Рішення № 70282440, 14.11.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 р. Справа № 909/886/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вул. Ботанічна, 2,м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Авангард" вул. Підгірка,с. Загвіздя,Тисменицький район, Івано-Франківська область,77450

про стягнення заборгованості у сумі 325049,94 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3-3/3059 від 09.10.17

від відповідача не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" звернулося до Господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Авангард" про стягнення заборгованості у сумі 325049,94 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору №4334 від 01.05.15 про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення та договору розстрочення боргу №4334 від 01.04.16. Зазначені позовні вимоги обґрунтовано приписами статей 193 Господарського та 509, 526, 610 Цивільного кодексів України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач був присутній у судовому засіданні 10.10.17, однак в судові засідання 02.11.17 та 14.11.17 не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 02.11.17, що підтверджується відміткою відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці зазначеної ухвали, вимог ухвал суду від 10.10.17 та 02.11.17 не виконав, витребовуваних судом доказів, відзиву на позов, заяв та клопотань не подавав.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Судом встановлено, що ухвалу суду від 02.11.17 направлено відповідачу за адресами місцезнаходження Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" та його відокремленого підрозділу - філії "Авангард", що вкзазані у позовній заяві та відповідають зазначеній адресі у ЄДРЮОФОПГФ.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, враховуючи той факт, що відповідач був присутній у судовому засіданні 10.10.17, а ухвалою суду від 02.11.17, відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також той факт, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України №28924/04 від 13.01.2011р.).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.05.15 між сторонами даного спору укладено договір №4334 від 01.05.15 про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення, за умовами якого позивач зобов"язався надавати відповідачу послуги з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення у обсягах, зазначених у додатку №1 до даного договору, а відповідач, в свою чергу, - своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені цим договором (п.1.1 договору). Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору до 31.12.15. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо протягом останнього місяця терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення або перегляд його умов (п.9.1 договору).

Пунктом 3.2.4 даного договору сторони визначили обовязок відповідача щомісячно в 7-ий робочий день місяця направляти представника у відділ обліку та реалізації послуг "Водоекотехпрому" для подання додатку 4 "Звіт про обсяги переданої споживачу питної води і прийнятих від нього стічних вод" та одержання відповідних рахунків на оплату.

Згідно п.п.3.2.5 договору відповідач зобов"язався здійснювати оплату послуг водопостачання та водовідведення в 3-денний термін з моменту отримання рахунку, а також здійснювати авансовий платіж, який вноситься до 1-го числа місяця, за який здійснюється передоплата, в розмірі вартості наданих послуг в минулому періоді.

На виконання умов укладеного договору, позивачем надавалися відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, однак відповідачем прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконувалися, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за даним договором за період 01.05.15 31.08.17 та станом на 01.09.17 становить 255943,64грн.

У звязку з наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за даним договором, між сторонами у справі укладено договір про розстрочення боргу №4334 від 01.04.16. За умовами даного договору відповідач визнав за собою заборгованість перед позивачем, що склалась на 01.04.16 внаслідок неоплати за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення згідно договору №4334 від 01.05.15 в сумі 125038,10грн. та погодився її сплатити згідно зазначеного у даному договорі графіка, а також зобовязався своєчасно оплачувати поточні платежі згідно укладених з позивачем договорів про надання послуг. Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Прийняті на себе зобовязання згідно договору №4334 про рострочення боргу відповідач у повному обсязі не виконував, внаслідок чого станом на 31.12.16 заборгованість відповідача перед позивачем за даним договором становила 41698,10грн. і не погашена на момент розгляду спору.

Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором №4334 від 01.05.15 про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення становить 255943,64грн., а за договором розстрочення боргу №4334 від 01.04.16 - 41698,10грн. (загальна сума боргу - 297641,74грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур та розрахунком заборгованості.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №3-3-4/2033 від 12.04.17, однак зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

У звязку з порушенням прийнятих на себе зобовязань,у відповідності до протоколу розбіжностей до проекту договору №4334 від 01.05.15 та чинного законодавства, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 27408,20грн. за період з 01.03.17 по 31.08.17.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірні договори, укладені між сторонами, є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спірними договорами сторони погодили строки оплати відповідачем наданих позивачем послуг, відтак згідно з приписами ст.530 Цивільного кодексу України відповідач зобов"язаний сплачувати вартість наданих позивачем послуг у строки, встановлені спірними договорами, а саме: згідно договору №4334 - в 3-денний термін з моменту отримання рахунку, а також здійснювати авансовий платіж, який вноситься до 1-го числа місяця, за який здійснюється передоплата, в розмірі вартості наданих послуг в минулому періоді(п.п.3.2.5 договору), згідно договору розстрочення боргу №4334 - згідно графіка, зазначеного у п.1.2 договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України покладено обов"язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Відповідачем в порушення приписів ст.33 ГПК України доводів позивача не спростовано.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 297641,74грн. основного боргу правомірна, обґрунтована, документально підтверджена та підлягає задоволенню.

Водночас, у звязку з порушенням прийнятих на себе зобовязань, у відповідності до протоколу розбіжностей до проекту договору №4334 від 01.05.15 та чинного законодавства, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 27408,20грн. за період з 01.03.17 по 31.08.17.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до положень ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 ЦК України. Згідно зазначеної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

По суті даного спору відповідачем допущено порушення грошового зобов"язання перед позивачем щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно п.3.2.6 договору №4334 від 01.05.15 в редакції протоколу розбіжностей від 01.05.15, у разі несвоєчасної оплати платежів, передбачених даним договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення, але не більше як за шість місяців.

Водночас, частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (Вищенаведена правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 15.04.2015 № 3-53гс15).

З огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем розміру пені та задоволено її за розрахунком позивача у розмірі 27408,20грн., оскільки зазначений розрахунок є арифметично вірним.

В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення.

Відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.124, 128, 128-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 174, 75, 179, 193, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 524, 526, 530, 533-535, 546, 547, 549, 598, 625, 626, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Авангард" про стягнення заборгованості у сумі 325049,94 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" ( м. Київ, проспект Перемоги, буд.121 в, код ЄДРЮОФОПГФ 00851519) в особі філії "Авангард" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (вул. Підгірка, с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область, код 39765654) на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" (вул. Ботанічна, 2, м.Івано-Франківськ, поточний рахунок 260003001081 в ІФ обласному управлінні ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 336503, ЄДРПОУ 32360815) 255943,64(двісті п"ятдесят п"ять тисяч дев"ятсот сорок три гривні шістдесят чотири копійки) поточної заборгованості за договором про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення №4334, 41698,10 (сорок одну тисячу шістсот дев"яносто вісім гривень десять копійок) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання договору розстрочення боргу №4334 від 01.04.16, 27408,20(двадцять сім тисяч чотириста вісім гривень двадцять копійок) пені та 4875,75(чотири тисячі вісімсот сімдесят п"ять гривень сімдесят п"ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.17

Суддя Матуляк П.Я.