Постанова № 70295739, 16.11.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/20253/17

Провадження № 2-а/127/825/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Помазанові М.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката Савчука М.В.,

представника відповідача Малик Я.С.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача УПФ України у м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що позивач є матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, її син є інвалідом третьої групи (по зору) з дитинства.

13.06.2017 року, у віці 50 років, позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, оскільки вона досягла 50-річного віку, а страховий стаж, підтверджений відповідачем, складає 30 років 1 місяць 21 день.

Проте, згідно протоколу УПФ України у м. Вінниці №7839 від 22.06.2017 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю підтверджувальних документів, що її син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до настання шестирічного віку.

На думку позивача вказана позиція відповідача суперечить наданому акту обстеження стану здоров'я призовника Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова №5416 від 19.12.2005 року, де зазначено діагноз ОСОБА_4: «Вроджена часткова атрофія правого зорового нерва».

Вказаний діагноз також підтверджується дослідженням КП «Міський лікувально-діагностичний центр» від 27.02.2017 року.

Позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними та такими, що не відповідають закону, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії відповідно до п.3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію позивачу з 13.06.2017 року відповідно до абз.4 п.3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням порядку розрахунку пенсії, який був чинним на час подання заяви.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Савчук М.В. позовні вимоги підтримали та просили суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю Малик Я.С. позовні вимоги не визнала та просила суд в задоволенні останніх відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних міркувань.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, її син є інвалідом третьої групи (по зору) з дитинства.

13.06.2017 року, у віці 50 років, позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, оскільки вона досягла 50-річного віку, а страховий стаж, підтверджений відповідачем, складає 30 років 1 місяць 21 день.

Проте, згідно протоколу УПФ України у м. Вінниці №7839 від 22.06.2017 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю підтверджувальних документів, що її син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до настання шестирічного віку на підставі п.п.5 п.2.1.Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до вимог ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Згідно п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Відповідно до п.п.5 п.2.1.Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом (при призначенні пенсії згідно з абзацом четвертим пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону).

Таким чином, в наведених нормах не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини інваліда з дитинства повинна настати саме до 6 років та не передбачена така вимога для призначення пенсії, як обов'язковість визнання дитини інвалідом до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання дитини до шести років.

Отже, вказана відповідачем підстава для відмови у призначенні пенсії відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не ґрунтується на приписах чинного законодавства та така вимога відповідача щодо необхідності підтвердження факту визнання сина позивача ОСОБА_4 інвалідом з дитинства до шестирічного віку є протиправною.

До того ж, у п.п.5 п.2.1. Постанови №22-1, на який посилається відповідач у своїх запереченнях, у якості документів, які необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначено лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом. Докази наявності медичних показань для визнання дитини інвалідом з дитинства (а не дитиною-інвалідом) до досягнення шестирічного віку вказаним пунктом не вимагаються.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнаний інвалідом з захворювання (по зору) з дитинства, інвалідність йому встановлена у віці 9 років, що підтверджується медичним заключення №73 на дитину (підлітка) - інваліда з дитинства у віці до 16 років від 26.05.1999 року.

А тому, суд вважає, що доводи відповідача про обов'язковість такого висновку лікарсько-консультаційної комісії є необґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії відповідно до п.3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправними, а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію позивачу з 13.06.2017 року відповідно до абз.4 п.3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням порядку розрахунку пенсії, який був чинним на час подання заяви, то суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині за наступних обставин.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку, документами, що необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначені лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.

Тоді, як зі змісту протоколу УПФ України у м. Вінниці №7839 від 22.06.2017 року вбачається, що під час звернення до відповідача про призначення їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства було надано лише копію свідоцтва про народження дитини; копію листа КЗ «ЦПМСД №4» №620 від 29.03.2017 року, про те, що згідно медичної документації надати довідку, що ОСОБА_4 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до настання шестирічного віку не має можливості.

А відтак, позивачем не надано усіх необхідних документів, визначених п.п.5 п.2.1.Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які необхідні для вирішення питання про призначення їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства.

А тому, позивач не позбавлена можливості звернутись до відповідача із переліком документів, визначених п.п.5 п.2.1.Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для призначення пенсії відповідно до абз.4 п.3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В силу ст.94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати щодо сплати судового збору у розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.19, 46 Конституції України, ст.ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 6, 18, 41, 122, 159-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до п.3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині задоволення позову - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці, код ЄДРПОУ 37979905, місцезнаходження якого за адресою: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. У разі, якщо судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: