Постанова № 70285190, 15.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017 року Справа № 904/5743/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1782 від 26.10.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №14-432юр від 11.10.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017 по справі №904/5743/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі

регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного

акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 27 417,60 грн. збору за зберігання вантажу

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалася судами неодноразово.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017 по справі №904/5743/16 (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" збір за зберігання вантажу в сумі 27417,60 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Рішення суду мотивовано правомірністю нарахування збору за зберігання вантажу в сумі 27417,60 грн. та відсутністю підстав для застосування позовної давності, про що заявлено Відповідачем у справі, з огляду на звернення із позовом в строк, передбачений ч.5 ст.315 Господарського кодексу України, ст. 137 Статуту залізниць України, відлік якого починається від дати складання актів загальної форми про закінчення затримки вагонів 07.01.2016 09.01.2016.

Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017 по справі №904/5743/16, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на наступне:

- Позивач жодним належним доказом не обґрунтував затримку вагонів на підходах до станції Кривий Ріг Головний;

- акти загальної форми не доводять, що всі приймально-здавальні колії станції Кривий Ріг Головний у зазначені періоди були зайняті з вини Відповідача;

- судом не здійснено належного аналізу документального обґрунтування відсутності вини Відповідача у затримці спірних вагонів на підходах до станції Кривий Ріг;

- в матеріалах справи відсутні докази направлення листа Позивача до Відповідача про наявність на коліях станції та на підходах вагонів з вимогою надання письмової вказівки щодо вчинення дій з цими вагонами;

- судом першої інстанції помилково не застосовано позовну давність, відлік якої починається з дня складання акту загальної форми, який став підставою для нарахування збору за зберігання вантажу (акт від 05.01.2016).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2017 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017 по справі №904/5743/16 прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сизько І.А., суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

05.10.2017 у звязку з перебуванням на лікарняному судді доповідача Сизько І.А. відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.10.2017 по справі здійснений повторний автоматичний перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 09.10.2017.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, обґрунтовуючи наступним:

- факт скупчення вагонів на станції призначення підтверджується 11 актами

загальної форми, складеними на станції Кривий Ріг Головний у період дії

наказів про затримку;

- для нормальної роботи залізничної станції необхідна наявність вільних колій, які використовуються для обгону локомотива;

- на час видання наказів про затримку вагонів на станції призначення вже існувало скупчення вагонів, що прибули на адресу Відповідача раніше і простоювали з його вини;

- акт загальної форми є підставою для нарахування збору за зберігання вантажу, але не є підставою звернення із позовом до суду, тому строк позовної давності починає відлік з дня складання акту загальної форми про кінець затримки вагонів від 09.01.2016 та позивачем не пропущений.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 16.11.2012 між Держаним підприємством "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (власник колії) було укладено договір №ПР/М-12-2/1-3490/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", яка примикає до станцій Кривий Ріг-Головний, Кривий Ріг, Батуринська, Новоблочна Придніпровської залізниці (надалі Договір). Договір укладений строком на п'ять років з 17.11.2012 по 16.11.2017 включно (а.с. 16-21, т.1).

Згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатуються під'їзні колії, які належать власнику. В угоді визначені порядок подачі-забирання вагонів, інтервали подавання вагонів тощо.

Згідно п. 1 договору підїзна колія обслуговується локомотивами власника колії. Про готовність вагонів до забирання прийомоздавальник власника колії у письмовому вигляді повідомляє прийомоздавальника залізниці врученням відомостей на здачу вагонів з підїзної колії (п.8. договору).

15.12.2015 між сторонами укладена додаткова угода № 6/7 до Договору (а.с. 22-23, т.1), відповідно до якої у зв'язку з проведенням реєстрації ПАТ "Укрзалізниця", яке згідно з Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", змінені назва та преамбула Договору.

На виконання умов договору за накладними № 40969131, 40959967, 40959850, 40957359, 40957441, 40957375, 40957458, 40926339, 40926354, 40926347 залізницею було прийнято до перевезення порожні власні вагони на адресу одержувача - Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (а.с. 41-50, т.1).

Відповідно до зазначених накладних станція та залізниця призначення Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці.

За наказом №37 від 05.01.2016 о 21 год. 30 хв. на станції Апостолове Придніпровської залізниці були затримані вагони (№№ голова 56391089 - хвіст 61820676, у кількості 57 вагонів, індекс поїзда 4666-82-4670, на своїх осях, № поїзда 3007) через неможливість приймання вагонів станцією Кривий Ріг- Головний Придніпровської залізниці з причини скупчення вагонів на станції Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці, що прибули на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу (а.с. 25, т.1).

На виконання зазначеного наказу станцією затримки вагонів Апостолове Придніпровської залізниці складено акт про затримку вагонів (форма ГУ-23а) від 05.01.2016 №7 та передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці. Станція призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці проінформувала відповідача про затримку вагонів із його вини (Відповідач повідомлений про затримку вагонів 05.01.2016 о 21 год. 50 хв., про що складено повідомлення про затримку вагонів, - а.с. 29, т.1).

Станцією затримки вагонів Апостолове також складено акти загальної форми (форма ГУ-23) від 05.01.2016 та 09.01.2016, в яких зазначено початок і кінець затримки вагонів, а також номери вагонів, підстави, що викликали його складання, наведені вище (а.с. 27, 28, т.1).

Крім того, на станції призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці складено акти загальної форми (форма ГУ-23) на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", якими встановлено, що колії станції призначення були зайняті вагонами, які прибули на адресу відповідача раніше і з його вини простоювали в очікуванні подачі їх на його під'їзну колію, у період із моменту прибуття вагонів на станцію підходу і до закінчення їх затримки (а.с. 30-40, т.1).

На підставі актів загальної форми (форма ГУ-23) станцією Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці за накопичувальною карткою (форма ФДУ-92) від 20.01.2016 №20019021 нараховано збір за зберігання вантажу у сумі 68544,70 грн., з яких Відповідач погодив 45696,40 грн.

Вказане стало підставою для звернення із позовом про стягнення з Відповідача збору за зберігання вантажу в сумі 27417,60 грн., з нарахуванням якої не погодився відповідач.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч.5 ст. 300 Господарського кодексу України).

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за №457 (далі Статут), Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (ст. 6 Статуту).

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (ст. 22 Статуту).

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст. 46 Статуту залізниць, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (ст. 46 Статуту).

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113 (далі Правила користування).

Так, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п.6 Правил користування).

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці (п.9 Правил користування).

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником) (п. 10 Правил користування).

Правилами складання актів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (п. 3 Правил складання актів).

Розмір плати за зберігання вантажу визначається за тарифами, встановленими у п.2.1 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за №317 (далі - Збірник тарифів).

Так, після закінчення терміну безоплатного зберігання при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі у контейнерах) нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тонну вантажу.

У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 26.01.2015 №13 "Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ним послуги", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №106/26551, до тарифів, плат та зборів, що вказані у розділах ІІ і ІІІ Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 2,002.

Судом встановлено, що позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вище вказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника, а також, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", у звязку з неприйняттям вагонів і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог та правомірно нарахував відповідачу плату за зберігання вантажу.

Відповідач, в свою чергу, належних і допустимих доказів відсутності своєї вини у скупченні вагонів на станції призначення суду не надав. Плату за користування спірними вагонами сплатив без заперечень, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами №09010229, №09010228 від 09.01.2016.

Відповідно до Розяснень Вищого господарського суду України (лист №0701-11/96/715/14 від 12.06.2014) визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Отже, наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору, ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2017 у справі № 904/6361/16.

З огляду на зазначене, посилання відповідача на наявність на станції призначення вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, суд вважає безпідставними.

Враховуючи викладене, а також відсутність доказів сплати нарахованої позивачем плати за зберігання вантажу у сумі 27417,60 грн. суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов від 03.08.2016 просив застосувати до відносин, що склалися, позовну давність та в позові відмовити (а.с. 113, т.1).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальний, скорочений або більш тривалий строки позовної давності визначено статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Однак частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Так, згідно з частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України (далі - ГК) для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Разом із цим за змістом пункту 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Тобто, наведені норми Господарського кодексу України і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажоодержувача про стягнення збору за зберігання вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 09.08.2017 у справі № 904/7033/16 (3-658гс17)).

Як установлено апеляційним судом, підставою для подання позову у справі, яка розглядається, стала подія - неприйняття вагонів вантажовласником 05.01.2016, про що складено акт загальної форми (форма ГУ-23) №1214 від 05.01.2016, на підставі якого Відповідачу нараховано збір за зберігання вантажу у спірній сумі 27417,60 грн.

Враховуючи обовязковість судових рішень Верховного Суду України відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що шестимісячний строк позовної давності у справі, яка розглядається, спливає відповідно 05.07.2016.

Позовна заява надіслана позивачем до суду 07.07.2016р., про що свідчить відбиток штемпеля відділення поштового звязку в правому верхньому куті поштового конверту (а.с. 103, т.1).

Таким чином, позов пред'явлено з пропуском встановленого строку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вище зазначене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом позовної давності.

Висновок суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності починається від часу складання актів загальної форми про закінчення затримки вагонів 07.01.2017-09.01.2017, без врахування яких неможливо визначити фактичний термін затримки вагонів, апеляційний суд вважає помилковим, оскільки факт події, що стала підставою для нарахування збору за зберігання встановлено саме у акті про затримку вагонів від 05.01.2016, а акти від 07.01.2016 та 09.01.2016 складені щодо обставин усунення порушення. Вказаний висновок апеляційного суду ґрунтується на правовому висновку Верховного Суду України, що викладений у постанові від 09.08.2017 у справі №904/7033/16 (3-658гс17).

Посилання суду та позивача на те, що день складання і підписання накопичувальної картки і є днем, з яким пов'язано перебіг позовної давності у справі, також є помилковим, оскільки накопичувальні картки не фіксують правопорушення, а є лише документом, який використовується при розрахунках за надані послуги. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 21.09.2017 у справі №904/7428/16).

За таких обставин доводи апелянта є правомірними, а доводи позивача не відповідають положенням законодавства про позовну давність.

З огляду на викладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області як прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017 у справі №904/5743/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2017 по справі №904/5743/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (пр. Д. Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, 49602, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (вул. Орджонікідзе, 1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50029, код ЄДРПОУ 24432974) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги 1760,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін