивачу по справі , ОСОБА_1

Відповідно до рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2016 року, яке набрало законної чинності, заповіт визнано недійсним.

Таким чином, після смерті батька відкрилась спадщина за законом на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_1.

Допитані у судовому засіданні свідки з боку позивача: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, які знайомі із ОСОБА_1 на протязі більше 10 років, суду пояснили, що ОСОБА_1 страждає на тяжке захворювання, постійно лікується, є інвалідом третьої групи. Крім цього, вона ще і доглядала за своїм батьком до смерті, сама його і хоронила. Знають, що у ОСОБА_1 є рідний брат, але вони його ніколи не бачили в квартирі батька і ОСОБА_10 нічого не розказували про те, що брат їй допомагає.

Із постанови державного нотаріуса ОСОБА_11 Першої Запорізької державної нотаріальної контори від 28.10.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого 08.08.2014 року ОСОБА_3, так як вона не була зареєстрована разом із спадкодавцем і пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 БТ-1 № 7041666 вбачається. Що вона працювала у ТОВ «ТК «Економ плюс» у період з 2013 р. по 2015рік.

Із наданих копій листків непрацездатності на ім’я ОСОБА_1 (а.с.35-36 т.2) вбачається, що ОСОБА_1 лікувалася постійно з 2013 р. до 2014 р.

Із довідки з КУ «Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої допомоги м. Запоріжжя» (а.с.60 т.1) встановлено, що ОСОБА_1 15.06.2014 року потрапила до травмпункту у зв’язку з переломом ноги.

Згідно медичної картки ОСОБА_1 (а.с.60 т.1) встановлено, що в картці є запис травматолога про те, що станом на липень 2014 року у ОСОБА_1 був накладений гіпс.

Крім цього, судом було встановлено із медичної картки ОСОБА_1 та виписних епікризів (а.с.48 - 87 т.1), що ОСОБА_1, що ОСОБА_1 страждає на захворювання нирок і потребувала постійного лікування як амбулаторно так і стаціонарно.

Крім того, згідно довідки МСЕК ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і їй забороняється тяжка праця.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття та відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину,.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 є правомірним набувачем права власності на зазначене майно та має право на визначення додаткового строку на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, у зв’язку з тим, що вона пропустила строк з поважних причин.

Відповідно до ч.3 ст.1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, суд вважає, що у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 пропустила строк для подання заяви до нотаріальної контори з поважних причин, а саме у зв’язку із тяжким захворюванням, що повністю знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.

Тому, суд не прийняв до уваги заперечення відповідача та його представника, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини без поважних причин.

Тому, суд вважає, що позов ОСОБА_1 знайшов повністю своє обґрунтування і докази і тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.1268, 1272 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Перша Запорізька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом – задовольнити.

Визначити додатковий строк для прийняття спадщини за законом ОСОБА_1, що залишилась після смерті батька ОСОБА_3, що помер 08 серпня 2014 року, для подання заяви про прийняття спадщини за законом до органів нотаріату у два місяці.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної чинності після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л.О.Мєркулова