Рішення № 70281224, 14.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №331/6113/16 Головуючий у 1 інстанції Світлицька В.М.

Провадження № 22-ц/778/2452/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_4» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави нерухомого майна, шляхом визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суд з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави нерухомого майна, шляхом визнання права власності.

В позові позивач зазначав, що 20.10.2008 року ОСОБА_4 надала ОСОБА_6 позику у розмірі 50000 доларів США, що на момент надання позики складало 248000 грн. 00 коп. (за офіційним курсом долара США, встановленого НБУ), на термін 6 років з моменту отримання позики, про що між ними було укладено договір позики б/н від 20 жовтня 2008 року.

З метою забезпечення виконання умов вищезазначеного договору позики, в цей же день між ними був укладений договір застави транспортного засобу б/н. Предметом застави є легковий автомобіль марки LEXUS модель GS 350 сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер АР 0007 IB, кузов №JTHCE96S370009246, зареєстрований в МРЕВ №1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області.

Предмет застави за угодою сторін оцінено в 45000 доларів США, що на момент укладення, відповідно до офіційного курсу долара США встановленого НБУ, складає 223200 грн. 00 коп. Відомості про заставу були зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 27 липня 2009 року.

05 серпня 2016 року ОСОБА_4 відступлено ОСОБА_7 права вимоги за договором позики та договором застави, про що були укладені Договір № 05-08/16 про відступлення права вимоги від 05 серпня 2016 року та Договір № 05-08/16-2 про відступлення права вимоги від 05 серпня 2016 року.

06 серпня 2016 року позивачем було письмово повідомлено відповідача про перехід прав вимоги за Договором позики та Договором застави.

Відповідно до умов п. 1.З. Договору позики, сума позики надана відповідачу на термін 6 років з моменту отримання позики, у зв'язку з чим строк повернення позики настав 21 жовтня 2014 року.

У встановлений договором позики термін відповідач не повернув борг ОСОБА_4 Позивач також звертався до відповідача з вимогами про виконання зобов'язання за Договором позики, але добровільно повернути суму боргу або передати предмет застави позивачу в рахунок погашення заборгованості відповідач відмовляється.

На підставі викладеного, позивач просив суд, в рахунок погашення заборгованості за договором позики б/н від 20.10.2008 року, розмір якої на момент 12.09.2016 р. становить 1333740 грн. 00 коп., звернути стягнення на предмет застави легковий автомобіль марки LEXUS модель GS 350 сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер АР 0007 IB, кузов №JLHCE96S370009246, зареєстрований в МРЕВ №1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області та визнати за ОСОБА_5 право власності на автомобіль марки LEXUS модель GS 350 сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер АР 0007 IB, кузов №JTHCE96S370009246, зареєстрований в МРЕВ №1 УДАІ УМВС України в Жовтневий районний суд м. Запоріжжя Запорізькій області.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2016 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет застави легковий автомобіль марки LEXUS модель GS 35; сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер АР 0007 IB, кузов №JTHCE96S37000924 - зареєстрований в МРЕВ №1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області, що належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АРС 047697 від 07.11.2007 року, виданого МРЕВ № 1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області. Визнано за ОСОБА_5 право власності на автомобіль марки LEXUS модель GS 350 сірого кольору, 2007 року випуску державний номер АР 0007 IB, кузов №JTHCE96S370009246, зареєстрований в МРЕВ №1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області.

Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовій збір у розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4», який не брав участь у справі, але вважає, що суд вирішив питання про його права та обов”язки, оскільки на момент розгляду справи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ( надалі –ДРОРМ) був зареєстрований тільки один запис про обтяження предмету застави на користь ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» та відсутній запис про обтяження на користь позивача, тому ОСОБА_3 має переважне право на проведення процедури звернення стягнення на предмет застави, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Реалізація цього права здійснюється в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.14 та ч. 1 ст. 292 ЦПК України право на апеляційне оскарження судових рішень мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Виходячи з матеріалів справи ПАТ « ОСОБА_3 ОСОБА_4» не брав участь у справі.

Судом встановлено, що 22.09.2016 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя ухвалено заочне рішення за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави рухомого майна, шляхом визнання права власності.

У відповідності до зазначеного Рішення звернуто стягнення на предмет застави легковий автомобіль марки LEXUS модель GS 350 сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (надалі - Транспортний засіб або Предмет застави), кузов №JTHCE96S370009246, зареєстрований в МРЕВ №1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області, що належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АРС № 047697 від 07.11.2007 року, виданого МРЕВ № 1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на автомобіль марки LEXUS модель GS 350 сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов №JTHCE96S370009246, зареєстрований в МРЕВ №1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області.

30 вресня 2014 року рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (справа №2/331/10/14) було задоволено позов ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» та стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь Банку заборгованості за кредитним договором у сумі 2 523 667,47грн. та судового збору у сумі 1609,50грн. Рішення набрало законної сили 05.05.2015року.

09 липня 2015 року Жовтневим (натепер - Олександрівським) відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (надалі - ВДВС) було відкрито виконавче провадження № 48063839 за виконавчим листом виданим 11.06.2015 р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по справі №2/331/10/14.

22 січня 2016 року ВДВС було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна публічне обтяження за № 15669079 в рамках ВП48063839 на користь AT «ОСОБА_3 ОСОБА_4» про накладення арешту на все рухоме майно боржника ОСОБА_6 із забороною його відчуження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.12.2015 року.

13 квітня 2017 року з Витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 51999974 було вилучено обтяження від 22.01.2016 року за № 15669079, яке було зареєстровано на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за ВП 48063839 від 08.12.2015року про

накладення арешту на все рухоме майно боржника ОСОБА_6 с забороною його відчуження.

Підставою вилучення зазначено - ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.11.2016р року по справі № 331/6113/16-л, (надалі - Ухвала).

В обґрунтування прийнятого заочного рішення суд зазначив, що відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу» від 02.10,1992 № 2654-ХІІ заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦK України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" №2654-ХН від 02.і0,1992р. (надалі -Закон про заставу) встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" № 1255-1У від 18.11.2003р. (надалі - Закон про забезпечення вимог кредиторів), цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч.І ст.21 вказаного Закону до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна, що виникає на підставі договору.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону про забезпечення вимог кредиторів передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, який необхідно застосовувати при вирішенні спірних правовідносин. В свою чергу, положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

У відповідності до ч. З ст. 24, ч. 1 ст, 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

В матеріалах справи № 331/6113/16-ц відсутні докази реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.

За змістом ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають реєстрації у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються, в тому й числі, заміни обтяжувача внаслідок відступлення прав за правочином, відповідно до якого виникло обтяження, або з інших підстав.

Позивачем, всупереч вимогам ст. 13 зазначеного Закону не зареєстровано зміни у відомостях про зареєстроване обтяження протягом п'яти днів із моменту набрання чинності правочину, на підставі якого відбулась заміни обтяжувача внаслідок відступлення прав за правочином, відповідно до якого виникло обтяження, або з інших підстав.

Водночас, на момент розгляду справи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був зареєстрований тільки один чинний запис про обтяження Предмету застави на користь ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» ( а.с. 53) та відсутній запис про обтяження на користь позивача ОСОБА_5, обтяження на користь ОСОБА_4 здійснено з терміном дії до 27.07.2014 року, тому колегія суддів приходить до переконання, що ПAT «ОСОБА_3 ОСОБА_4» має право на проведення процедури звернення стягнення на Предметі застави.

Таким чином, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2016 року вирішувалося питання про права та обовязки ПАТ « ОСОБА_3 ОСОБА_4».

За наведених обставин, належні підстави для віднесення ПАТ « ОСОБА_3 ОСОБА_4» до кола осіб, які у відповідності до положень статті 292 ЦПК України мають право апеляційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2016 року.

Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави рухомого майна, шляхом визнання права власності.

Керуючись ст. ст. 292, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_4» задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2016 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту. В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави нерухомого майна, шляхом визнання права власності – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: