Постанова № 70285261, 14.11.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.11.2017р. справа №905/1892/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4від позивача:не з"явивсявід відповідача:ОСОБА_5 предст. за дов. №09-18/5633 від 13.04.2017р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь, Донецька область на рішення господарського судуДонецької областівід27.09.2017 року (повний текст підписано 28.09.2017р.)у справі за позовом:№ 905/1892/17 (суддя Левшина Я.О.) Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м.Запоріжжядо відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь, Донецька областьпростягнення пені у розмірі 147 425,66грн., 3% річних у розмірі 15 722,52грн.

ВСТАНОВИВ:

14.08.2017р. позивач, Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь, Донецька область про стягнення пені у розмірі 147 425,66грн., 3% річних у розмірі 15 722,52грн. (т.1 а.с.3-5).

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.09.2017р. у справі № 905/1892/17 позов задоволений частково (т.2 а.с.20-23).

Стягнуто з ОСОБА_6 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь, Донецька область на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м.Запоріжжя 70 757,09грн. - пені, 14 746,71грн. 3% річних та 2 343,91грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем у порушення умов п.7.6 договору поставки №11-17/05 від 23.12.2016р. остаточні розрахунки за поставлений товар здійснені після спливу встановленого договором строку оплати, а відтак є підстави для нарахування пені та 3% річних, розмір яких судом перераховано, виходячи з фактичних обставин справи. Також, суд першої інстанції, керуючись ч. 1 ст. 233 ГК України, ч.4 ст. 551 ЦК України та п.3 ст. 83 ГПК України, оцінивши надані докази та обставини справи в їх сукупності, зменшив розмір пені на 50% до розміру 70 757,09 грн.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь, Донецька область звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2017р. у даній справі, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без з»ясування всіх обставин справи, належної оцінки доводів відповідача, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2017р. по справі № 905/1892/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, якщо суд прийде до висновку про задоволення позовних вимог, просив зменшити розмір стягуваної суми пені на 80% (т.2 а.с.33-37).

Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.43 ГПК України, не дав належної правової оцінки доводам відповідача, не прийняв до уваги наведені відповідачем обставини та не зменшив розмір пені на 80%.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2017р. по справі №905/1892/17 порушено апеляційне провадження (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Марченко О.М., Чернота Л.Ф.) за апеляційною скаргою ОСОБА_6 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2017р. по справі №905/1892/17 та призначено до розгляду на 14.11.2017р. о 09-30год.

14.11.2017р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу №18-125/4 від 07.11.2017р., який колегією суддів розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи (т.2. а.с.52-53).

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Позивач у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов"язковою, судова колегія вважала за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.12.2016р. між Публічним акціонерним товариством (за договором постачальник, далі - позивач) та ОСОБА_6 акціонерним товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (за договором - покупець, далі - відповідач) був укладений Договір поставки №11-17/05 (далі Договір), відповідно до п.1.1. постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити згідно п. 3.4. даного договору феросплави (далі-товар) протягом строку з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. на умовах, в кількості та строки, вказані в специфікаціях до даного договору, які є його невідємною частиною (т.1 а.с 31-37).

Датою поставки товару при постачанні залізничним транспортом, вважається дата штемпелю на залізничній накладній станції вантажовідправника згідно п. 2.1 (п. 2.3. договору).

Розділом 3 договору сторони визначили ціну та умови оплати.

Поставка товару здійснюється по цінам, які визначені відповідно з умовами поставки, вказані в специфікаціях та включають в себе всі збори та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки постачальника повязані з поставкою товару (п. 3.1. договору).

Відповідно п. 3.4. договору покупець проводить оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє покупця про дату поставки товару шляхом передання за допомогою електронного або факсимільного звязку наступних документів: рахунки постачальника, копії залізничної квитанції, сертифікату якості, згідно п. 3.8 даного договору.

За умовами п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

У випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати (п. 7.6. договору).

Відповідно п. 8.6 договору, даний договір набирає чинності з 01.01.2017р. та діє до 31.12.2017р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобовязань за договором.

23.12.2016р. сторони уклали Специфікації №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 до Договору поставки №11-17/05 від 23.12.2016р. (т.1 а.с.38-48).

Договір, Специфікації до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

На виконання умов Договору поставки №11-17/05 від 23.12.2016р. позивач у період з 11.01.2017р. по 18.04.2017р. поставив відповідачу товар, що підтверджується залізничними накладними: №46335964 від 11.01.2017р., №26335923 від 11.01.2017р., №40335931 від 11.01.2017р., №47226246 від 07.02.2017р., №47226287 від 07.02.2017р., №47226253 від 07.02.2017р., №47226279 від 07.02.2017р., №47213566 від 10.02.2017р., №47213558 від 10.02.2017р., №47449905 від 14.02.2017р., №45466001 від 14.02.2017р., №45466001 від 16.02.2017р., №4762787 від 16.02.2017р., №45466001 від 16.02.2017р., №47648563 від 19.02.2017р., №47648571 від 19.02.2017р., №47648589 від 19.02.2017р., №47823521 від 25.02.2017р., №47823562 від 25.02.2017р., №47974268 від 27.02.2017р., №47874250 від 27.02.2017р., №47902508 від 27.02.2017р., №47902580 від 27.02.2017р., №45216991 від 10.03.2017р., №45217007 від 10.03.2017р., №45674258 від 18.03.2017р., №45574241 від 18.03.2017р., №45852993 від 25.03.2017р., №45853033 від 25.03.2017р., №46365094 від 10.04.2017р., №46365136 від 10.04.2017р., №46598520 від 18.04.2017р., №46598512 від 18.04.2017р., №46598538 від 18.04.2017р. на загальну суму 122 621 172,81грн., які наявні у матеріалах справи (т.1 а.с.51-133).

Як зазначає позивач, він здобув право вимоги за залізничними накладними: №46335964 від 11.01.2017р., №26335923 від 11.01.2017р., №40335931 від 11.01.2017р. 23.02.2017р., за залізничними накладними: №47226246 від 07.02.2017р., №47226287 від 07.02.2017р., №47226253 від 07.02.2017р., №47226279 від 07.02.2017р., - 23.03.2017р.; за залізничними накладними: №47213566 від 10.02.2017р., №47213558 від 10.02.2017р. 28.03.2017р.; за залізничними накладними: №47449905 від 14.02.2017р., №45466001 від 14.02.2017р. 30.03.2017р.; за залізничними накладними: №45466001 від 16.02.2017р., №4762787 від 16.02.2017р., №45466001 від 16.02.2017р. 01.04.2017р.; за залізничними накладними: №47648563 від 19.02.2017р., №47648571 від 19.02.2017р., №47648589 від 19.02.2017р. 04.04.2017р.; за залізничними накладними: №47823521 від 25.02.2017р., №47823562 від 25.02.2017р. 11.04.2017р.; за залізничними накладними: №47974268 від 27.02.2017р., №47874250 від 27.02.2017р., №47902508 від 27.02.2017р., №47902580 від 27.02.2017р. 12.04.2017р.; за залізничними накладними: №45216991 від 10.03.2017р., №45217007 від 10.03.2017р. 25.04.2017р.; за залізничними накладними: №45674258 від 18.03.2017р., №45574241 від 18.03.2017р. 04.05.2017р.; за залізничними накладними: №45852993 від 25.03.2017р., №45853033 від 25.03.2017р. 13.05.2017р.; за залізничними накладними: №46365094 від 10.04.2017р., №46365136 від 10.04.2017р. 27.05.2017р.; за залізничними накладними: №46598520 від 18.04.2017р., №46598512 від 18.04.2017р., №46598538 від 18.04.2017р. 03.06.2017р.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару з порушенням строку, визначеного у договорі.

З наявних копій платіжних доручень, які наявні у матеріалах справи і пояснень позивача вих..№18-125/1 від 24.09.2017р. вбачається, що зобов"язання стосовно оплати за поставлені феросплави, у передбаченому п.3.4 договору порядку, було виконано несвоєчасно, а відтак позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 147 425,66 грн. та 3% річних у сумі 15 722,52 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами 23.12.2016 р. договір поставки №11-17/05 є за своєю правовою природою є договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) виконання зобов"язання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений у договорі поставки №11-17/05 від 23.12.2016р., а саме протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

Посилаючись на п.7.6 Договору, приписи ст.625 ЦК України та неналежне виконання взятих на себе зобовязань, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 147 425,66грн. та 3% річних - 15 722,52грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 року № 543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.7.6 Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати.

Так, суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність нарахування пені, вважає висновок суду про її часткове задоволення у розмірі 141 514,17 грн. обґрунтованим та арифметично правильним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає висновок суду про часткове задоволення 3% річних у загальному розмірі 14 746,71грн. обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на те, що позивачем при визначенні моменту виникнення права вимоги не було враховано святкові (не банківські) дні, тоді як умовами договору поставки №11-17/05 від 23.12.2016р. передбачено обчислення строку оплати товару саме банківськими днями.

Крім того, згідно з п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та пені.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80%, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача, оцінивши надані відповідачем докази та обставини справі в їх сукупності, виходячи із обєктивних обставин складної ситуації у державі та економічного її становища, а також обставин, на які посилалася сторона у своєму клопотання про тяжке матеріальне становище підприємства, місцезнаходження підприємства на території проведення антитерористичної операції, що підтверджено звітом про фінансові результати станом на 30.06.2017р., накази №532 від 12.11.2015р., №605 від 25.12.2015р. про заходи в період зниження обсягів виробництва та погіршення фінансово-економічного стану комбінату, дійшов висновку про винятковість даних обставин та задоволення клопотання відповідача частково шляхом зменшення розміру пені на 50%, а саме зменшив розмір стягуваної пені до 70 757,09 грн., з чим погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об"єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов"язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов"язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов"язання, невідповідності стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв"язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки ( штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 Господарського кодексу України, оскільки відповідні санкції застосовуються у зв"язку з порушенням зобов"язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цих санкцій.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було порушено господарське зобовязання, наслідки чого передбачені п.7.6 договору, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення до 01.12.2017 року у зв»язку з необґрунтованістю.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2017 року у справі № 905/1892/17 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2017 року у справі № 905/1892/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді О.А.Марченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 у справу; 1позивачу; 1 відповідачу; 1 ДАГС; 1ГС Донецької обл.