Постанова № 70298258, 14.11.2017, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/935/17

Провадженя№ 2-а/266/191/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року м.Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Циганкової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що постановою Приморського районного суду м. Маріуполя було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя, зобов’язано здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 31.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням фактично проведених виплат. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року постанова суду першої інстанції залишена в силі, однак не виконана відповідачем. В зв’язку із цим державний виконавець ВДВС Приморського району м. Маріуполя звертався до суду із заявою про заміну способу виконання рішення, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 23.09.2016 року. З отриманої відповіді Центрального об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України м. Маріуполя Донецької області (далі – УПФУ) сума підвищення до пенсії позивача складає 1330 грн. 74 коп. Просить суд стягнути з відповідача на його користь суму щомісячного підвищення до пенсії як особі зі статусом «дитина війни» за період з 31.01.2014 року по 02.08.2014 року в сумі 1330 грн. 74 коп., покласти судові витрати на відповідача.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 128 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ як особа, що має статус «дитина війни» та має першу групу інвалідності з 08.12.1992 року (а. с. 4, 6, 7, 9)

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 14.08.2014 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя, зобов’язано здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 31.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням фактично проведених виплат. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року постанова суду першої інстанції залишена в силі, на виконання постанови Приморським районним судом м. Маріуполя 25.12.2014 року було видано виконавчий лист №266/3454/14-а, який звернуто до виконання (а. с. 5).

З листа УПФУ від 14.04.2017 р. вбачається, що в грошовому еквіваленті сума доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 31.01.2014 року по 02.08.2014 року складає 1330 грн. 74 коп. (а. с. 34)

23.09.2016 ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя відмовлено в задоволенні заяви заступника начальника Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області про заміну способу виконання рішення з зобов’язання нарахування та виплати доплати до пенсії розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 31.01.2014 року по 02.08.2014 року на стягнення суми доплати в розмірі 1330 грн. 74 коп. відмовлено (а. с. 10-11)

Постановою Кабінету Міністрів України №112 від 25.03.2014 року №112 зміни в постанову Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011р. «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення», якою встановлено, що дітям війни, за виключенням тих, на кого розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею України «Про соціальний захист дітей війни", сплачується в розмірі 66 грн. 43 коп.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний на 2015 рік» норми і положення статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 9 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України 3384/201 від 06.04.2011 року кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією положень закону здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як встановлено з матеріалів справи, постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 14.08.2014 року фактично задоволено позовні вимоги, аналогічні вимогам, які містяться в позові ОСОБА_1

Вказана постанова прийнята до виконання органами ДВС та відпрацьована УПФУ належним чином, однак не може бути виконана в зв’язку із відсутністю коштів, тому відповідач не має законних підстав для сплати розрахованої ним суми заборгованості (а. с. 34).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Встановлені в судовому засіданні обставини не дають суду можливості зробити висновок про наявність в діях відповідача незаконних дій чи бездіяльності, які давали б можливість ОСОБА_1 вимагати відшкодування шкоди, завданої суб’єктом владних повноважень.

Заявлені позовні вимоги за своїм змістом містять вимогу про заміну способу виконання рішення суду, яке набуло законної сили, але не було виконано.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, не виконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 162 КАС України, за результатами розгляду звернення особи до суду з адміністративним позовом і в разі його задоволення можуть бути прийняті постанови про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У частині першій статті 263 КАС України передбачено право на звернення із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, встановлено коло осіб, які можуть звернутися із такою заявою, та визначено умови такого звернення, зокрема наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Так, Верховний Суд України у постанові від 25.11.2014 року по справі № 21-506а14, проаналізувавши норми частини першої статті 263 КАС у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Верховним Судом України також зазначено, що невиконання управлінням ПФУ судового зобов'язання в частині виплати пенсії через брак коштів на її виплату в розумінні частини першої статті 263 КАС не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини першої статті 263 КАС, якою передбачено право на звернення із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, була висловлена раніше колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-475а14), а також у наступних постановах від 13 січня 2015 року, 17 лютого 2015 року №№ 21-604а14, 21-622а14 відповідно.

Вказані питання були розглянути судами, за їх результатом ухвалено рішення, які набули законної сили та є обов’язковими для виконання (а. с. 5, 10-11)

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11, 14, 105, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 186, 263 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії– відмовити за всіма вимогами.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя в 10-денний строк з дня його проголошення, а особою, у відсутність якої ухвалено рішення – у той самий строк з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги. В разі подачі апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.