Постанова № 70281697, 06.11.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/2103/16-а

Провадження № 2-а/333/203/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Кулик В.Б.,

при секретарі Єрохіній А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Бердянської міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 24 від 21.01.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій» в частині пункту № 6,-

ВСТАНОВИВ:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бердянської міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 24 від 21.01.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій» в частині пункту № 6, в якій позивач просить суд визнати за ним право на земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, визнати незаконним і скасувати рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 24 від 21.01.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій» в частині пункту № 6 як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує охоронювані законом права та інтереси позивача, поновити позивачу строк для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації без надання дозволу органом місцевого самоврядування, зобов’язати відповідача прийняти до розгляду виготовлений на підставі заяви позивача № 04681 від 02.07.2015 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1000 га, для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації і розглянути його згідно з нормами діючого законодавства.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач в липні 2015 року звернувся до Бердянської міської ради Запорізької області з заявою про надання йому згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га, розташованої за адресою: м. Бердянськ, в районі вулиць Літке-Макарова, для індивідуального дачного будівництва. За наслідками розгляду звернення, відповідач незаконно відмовив у задоволенні заяви, і з порушенням терміну розгляду такої заяви прийняв рішення Бердянської міської ради № 24 від 21.01.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій», посилаючись на ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та на рішення тридцять восьмої сесії Бердянської міської ради IV скликання від 31.05.2013 року № 27 «Про затвердження плану зонування території міста Бердянська».

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, згідно із позицією, викладеною в запереченнях Бердянської міської ради Запорізької області проти адміністративного позову.

У письмових запереченнях відповідач посилається на правомірність своїх дій, щодо відмови у наданні дозволу позивачу на розробку технічної документації, з огляду на невідповідність місяця розташування об’єкта, який обрано позивачем, Плану зонування м. Бердянська, затвердженого рішенням тридцять восьмої сесії Бердянської міської ради IV скликання від 31.05.2013 року № 27 «Про затвердження плану зонування території міста Бердянська».

Суд, дослідивши письмові матеріали, оцінивши наявні докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1, як громадянин України та як учасник бойових дій (АТО), що підтверджується паспортом громадянина України та посвідченням учасника бойових дій, відповідно, 2 липня 2015 року звернувся до Бердянської міської ради Запорізької області з заявою про надання йому згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га, розташованої за адресою: м. Бердянськ, в районі вулиць Літке-Макарова, для індивідуального дачного будівництва. Дану заяву було зареєстровано за вхідним номером 04681, відповідно до опису документів, що були надані державному реєстратору для надання адміністративної послуги. В якості додатків до заяви було додано також довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію довідки учасника АТО, копію паспорту, схему генплану (М 1:500) з відображенням червоних ліній, існуючих будівель та меж зазначеної ділянки (погоджена головним архітектором), тобто позивач отримав та надав відповідачі всі висновки та довідки необхідні для реалізації свого права на безоплатну приватизацію.

21 січня 2016 року Бердянська міська рада Запорізької області розглянула заяву позивача та прийняла рішення за номером 24 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій» в шостому пункті останнього йдеться мова про відмову позивачу у задоволені його заяви на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та на підставі рішення тридцять восьмої сесії Бердянської міської ради Запорізької області IV скликання від 31.05.2013 року № 27 «Про затвердження плану зонування території міста Бердянська».

Рішенням тридцять восьмої сесії Бердянської міської ради Запорізької області IV скликання від 31.05.2013 року № 27 «Про затвердження плану зонування території міста Бердянська», було вирішено «затвердити план зонування території м. Бердянська, а саме текстові матеріали на 164 сторінках, графічні матеріали – «Схема зонування території» та «Схема зонування території. Планувальні обмеження», що невід’ємною частиною Зонінгу. В текстових матеріалах в зонах КВТ-I та КВТ-II в переліку переважних та (або) супутніх видів використання замість слів «дачі дошкільних установ» читати «дачі»…».

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що має місце факт невідповідності місця розташування об’єкта плану зонування міста Бердянська та іншій містобудівній документації, з огляду на те, що стороною відповідача надано до заперечень тільки Рішення тридцять восьмої сесії Бердянської міської ради Запорізької області IV скликання від 31.05.2013 року № 27 «Про затвердження плану зонування території міста Бердянська» без будь-яких додатків до нього, в тому числі і відсутні документи, з яких суду можливо було б встановити, що за адресою: м. Бердянськ, в районі вулиць Літке-Макарова заборонено відведення земельних ділянок учасникам бойових дій для індивідуального дачного будівництва.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року по справі 808/3169/14, тому що позивач по цій справі (прокуратура), як постановлено в самій ухвалі, «був незгоден з рішенням тридцять восьмої сесії Бердянської міської ради Запорізької області IV скликання від 31.05.2013 року № 27 «Про затвердження плану зонування території міста Бердянська» з тих підстав, що вказаним рішенням невірно визначені межі захисних смуг вздовж Азовського моря, чим порушено ст. 88 Водного кодексу України» - дана ухвала взагалі не відноситься до дійсної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнані найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини і громадянина та її гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Гарантовані Конституцією України права громадянина, в тому числі і право на звернення до органів місцевого самоврядування з заявами щодо реалізації своїх прав та інтересів є непорушними та такими, що не можуть бути обмеженими.

Конституцією України (ч. 2 ст. 19) визначено, що органи державної влади та їх посадові особи (до яких відносяться і посадові особи органів місцевого самоврядування) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (розділ II) та ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та ст. 4 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється в т.ч. і на принципах служіння територіальній громаді, верховенства права, демократизму і законності, пріоритету прав та свобод людини і громадянина, професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі.

Статтею 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що головними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, додержання прав та свобод людини і громадянина, сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування, недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Відповідно до статті 12 (пункт 14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок .

Земельні ділянки можуть бути надані військовослужбовцям у власність у межах норм безоплатної приватизації, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, а саме у таких розмірах:

для ведення садівництва — не більше 0,12 га;

для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 га;

для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 га, в селищах — не більше 0,15 га, в містах — не більше 0,10 га;

для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 га.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межа їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 116 Земельного кодексу України передбачений порядок реалізації права власності на землю зацікавленим громадянам. А саме: громадяни зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального дачного будівництва подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його надані.

Згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з п. 10 ст. 123 ЗК України підставою відмови органів місцевого самоврядування у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Зважаючи на вищенаведене та беручи до уваги факти того, що позивач з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки звернувся до відповідача 2 липня 2015 року, відповідь про відмову позивачу було надано рішенням відповідача від 21 січня 2016 року, тобто з порушенням строку передбаченого абз. 1 ч. 7 ст.118 ЗК України, і порушенням права позивача передбаченого абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України, а сама відповідь відповідача про відмову в задоволенні заяви позивача є необґрунтованої та незаконною, суд, керуючись ст. ст. 6-12 , 71, 160, 161, 163 КАС України ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 до Бердянської міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 24 від 21.01.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій» в частині пункту № 6 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, як за громадянином України, право на земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації.

Визнати незаконним та скасувати пункт шостий рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 24 від 21.01.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій».

Поновити пропущений ОСОБА_3 місячний строк для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1000 га, розташованою за адресою: м. Бердянськ, в районі вулиць Літке-Макарова, для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації без надання дозволу органом місцевого самоврядування.

Зобов’язати Бердянську міську раду Запорізької області прийняти до розгляду та розглянути відповідно до законодавства України, виготовлений на підставі заяви ОСОБА_3 № 04681 від 02.07.2015 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1000 га, розташованою за адресою: м. Бердянськ, в районі вулиць Літке-Макарова, для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя В.Б. Кулик