Постанова № 70285418, 15.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2017 р. Справа № 920/524/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився;

відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2622С/1-43) на рішення господарського суду Сумської області від 11.07.2017р. у справі №920/524/17,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго”, м.Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Стара Аптека”, м. Суми,

про стягнення 35253 грн. 75 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про стягнення 35253 грн. 75 коп., в тому числі 32851 грн. 66 коп. заборгованості за неналежне виконання умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 65-Т від 01.10.2006 року, 1 648 грн. 96 коп. пені відповідно до п. 5.1.5 договору, 187 грн. 72 3% річних, 565 грн. 41 коп. інфляційних збитків, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.07.2017р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Стара аптека” (40030, м. Суми, вул. Троїцька, буд. 28-А, код 23822986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (40022, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, код 33698892) 32851 грн. 66 коп. боргу, 1648 грн. 96 коп. пені, 187 грн. 72 коп. - 3% річних, 565 грн. 41 коп. інфляційних нарахувань та 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Стара Аптека", не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 11.07.2017р. у справі №920/524/17 та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сумитеплоенерго" до ТОВ фірма "Стара Аптека" відмовити; судові витрати у справі стягнути відповідно до задоволених позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 18.09.2017 року. Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Стара Аптека" надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі до 18.09.2017 року.

11.09.2017 року до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача (вх.№9451), в якому він просить відкласти розгляд справи до уточнення взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем.

14.09.2017 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9602) та клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника (вх.№9603).

Ухвалою суду від 18.09.2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18.10.2017 року, та зобов’язано ТОВ фірма "Стара Аптека" надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою суду від 12.10.2017 року виправлено допущену в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду 18.09.2017р. по справі №920/524/17, зазначивши в пункті 2 резолютивної частини ухвали: розгляд справи відкласти на "30" жовтня 2017 р. об 11:00 год.

13.10.2017 року від позивача надійшли пояснення по справі (вх.факсограма №159 від 13.10.2017 року), в яких зазначив, що до теперішнього часу відповідач не вжив жодних дій щодо врегулювання спірних питань по нарахування. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, та провести судове засідання без участі представника позивача.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.10.2017 року, у зв’язку з відпусткою судді Россолова В.В., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою суду від 30.10.2017 року у зв’язку зі зміною складу суду та неявкою представників сторін, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 15.11.2017 року. Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Стара Аптека" надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку представників в судове засідання 15.11.2017 року.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх.ел.пошта№1793). Також він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника сторін не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 65-Т від 1 жовтня 2006 року позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених цим договором.

Пунктами 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. договору сторони обумовили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач до 15 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісячно 6-го числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до Умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують акт прийому-передачі послуг. Споживач протягом 2 днів з дня отримання від виконавця акту прийому-передачі послуг, зобов'язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання (п. 9 додатку № 2 до договору).

Якщо споживач не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному в акті (п. 10 додатку № 2 до договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 32851 грн. 66 коп. за період з лютого 2017 року по квітень 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд визнав їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт надання позивачем відповідачеві послуг з теплопостачання загальною вартістю 32 851 грн. 66 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами прийому - передачі теплової енергії за період лютий - квітень 2017 року, а також копіями рахунків на оплату наданих послуг за вказані періоди, а саме № 65 від 28.02.2017, № 65 від 31.03.2017, № 65 від 30.04.2017.

Акти прийому-передачі теплової енергії за лютий, березень та квітень 2017 року не підписані з боку відповідача, але з урахуванням пунктів 9, 10 Умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному у актах.

Відповідачем не подано доказів вмотивованої відмови від підписання актів прийому-передачі теплової енергії, доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти вимог позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань стосовно повної оплати отриманих послуг, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що позовні вимоги про стягнення з відповідача 32 851 грн. 66 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з лютого 2017 року по квітень 2017 року є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідач як в апеляційній скарзі, так і в клопотанні про відкладення розгляду справи вказував на те, що погоджується з заборгованістю лише частково та йому необхідний час для проведення з позивачем звірки розрахунків.

Проте, станом на момент прийняття постанови, відповідачем не було надано звірки, а позивачем у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено, що жодних заяв або актів до ТОВ "Сумитеплоенерго" від ТОВ фірма "Стара Аптека" до теперішнього часу не надходило.

Відповідно до пункту 5.1.5 договору, у разі несвоєчасної сплати відповідачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги позивача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи календарні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідач, який прострочив, виконання грошового зобов'язання на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 1 648 грн. 96 коп., в тому числі 1 060 грн. 56 коп. - за період з 11.03.2017 по 06.06.2017, виходячи з суми боргу в розмірі 16 514 грн. 74 коп. за лютий 2017 року, 524 грн. 97 коп. - за період з 11.04.2017 по 06.06.2017, виходячи з суми боргу в розмірі 12 981 грн. 89 коп. за березень 2017 року, 63 грн. 43 коп. - за період з 11.05.2017 по 06.05.2017, виходячи з суми боргу в розмірі 3 355 грн. 03 коп. за квітень 2017 року (а.с. 18).

З урахуванням викладеного, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 648 грн. 96 коп. правомірними, обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення пені, яке він обґрунтовує тим, що штрафні санкції надмірно великими , а заборгованість у відповідача виникла внаслідок скрутного фінансового стану відповідача, а також відповідач вказує, що підприємство боржника є соціально значущим підприємством.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру пені таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів вважає що місцевим судом правомірно вказано, що наведені відповідачем обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача.

Так, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (бюджетні установи, державні та комунальні підприємства) чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Отже, наведені відповідачем обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об’єктивних та незалежних від боржника обставин.

Разом з тим, суд враховує матеріальні інтереси позивача, фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави, внаслідок яких позивач зазнає значних збитків з огляду на несвоєчасні розрахунки відповідача.

Таким чином суд вважає недопустимим зменшення розміру пені як таке, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, встановленими п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України. Таке зменшення є неспіврозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено у зменшенні розміру пені, оскільки відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів винятковості випадку для зменшення пені.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку становлять 187 грн. 72 коп. та інфляційні збитки в сумі 565 грн. 41 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 та 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, в силу наведених норм законодавства, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідач обґрунтованого заперечення чи контррозрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань суду не надав.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 “ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ” з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При перевірці заявленої суми 3% річних та інфляційних нарахувань судами здійснено перерахунок, відповідно до якого сума 3% річних становить 187 грн. 72 коп., сума інфляційних нарахувань за розрахунком суду є більшою ніж та, що нарахована позивачем. Тому, враховуючи, межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума інфляційних втрат яка заявлена позивачем і становить 564 грн. 41 коп.

Враховуючи вищезазначене, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 187 грн. 72 коп., інфляційних збитків в заявленій до стягнення сумі 565 грн. 41 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За таких обставин, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі спростовуються наявними в матеріалах справи документами та поясненнями позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 року зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Стара Аптека" надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі до 18.09.2017 року.

Ухвалою суду від 18.09.2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено та зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Стара Аптека" надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі до 16.10.2017 року.

Ухвалою суду від 30.10.2017 року у зв’язку зі зміною складу суду та неявкою представників сторін, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 15.11.2017 року. Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Стара Аптека" надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Проте, станом на день прийняття постанови, відповідачем не було виконано вимоги вищезазначених ухвал суду та не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Згідно з п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Судова колегія зазначає, що з огляду на вищенаведені норми, ставка судового збору за подання апеляційної скарги у справі становить 1760,00 грн. (1600,00 грн.*110%).

Як встановлено перевіркою матеріалів апеляційної скарги, скаржником сплачено судовий збір в розмірі 1750,00 грн. (платіжне доручення №1987 від 19.07.2017 року та платіжне доручення №2073 від 14.08.2017 року) замість 1760,00 грн. Таким чином, скаржником не доплачено судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 10,00 грн.

За таких обставин та з огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Стара Аптека" в доход Державного бюджету 10,00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 32-33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.07.2017р. у справі №920/524/17 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Стара Аптека" (40030, м. Суми, вул. Троїцька, буд. 28-А, код 23822986) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31216206782003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030101) 10,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 16.11.2017 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Терещенко О.І.