Рішення № 70293170, 15.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-9497 Головуючий у1-й інстанції - Декаленко В.С.

Унікальний № 758/7653/17 Доповідач - Пікуль А.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

РатніковоїВ.М.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Integrity Logistic LTD на рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт", Integrity Logistic LTD про визнання недійсним договору,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ "Євросвєт", Integrity Logistic LTD про визнання недійсним договору.

Суд визнав Договір цесії №1 від 14 вересня 2015 року, укладений між ТОВ "Євросвєт" та Іntegrity Logistic LTD, недійсним з моменту його укладання, в частині, що стосується ОСОБА_4, а саме: в частині Кредитного договору № НОМЕР_1 від 6 серпня 2013 року, укладеного між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 без забезпечення; в частині Кредитного договору № НОМЕР_2 від 6 серпня 2013 року, укладеного між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 без забезпечення. Судом вирішене питання розподілу судових витрат між сторонами.

Не погодившись з рішенням суду, відвідач Іntegrity Logistic LTD через свого представника, ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.151-154).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність позивача та представника ТОВ "Євросвєт", відхиливши клопотання представника ТОВ "Євросвєт", ОСОБА_6, про відкладення розгляду справи від 15 листопада 2017 року. Суд виходив з того, що поважність причин неявки ОСОБА_6 - участь у якості представника в Київському апеляційному господарському суді у справі № 910/31909/15 о 14.00 годині цього ж дня, доказами не підтверджено. Надана суду виписка справ, призначених до розгляду в Київському апеляційному господарському суді, сама по собі не перебуває у жодному логічному зв'язку із особою ОСОБА_6 Водночас, відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника Іntegrity Logistic LTD, Шульженка І.В., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

При ухваленні рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що за оспорюваним Договором цесії №1 від 14 вересня 2015 року, укладеним між ТОВ "Євросвєт" та Іntegrity Logistic LTD із додатком №2 (Договір про передачу права на заставлене майно) Іntegrity Logistic LTD своїх зобов'язань із оплати вартості права вимоги не виконало. Доказів, що ТОВ "Євросвєт" виконало свій обов'язок по передачі після отримання платні за відступлені права вимоги новому кредитору документів на підтвердження прав вимоги за актом приймання передачі, суду не надано. Водночас, позичальники не були попереджені кредитором про укладення оспорюваного договору, що впливає на їх права та обов'язки.

За встановлених обставин районний суд прийшов до висновку, що оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки відповідачем, Іntegrity Logistic LTD, не було вчинено дій по сплаті грошових коштів на рахунок ТОВ "Євросвєт", отже не була виконана істотна умова договору - фінансування відступлення права вимоги.

З огляду на таке районний суд вважав, що оспорюваний Договір цесії №1 від 14 вересня 2015 року, укладеним між ТОВ "Євросвєт" та Іntegrity Logistic LTD, є фіктивним правочином, а тому може бути визнаний недійсним в частині, що стосується позивача, - кредитного договору № 2006594 від 06.11.2013 та кредитного договору № НОМЕР_2 від 06.08.2013, укладених між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Судом порушені встановлені ст.212 ЦПК України правила оцінки доказів та невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права.

Так при вирішенні питання наявності у ОСОБА_4 права оспорювати договір цесії, укладений між двома юридичними особами - ТОВ "Євросвєт" та Іntegrity Logistic LTD, районним судом не враховано правило ч.1 ст. 516 ЦК України, відповідно до якого заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Указані обставини, ураховуючи положення ст. 309 ЦПК України, дають суду апеляційної інстанції підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

За правилом ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У Постанові №9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Пленум Верховного Суду України дав наступні роз'яснення.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК). (п. 7 Постанови).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний (п.24 Постанови).

За правилом ч.1 ст. 234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Ураховуючи вищенаведені положення законодавства та роз'яснення Пленуму ВСУ у контексті обставин даної справи, суд приходить до висновку про відсутність переконливих доказів на підтвердження того, щооспорюваний Договір цесії №1 від 14 вересня 2015 року, укладений між ТОВ "Євросвєт" та Іntegrity Logistic LTD, вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України у справах № 6-27цс14, №6-119цс14 та №6-110 цс14.

У даному конкретному випадку, виходячи із наявних у розпорядженні суду доказів, ураховуючи положення ч.1 ст. 516 ЦК України та вищенаведені роз'яснення Пленуму ВСУ щодо права оспорювання правочину, у апеляційного суду немає підстав вважати, що вчиненням оспорюваного договору було порушено права та законні інтереси ОСОБА_4

Враховуючи усе вищевикладене у сукупності та взаємному зв'язку, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого ОСОБА_4 позову.

Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Integrity Logistic LTD задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

В.М. Ратнікова