Постанова № 70299687, 14.11.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9447/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій щодо відмови в призначенні довічного грошового утримання в розмірі 84% заробітної плати судді у відставці протиправними та зобов’язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій щодо відмови в призначенні довічного грошового утримання в розмірі 84% заробітної плати судді у відставці протиправними та зобов’язання вчинення певних дій.

Позовна заява мотивована тим, що 20.04.2017 року згідно наказу голови господарського суду Закарпатської області позивач був відрахований зі штату з посади судді цього суду з 20.04.2017 року, у зв’язку з поданням заяви про відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя України №831/0/15-17 від 13.04.2017 року. 21.04.2017 року господарським судом Закарпатської області у відповідності до постанови Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 «Про затвердження Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами пенсійного фонду України» управлінню Пенсійного фонду України Закарпатської області надіслано пакет документів з поданням та заявою позивача про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3. У вересні поточного року позивач звернувся з заявою до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про проведення перерахунку призначеного щорічного довічного грошового утримання судді у відставці, однак така була залишена без задоволення з посиланням на те, що його стаж хоч і становить 22 років 1 місяць 26 днів, проте з них тільки 10 років 9 місяців 3 дні на посаді судді, що дає право на нарахування щорічного довічного грошового утримання судді в розмірі 80% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позивач вважає, що таке призначення щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% заробітку є безпідставним, оскільки до його стажу роботи на посаді судді не зараховано половину строку навчання у Львівському державному університеті ім. І. Франка та робота в органах прокуратури, які відповідно до встановленого законом порядку підлягають зарахуванню і дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84% заробітку.

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці від 21.04.2017 року №1, стаж роботи ОСОБА_3 складається з навчання в Львівському державному університеті ім.І.Франка (половина навчання) - 2 роки 5 місяців 11 днів; стажиста - помічника прокурора Ужгородського району, прокурора цивільно-судового відділу прокуратури Закарпатської області, прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави у судах прокуратури Закарпатської області, начальника відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Закарпатської області - 8 років 11 місяців 12 днів; суддя господарського суду Закарпатської області -10 років 9 місяців 3 дні; - всього 22 роки 1 місяць 26 днів.

Позивач вказує, що оскільки він працював на посаді судді до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», стаж роботи на посаді судді підлягав обчисленню відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом, а саме з урахуванням положень ст. 43, 44 чинних на той час Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», які регулювали питання визначення стажу роботи, який давав право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Так, згідно п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 11.06.2008 року № 545) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи судді на посаді не менше 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

З 05.08.1992 року по 27.06.1997 року позивач навчався у Львівському державному університеті ім. І.Франка на денній формі навчання та закінчив повний курс навчання за спеціальністю правознавство. Половина навчання у вищому навчальному закладі - 2 роки 5 місяці 11 днів (дані розрахунку стажу роботи), підлягала зарахуванню до стажу, який давав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, так як визначення цього стажу за ним зберігалось згідно з «Перехідними положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На прокурорській посаді ОСОБА_3 працював з 05.08.1997 року по 17.07.2006 року, тобто 8 років 11 місяців і 12 днів. Позивач зазначає, що з урахуванням половини строку навчання у вищому навчальному закладі та роботи в органах прокуратури стаж його роботи на посаді судді в сукупності склав 22 роки 1 місяць і 26 днів (розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці), що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84% заробітної плати. Відповідач увагу на вказані обставини не звернув, внаслідок чого призначив щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці без урахування половини строку його навчання у вищому навчальному закладі та роботи в органах прокуратури, що й обумовили призначення в меншому розмірі, ніж передбачено законом.

Також позивач звертає увагу, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Зважаючи на це поділ стажу та виокремлення з відповідного стажу роботи на посаді судді періоду навчання у вищому юридичному закладі та роботи в органах прокуратури, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним та таким, що суперечить вказаному законодавству, яким передбачено визначення стажу роботи на посаді судді, у тому числі умови зарахування до вказаного стажу половини строку навчання у вищому навчальному закладі, та періоду роботи в органах прокуратури, оскільки за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання зараховується, зокрема, період роботи органах прокуратури, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, і відповідний стаж є єдиним та визначається - як стаж роботи на посаді судді.

За таких обставин, позивач просить: визнати протиправними дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області по відмові в призначенні та виплаті ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% заробітної плати з зарахуванням до стажу роботи судді, роботу в прокуратурі та половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім.І.Франка; зобов’язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_3 до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, роботу в прокуратурі та половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім.І.Франка, всього 11 років 04 місяці і 23 дні; зобов’язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області нарахувати і виплачувати ОСОБА_3, починаючи з 21 квітня 2017 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 84 відсотків заробітної плати на відповідній посаді судді господарського суду Закарпатської області, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; зобов’язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області нарахувати і виплатити ОСОБА_3 недоплачену суму щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 21 квітня 2017 року, з урахуванням проведених виплат; відшкодування судових витрат покласти на відповідача.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позов просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в адресованій суду заяві просив розгляд справи проводити без його участі. Згідно письмових заперечень представник відповідача позов не визнає, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки такі не відповідають вимогам законодавства України у галузі пенсійного забезпечення та Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України справу слід розглянути на підставі наявних у ній доказів.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 9 КАС України встановлено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вищої ради юстиції від 13 квітня 2017 року №831/о/15-17 ОСОБА_3 було звільнено з посади судді господарського суду Закарпатської області у зв’язку з поданням заяви про відставку. 20 квітня 2017 року наказом голови господарського суду №02.4-06/22-к позивача відраховано зі штату суду днем 20.04.2017 року.

Згідно з розрахунком стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданим господарським судом Закарпатської області, стаж роботи судді Кривки Василя Павловича станом на 20 квітня 2017 року становить 22 роки 01 місяць 26 днів, у тому числі у стаж зарахований період: навчання в Львівському державному університеті ім.І.Франка (половина навчання) - 2 роки 5 місяців 11 днів; робота стажиста - помічника прокурора Ужгородського району, прокурора цивільно-судового відділу прокуратури Закарпатської області, прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави у судах прокуратури Закарпатської області, начальника відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Закарпатської області - 8 років 11 місяців 12 днів.

З листа-відповіді ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області №02/К-151 від 06.09.2017 року вбачається, що з 21 квітня 2017 року ОСОБА_3 призначено щомісячне довічне грошову утримання судді у відставці в розмірі 80% від суми заробітної плати, в порядку визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, відповідачем було лише враховано період роботи позивача на посаді судді - 10 років 09 місяців 3 дні, та не зараховано роботу в прокуратурі та половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім.І.Франка, який становить 11 років 04 місяці 23 дні. Відповідачем зазначено, що періоди навчання у вищому навчальному закладі та роботи в органах прокуратури враховуються до стажу, який дає право на відставку судді, а розмірі же грошового утримання залежить тільки від стажу роботи на посаді судді.

Однак суд з такою позицією відповідача не може погодитись. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

В рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) також зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12.02.2015, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-8/2016 від 08.06.2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражних судів; члена Вищої ради юстиції, вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, відповідно до приписів п. 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, визначено, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI пункт 11 Перехідних положень вищевказаного Закону втратив чинність. Проте, зазначеною редакцією Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовано та не змінено порядок визначення стажу роботи на посаді суддів, призначених на посаду до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (№ 2862-ХІІ від 15.12.1992), який діяв на день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно із абз. 2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 11.06.2008 року, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, робота на посадах прокурорів і слідчих, а також половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду України у постанові від 06.07.2016 року у справі №П/800/426/14.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ст. 64 Основного закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами ст.ст. 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ч. 6 ст. 47 вказаного Закону).

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, 3 червня 2013 року №3рп/2013 констатував, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід»ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв»язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов’язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4)

На момент виходу у відставку ОСОБА_3 крім стажу роботи на посаді судді 10 рік 09 місяців 3 дні, також мав половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах 02 роки 05 місяців 11 днів, а саме періоду навчання Львівському державному університеті ім.І.Франка з 05.08.1992 року по 27.06.1997 року, та стаж роботи в органах прокуратури 08 років 11 місяців 12 днів в період з 05.08.1997 року по 17.07.2006 року.

Частиною другою ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доводи відповідача, наведені у запереченні на адміністративний позов, спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та наведеними нормами права.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що до стажу роботи на посаді судді позивача, який дає право на призначення довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім.І.Франка та роботу в органах прокуратури.

Таким чином, суд вважає протиправними дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% заробітної плати із зарахуванням до стажу роботи судді, роботу в органах прокуратури та половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І. Франка.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що враховуючи встановлену судом протиправність дій та рішення відповідача щодо обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язання відповідача зарахувати ОСОБА_3 до стажу роботи судді, який дає право на призначення довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах 02 роки 05 місяців 11 днів, а саме періоду навчання у Львівському державному університеті ім.І.Франка з 05.08.1992 року по 27.06.1997 року, та стаж роботи в органах прокуратури 08 років 11 місяців 12 днів в період з 05.08.1997 року по 17.07.2006 року, а також здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84% від розміру заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, починаючи з 21 квітня 2017 року, із врахуванням раніше виплачених сум.

Згідно зі ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 19, 22, 46, 55, 64 Конституції України, статей 48, 141, пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, пункту 25 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, керуючись статтями 2, 4, 6, 8-11, 17, 18, 71, 72, 86, 94, 158-163,183-2, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій щодо відмови в призначенні довічного грошового утримання в розмірі 84% заробітної плати судді у відставці протиправними та зобов’язання вчинення певних дій – задовольнити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% заробітної плати, із зарахуванням до стажу роботи судді, роботу в органах прокуратури та половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І. Франка.

Зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_3 до стажу роботи судді, який дає право на призначення довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах 02 роки 05 місяців 11 днів, а саме періоду навчання у Львівському державному університеті ім.І.Франка з 05.08.1992 року по 27.06.1997 року, а також стаж роботи в органах прокуратури 08 років 11 місяців 12 днів в період з 05.08.1997 року по 17.07.2006 року.

Зобов'язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84% від розміру заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, починаючи з 21 квітня 2017 року, із врахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень - Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4