Постанова № 70281578, 18.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року Справа № 913/1306/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"на рішенняГосподарського суду Луганської області від 07.02.2017та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017у справі№ 913/1306/16 Господарського суду Луганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"простягнення 154970,29 грн.,за участю представників сторінвід позивача:Зубар О.В.,від відповідача:Бруль А.С.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.02.2017 у справі № 913/1306/16 (суддя Вінніков С.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" 100018,44 грн. заборгованості; 49457,44 грн. інфляційних втрат; 5494,41 грн. 3% річних; 2324,55 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 913/1306/16 (у складі колегії суддів: Ломовцевої Н.В.-головуючого, Скакун О.А., Татенко В.М.) рішення Господарського суду Луганської області від 07.02.2017 у справі № 913/1306/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Луганської області від 07.02.2017 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 07.02.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 913/1306/16, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судами.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (газотранспортне підприємство) і Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (замовник) 18.01.2013 укладено договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № ЛГВ001/7ТГ13 відповідно до якого Газотранспортне підприємство зобов'язалось надати замовнику послугу з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами до пунктів призначення -газорозподільних станцій для задоволення власних потреб та покриття обсягів виробничо-технологічних втрат і нормованих витрат, а відповідач зобов'язався вносити плату за отриману послугу у розмірі, строки та порядку, передбаченому умовами договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору сторонами погоджено річні планові обсяги транспортування природного газу.

Відповідно до п. 3.1 договору послуги з транспортування природного газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Відповідно до п. 3.2. договору газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, які підписуються уповноваженим представником та скріплюються печаткою газотранспортного підприємства.

Відповідно до п. 3.3 договору замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник акта наданих послуг, який підписано уповноваженим представником та скріплено печаткою замовника, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або у судовому порядку.

До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу внутрішньо-промисловими трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 до повного виконання зобов'язань сторін. Сторонами обумовлено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, тобто з 01.01.2013 по 31.12.2013.

До вказаного договору сторонами укладено низку додаткових угод, якими внесено зміни до пунктів договору.

Додатковими угодами № 4 від 27.12.2013, № 15 від 01.07.2016 сторонами внесено зміни до п. 1 .2 договору в частині зміни обсягів поставок газу та продовження строку дії договору.

Додатковою угодою № 7 від 05.06.2014 сторонами погоджено зміни до п. 5.1. договору, встановлено тариф на транспортування природного газу у розмірі 21,90 грн., крім цього ПДВ -4,38 грн., разом 26,28 грн. за 1000 куб.м. на транспортованого газу.

Додатковою угодою № 15 від 01.07.2016 строк дії договору продовжено до 31.12.2016.

Договір та додаткові угоди до нього підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств без заперечень.

Крім цього між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (позивач) і Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (відповідач) 31.12.2013 укладено технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу № 4032/01-06.2-13 відповідно до якої визначено порядок приймання-передачі природного газу позивачем до газопроводів відповідача. Перелік пунктів приймання-передачі газу ГВС, ПВВГ, ГРС, відповідно до яких позивач передає відповідачу, наведено в додатку "Перелік пунктів приймання - передачі природного газу", який є невід'ємною частиною цієї технічної угоди.

Відповідно до розділу 10 технічної угоди вона є чинною на теперішній час.

Відповідно до п. 5.1. технічної угоди кількість переданого та прийнятого газу за календарний місяць визначається диспетчерськими службами сторін на підставі показань вимірювальних комплексів вузлів обліку газу.

У розділі 5 технічної угоди регламентовано порядок оформлення сторонами актів приймання - передачі газу.

Відповідно до пункту 5.3 технічної угоди місячний акт приймання-передачі газу (з розшифруванням по кожному ПППГ) складається та підписується представниками позивача та відповідача до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, у чотирьох примірниках українською мовою- по два примірники кожній стороні. Підставою для складання місячних актів приймання-передачі газу є погодинні роздруківки з автоматичних обчислювачів для кожного комерційного вузла обліку газу. У разі допущення помилки в одному з місячних актів її треба виправити і оформити окремим протоколом.

Відповідно до п. 5.5 технічної угоди, у разі непідписання відповідачем місячних актів приймання-передачі позивач оформлює акти в односторонньому порядку відповідно до показників приладів обліку власника комерційного ПППГ, про що повідомляє відповідача. Указані односторонні акти вважаються чинними для сторін і діють до їх скасування в установленому порядку.

Відповідно до п. 8.3 технічної угоди до врегулювання розбіжностей обсяг переданого (прийнятого) газу встановлюється у відповідності до показників приладів обліку власника комерційного ПППГ, тобто позивача.

Додатком № 1 до технічної угоди є Перелік пунктів приймання-передачі природного газу.

Технічна угода з додатками виконувалась сторонами протягом виконання договору від 18.01.2013 № ЛГВ001/7ТГ13 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з транспортування природного газу у період з вересня 2014 року по лютий 2015 року на загальну суму 100018,44 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2014 (за вересень 2014 року), від 31.10.2014 (за жовтень 2014 року), від 30.11.2014 (за листопад 2014 року), від 05.01.2015 (за грудень 2014 року), від 31.01.2015 (за січень 2015 року), від 28.02.2015 (за лютий 2015 року). Вказані акти підписано сторонами без заперечень та скріплено печатками сторін.

Зважаючи на те, що протягом вересня 2014 року-лютого 2015 року сторонами договору не погоджено будь-які зміни вартості послуг, тому суди дійшли до правильного висновку, що у вказаному періоді вона складала 26,28 грн. з ПДВ відповідно до додаткової угоди № 7 від 05.06.2014.

Крім цього у матеріалах справи містяться акти про виконання робіт з транспортування природного газу від 30.09.2014 на суму 3165,95 грн. (за вересень 2014 року), від 31.10.2014 на суму 13818,92 грн. (за жовтень 2014 року), від 30.10.2014 на суму 21512,20 грн. (за листопад 2014 року), від 31.12.2014 на суму 22515,26 грн. (за грудень 2014 року), від 31.01.2015 на суму 22428,01 грн. (за січень 2015 року), від 28.02.2015 на суму 16581,10 грн. (за лютий 2015 року) та рахунками-фактури № 604 від 31.12.2014, № 605 від 31.12.2014, № 606 від 31.12.2014, № 592 від 31.12.2014, № 42 від 31.01.2015, № 96 від 28.02.2015.

Від підписання актів виконаних робіт з транспортування природного газу у період з вересня 2014 року по лютий 2015 року відповідачем відмовлено із зазначенням у листах від 09.10.2014 № 01-02-67/2969, від 19.11.2014 № 01-02-67/3146, від 10.12.2014 № 01-02-67/3255 на необхідність конкретизувати акти та зазначити категорії споживання та неможливість включення до балансу використаного природного газу пунктів приймання-передачі газу УКПГ Західно-Вергунського ГКР (с.Шишково, Слов'яносербського району, Луганської області) та УКПГ Марківського ГКР (с.Пархоменко, Краснодонського району, Луганської області), оскільки ці пункти відносяться до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р.

Пунктами приймання-передачі природного газу за спірним договором є: УКПГ Лобачівського ГКР, УКПГ Західно-Вергунського ГКР, УКПГ Муратівського ГКР, УКПГ Вільхівського ГКР, УКПГ Марківського ГКР (Пархоменко), УКПГ Євген'ївського ГКР.

У матеріалах справи містяться місячні звіти за період з вересня 2014 року по лютий 2015 року за кожним пунктом УКПГ, які складено програмою Ask 1.0 20.01.2016 відповідно до яких об'єм фактично поставленого природного газу за спірний період складає 10470,953 тис.м3. Також місячні звіти складені за пунктами приймання-передачі газу УКПГ Західно-Вергунського ГКР та УКПГ Марківського ГКР за допомогою обчислювача Флоутек № 81 "Зап.-Вергунское" та Флоутек 57 "Марківка", які пройшли держану перевірку та мають відповідні свідоцтва № 47/280 від 04.10.2014 та № 745 від 04.04.2015.

До матеріалів справи додані погодинні роздруківки з програми ASK обчислювач Флоутек № 81 "Зах.-Вергунське" та обчислювач Флоутек № 57 "Марківка".

Відповідно до 5.4. договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до п. 3.5 договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Відповідно до п. 5.1. технічної угоди кількість переданого та прийнятого газу за календарний місяць визначається диспетчерськими службами сторін на підставі показань вимірювальних комплексів комерційних вузлів обліку газу.

Місячний акт приймання-передачі газу (з розшифруванням по кожному ПППГ) складається та підписується представниками сторін до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, у чотирьох примірниках українською мовою-по два примірники кожній стороні. Підставою для складання місячних актів приймання-передачі газу є погодинні роздруківки з автоматичних обчислювачів для кожного комерційного вузлу обліку газу (п. 5.3. технічної угоди).

Відповідно до п. 5.5. технічної угоди у разі непідписання відповідачем місячних актів приймання-передачі позивач оформлює акти в односторонньому порядку на підставі показників приладів обліку власника комерційного ПППГ, про що сповіщає відповідача.

Додатковою угодою № 15 від 01.07.2016 внесено зміни до п. 11.1. договору відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, тобто з 01.01.2013 по 31.12.2016 та встановили обсяги газу 3,000-60,000 тис.м3.

За умовами вказаного договору сторони узгоджують річний плановий обсяг транспортування природного газу. Проте п. 5.1. технічної угоди визначено, що кількість переданого та прийнятого газу за календарний місяць визначається диспетчерськими службами сторін відповідно до показань вимірювальних комплексів комерційних вузлів обліку газу.

Відповідно до п. 5.4. договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

За таких обставин річний плановий обсяг природного газу, визначений у договорі є орієнтовним, а обсяг фактично отриманого природного газу визначається актом наданих послуг.

Як вбачається зі змісту вказаного договору від 18.01.2013 № ЛГВ001/7ТГ13 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами його предметом є надання позивачем послуг з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами до пунктів призначення-газорозподільних станцій для задоволення власних потреб та покриття обсягів виробничо-технологічних втрат і нормованих витрат. Надання позивачем послуг балансування умовами вказаного договору не передбачено та не заявлено замовником. Відповідно до підпункту в) пункту 6.3.9. договору, обов'язок здійснювати балансування надходження і розподілу газу з метою уникнення дисбалансу газу покладено саме на замовника, тобто на відповідача.

Відповідно до визначення Кодексом газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 поняття "договір транспортування" це - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого регулятором, відповідно до якого оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).

Відповідно до п. 1.1. договору від 18.01.2013 газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника до пунктів призначення - газорозподільних станцій для задоволення власних потреб та покриття обсягів виробничо-технологічних втрат і нормованих витрат.

Відповідно до п. 5.5 договору сторонами визначено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу за відповідний місяць.

Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами встановлено, що відповідачем у порушення умов договору оплату наданих йому послуг з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не здійснено у зв'язку з чим розмір основного боргу відповідача складає 100018,44 грн.

Позивач нарахував інфляційних втрат у сумі 49457,44 грн. за період з листопада 2014 року по жовтень 2016 року та 3 % річних за період з 21.10.2014 по 17.11.2016 в сумі 5494,41 грн., оскільки відповідач за поставлений газ вчасно та у повному обсязі не сплатив.

Відповідно до частини першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Таким чином повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно із статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними та можуть використовуватися господарським судом та учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до абзацу першого, пункту 3.1.1 Регламенту Торгово-промислової палати України (у відповідній редакції) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Відповідно до ст. 10 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є посилання, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Судами встановлено, що відповідно до п. 9.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин)

Відповідно до п. 9.3. договору сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Судами встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення підприємства позивача про обставини форс-мажору.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами встановлено, що за умовами зазначеного договору (п. 9.1.), у разі настання форс-мажорних обставин сторони звільняються саме від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язку щодо договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України, яка встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених Цивільним кодексом України та іншими законами.

Суди дійшли до правильного висновку, що за таких обставин, за умовами вказаного договору, приписами Цивільного кодексу України відповідач не звільняється від виконання зобов'язань за господарським договором та від нарахування 3% річних та інфляційних втрат у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Рішення Господарського суду Луганської області від 07.02.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 913/1306/16 Господарського суду Луганської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами справи.

Таким чином рішення Господарського суду Луганської області від 07.02.2017 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 913/1306/16 Господарського суду Луганської області підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на рішення Господарського суду Луганської області від 07.02.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 913/1306/16 Господарського суду Луганської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 07.02.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 913/1306/16 Господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді: Нєсвєтова Н.М. Ковтонюк Л.В.