Вирок № 70279253, 06.11.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

221/4110/16-к

1-кп/264/132/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2017 р. колегія суддів Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді А.М. Іванченко,

суддів: Мирошниченка Ю.М., Кузнецова Д.В.,

при секретарі судового засідання: Собакінських С.М., Солонській Т.В.,

за участю прокурора: Щурського С.В., Осипова Д.О.

захисника: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в залі Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження № 22015050000000054 від 28 січня 2015 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, маючого середню освіту, одруженого, маючого неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: Донецька область, м. Сніжне, вул. Квітки, буд. 4 б, кв.2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Із обвинувального акту вбачається, що у період з кінця серпня 2014 року(точна дата органами досудового розслідування не встановлена) по 28 січня 2015 року ОСОБА_2 (позивний «Білий»), діючи умисно на території Донецької області, за власним бажанням та з особистої ініціативи, вступив до лав й у подальшому брав участь у діяльності терористичної згідно абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» організації «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), утвореної 07 квітня 2014 року в м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, а саме - шляхом відокремлення від України території Донецької області в порушення порядку, встановленого Конституцією України, згідно ст.ст. 2, 73 якої територія України є цілісною і недоторканою, а питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, тобто стійкого об'єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації.

Завідомо для ОСОБА_2 учасники вказаної терористичної організації з моменту її створення систематично вчиняли на території України терористичні акти, здійснювали залякування населення, вбивства громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування України, вчиняли інші тяжкі й особливо тяжкі злочини, що призводило до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні.

ОСОБА_2 усвідомлював, що основною метою діяльності терористичної організації «ДНР» є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР» на території Донецької області в порушення порядку, встановленого ст. ст. 2, 73 Конституції України.

Вказана терористична організація завідомо для ОСОБА_2 є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов'язки згідно з планом спільних злочинних дій.

На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входили до вказаних блоків.

При цьому на керівників та учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань) покладається забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу, на представників політичного блоку покладаються організація збору та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до терористичної діяльності, чим також забезпечується існування вказаної терористичної організації.

Терористична організація «ДНР» завідомо для ОСОБА_2 має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «ДНР» або за їх участі знайшли своє відображення у зверненнях Верховної ОСОБА_3 України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні Верховної ОСОБА_3 України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту,

Парламентської ОСОБА_3 Європи, Парламентської ОСОБА_3 НАТО, Парламентської ОСОБА_3 ОБОЄ, Парламентської ОСОБА_3 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації Дєржавою-агресором, затвердженому Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 27.01.2015 року за № 129-VІ11, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_3 Європи, національних парламентів держав- членів ЄЄ, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВР України від 14.01.2015 року за № 106-VI11, Постанові ВР України «Про Заяву Верховної ОСОБА_3 України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 року за № 1597-VІІ, Постанові ВР України «Про Заяву Верховної ОСОБА_3 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 року за № 337-V111, Постанові ВР України «Про Заяву Верховної ОСОБА_3 України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 року за № 1596-VІІ, Постанові ВР України «Про Заяву Верховної ОСОБА_3 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 року за № 145-VI11.

13.04.2014 року ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України прийнято, рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014 року, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

07.10.2014 року наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України за № 33/6/9 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

Достовірно усвідомлюючи всі наведені вище обставини, ОСОБА_2, у період часу з серпня 2014 року по 28 січня 2015 року за власною ініціативою, діючи з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, вступивши до військової поліції Міністерства оборони терористичної організації «ДНР», маючи позивний «Білий» та отримавши від невстановлених керівників підрозділу терористичної організації «ДНР» особисту зброю а також посвідчення співробітника військової поліції «ДНР», виконував функції чергового на автомобільному контрольно-перепускному пункті «Харцизького трубного заводу», розташованого за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вул. Патона, 9, який знаходиться під контролем прибічників терористичної організації «ДНР».

Крім того, ОСОБА_2 в вересні 2014 року здійснював озброєну охорону полонених військовослужбовців Збройних сил України, які утримувались представниками терористичної організації «ДНР» в елеваторному приміщенні смт. Кутейникове Амвросіївського району Донецької області.

При цьому, ОСОБА_2, діючи з єдиним умислом на участь в терористичній організації «ДНР», усвідомлював, що терористична організація «ДНР» функціонує на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

ОСОБА_2, вступаючи до складу незаконних збройних формувань терористичної організації «ДНР», а саме підрозділу військової поліції Міністерства оборони терористичної організації «ДНР», був достовірно обізнаним, що остання відноситься до збройних формувань, а саме - має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації, використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів), має воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) та ставить перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних обєктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області «блок-постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України й іншим військовим формуванням України) та має для цього відповідні матеріальні засоби, а саме: вогнепальну зброю автомати, бойові припаси (патрони), тощо.

Окрім того, ОСОБА_2 усвідомлював, що зазначений підрозділ терористичної організації «ДНР» не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.

Зазначені злочинні дії ОСОБА_2 були припинені співробітниками Служби безпеки України у звязку з його затриманням на блок посту Збройних сил України поблизу м. Волноваха Донецької області 28.01.2015 року

На підставі зазначеного стороною обвинувачення дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.258-3 КК України, як участь у терористичній організації «Донецька народна республіка».ОСОБА_2 будучи обізнанним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з»явився, не прибув на судові виклики без поважної причини більше як два рази, тому суд на підставі ухвали від 10.02.2017року здійснював спеціальне судове провадження за ст.323 КПК України.

Коллегією суддів встановлена винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю, що підтверджується наступними доказами:

повідомленням заступника начальника ГВКЗЕ-начальника 2 відділу ГВ КЗЕ Управління СБ України в Донецькій області про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 та проведення комплексних гласних контррозвідувальних та оперативно-розшукових заходів;

рапортом заступника начальника ГВКЗЕ-начальника 2 відділу ГВ КЗЕ Управління СБ України в Донецькій області про виявлення кримінального правопорушення, а саме інформації щодо причетності громадянина України ОСОБА_2 до діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка»;

згідно з витягом з кримінального провадження № 22015050000000054 від 28.01.2015 року вбачається, що в період з серпня 2014року по січень 2015 року громадянин України ОСОБА_2, вступивши за власною ініціативою до військової поліції Міністерства оборони террористичної організації «ДНР», маючи позивний «Білий» та отримавши від невстановлених керівників підрозділу терористичної організації «ДНР» особисту зброю а також посвідчення співробітника військової поліції «ДНР», виконував функції охоронника на «Харцизькому трубному заводі», за адресою: Донецька область, м. Харцизьк , вул. Патона,9 який знаходиться під контролем прибічників терористичної організації «ДНР». Крім того, ОСОБА_2 в вересні 2014 року здійснював озброєну охорону полонених військовослужбовців Збройних Сил України, які утримувались представниками терористичної організації «ДНР» в елеваторному приміщенні смт. Кутейнікова Амвросіївського району Донецької області;

повідомленням про початок досудового розслідування кримінального провадження № 22015050000000054 від 28.01.2015 року за фактом вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України;

протоколом затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 28.01.2015 року, о 19 годині 00 хвилин 28.01.2015 року ОСОБА_2 доставлено ГВ КЗЕ УСБУ в Донецькій області до слідчого відділу Управління СБ України в Донецькій області, підстави затримання застали під час вчинення злочину;

постановою про звільнення ОСОБА_2 від 30.01.2015 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 було допитано в якості підозрюваного та повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, який визнав свою провину, розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину;

копією паспорта ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

розпискою ОСОБА_2, про отримання ним оригіналу паспорта серії ВК № 093277 на ім»я ОСОБА_2 від 31.01.2015 року під час звільнення;

посвідченням Міністерства оборони «ДНР» серії ВС № 2063 підрозділу «Военная полиция «ДНР», на ім»я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4;

постановою від 02.03.2015 року ОСОБА_2 оголошено у розшук, у зв»язку з неприбуттям до слідчого, також ОСОБА_2 за адресою мешкання не проживає, дійсне місцезнаходження ОСОБА_2 не відоме, можливим є переховування останнього від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення.

ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.07.2016 року, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному проваджені, внесеному до ЄРДР за №22015050000000054 від 28.04.2015 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4;

протоколом огляду предметів та документів від 29 січня 2015 року вилучених 28.01.2015 року в ході особистого обшуку затриманого ОСОБА_2 встановлено: посвідчення «Удостоверение» ВС № 2063 Міністерства оборони Донецької народної республіки з дозволом на право зберігання, носіння, використання та застосування вогнепальної зброї та спецзасобів, видане на ім»я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, заступником начальника Головного штабу МО ДНР по стройовій частині, підполковником ОСОБА_4. Згідно посвідчення ОСОБА_2 зарахований в підрозділ «Военная полиция ДНР» на посаду «Сотрудник» та йому присвоєно звання «Рядовий». В лівому нижньому краї документу міститься погрудна кольорова фотокартка розміром 2*3 см на якій зображено особу чоловічої статі в зеленій камуфльованій куртці. Підписано ОСОБА_4 Підпис завірено печаткою з текстом «Народное ополчение Донбасса * Штаб командующего № 1. Паспорт громадянина України серії ВН № 093277 на ім»я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, виданий Допропольським МРВУМВС України в Донецькій області 23.02.2005 року. Згідно паспорту, ОСОБА_2 має 4 групу крові, резус-, є військовозобов»язаний з 29.07.2008 року, з 18.09.2012 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, зареєстрований 20.11.2012 року за адресою : АДРЕСА_1(додаток копії зазначеного посвідчення «ДНР» та паспорт на ім»я ОСОБА_2;

висновком фото-портретної експертизи № 159 від 30.03.2015 року на зображенні обличчя в посвідченні Міністерства оборони «ДНР» підрозділу «Военная полиция ДНР» серії ВС № 2063 на ім»я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та на зображенні обличчя на аркуші паперу Формату А-4 із зображенням сторінок паспорта громадянина України серії ВК 093277 на ім»я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (завірена копія), зображена одна і та сама особа.

ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 лютого 2015 року, якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до інформації про зв»язок, абонентів, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отриманих послуг, їх тривалості, маршрутів переведення, адрес розташування та номерів базових станцій, які забезпечували зв»язок зазначених абонентів тощо, зокрема інформацію щодо фактів взаємоз»єднання абонента, який користується номерами телефонів НОМЕР_1, з іншими абонентами мобільного зв»язку за період з 01.08.2014 року по 28.01.2015 року з зазначенням напрямку, дати,часу та тривалості такого взаємоз»єднання, адреси розташування та номери базових станцій, які забезпечювали зв»язок зазначених абонентів, інформація про анкетні дані абонента, який користується номером телефону НОМЕР_1.

рапортом старшого слідчого в ОВС СВ УСБ України в Донецькій області від 02.02.2015 року відповідно до якого проведеними заходами, направленими на підтвердження номеру мобільного телефону ОСОБА_2С.(позивний Білий) за підозрою ОСОБА_6 оглянуто вилучені у підозрюваного ОСОБА_6 сим-картки з наявними на них контактами, при цьому виявлений контакт «Белий» 380938149370. Таким чином підтверджено особистий номер телефону, названий підозрюваним ОСОБА_2 (позивной Белий)в ході допиту у кримінальному провадженні №22015050000000054 від 28.01.15 року, по якому встановлено, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 в період серпня 2014 року-січня 2015 року у складі військовій поліції Міністерства оборони терористичній організації ДНР виконували функції охоронників на автомобільному КПП «Харцизького трубного заводу»;

протоколом огляду речей від 27 липня 2016 року отриманого в ході тимчасового доступу до речей та документів 26.02.2015 року в ТОВ «Астеліт» за адресою: м. Київ, вул. Амосова,15 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого району м.Маріуполя, а саме компакт-диском CD-R « ARITA» з рукописними надписами «03913», знаходиться інформація щодо з»єднань номеру мобільного телефону +38(093)814-93-70 (яким користувався представник терористичної організації «Донецька народна республіка» ОСОБА_2, позивний «Білий») за період з 03.09 2014 року по 28.01.2015 року. Судом встановлено, що на ньому записаний документ із назвою «380938149370_01.08.2014_28.01.2015.», даний файл виконаний у вигляді таблиці. При огляді таблиці зі з»єднаннями між вказаним вище абонентом з іншими абонентами мобільного зв»язку було виявлено та встановлено наступне: в період вказаних телефонних з»єднань ОСОБА_2 перебував на тимчасово непідконтрольній території України та знаходився у складі НЗФ терористичної організації «Донецька народна республіка», а саме підрозділу «Військової поліції ДНР».

Згідно до роздруківки, яка додається до протоколу огляду речей вбачається, що ОСОБА_2 з 03.09.2014 року до 23.01.2015 року перебував на тимчасово непідконтрольній території України, а саме у Донецькій області, Шахтарський район село Грабове, вул. Совєтська,46; смт. Сєверне, вул. Мінська,32а; м. Макіївка вул. Папаніна,1, вул. Радянська,7; м. Сніжне, вул. Горького,2; м. Торез м-р № 4, б\н; с. Лисиче б\н, м. Харцизьк , вул. Жовтнева,82, м. Зугрес, вул. 60 років Жовтня, 66; м.Донецьк, вул. Пінтера,1, вул. Щорса, 46; село Нетайлове, вул. Безкаравайного,3а, м. Амросіївка, вул.. Куйбишева,76, Амвросіївський район, смт. Кутейнікова, вул.. Лермонтова,1, м. Харцизьк, вул.. Патона,9.

Згідно до роздруківки, вбачається, що ОСОБА_2 у вказані у даному вироку періоди виконував функції охоронника на « Харцизькому трубному заводі» за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вул. Патона,9, який знаходиться під контролем прибічників терористичної організації «ДНР». Також роздруківкою підтверджується знаходження ОСОБА_2 у вказаний період у вересні 2014 року в смт. Кутейнікова Амвросіївського району Донецької області, де відповідно до інформації служби Безпеки України утримувалися полонені військовослужбовці Збройних Сил України в елеваторному приміщенні смт. Кутейнікова, Амвросіївського району Донецької області.

При вирішенні питання винуватості ОСОБА_2 у інкримінованому правопорушенні та правильності кваліфікації його дій суд виходить із наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.5 ст.9 КПК України).

Зважаючи на положення, закріпленні у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, відображену у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обгрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об»єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Дослідивши письмові докази, надані прокурором , колегія суддів приходить до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення.

Доводи захисника ОСОБА_1 щодо відсутності в діях обвинуваченого ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, суд розцінює як спосіб захисту , та вважає їх повністю спростованими дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Так, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 року зобов'язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до п.«а» ст.2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.

Поняття терористичної організації визначено відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 року і це є стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Аналіз кримінального законодавства, рішення Варшавської конференції 2001 року, ОСОБА_7 Безпеки ООН від 28.09.2001 року №1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.

При цьому, колегія суддів також враховує Звернення Верховної ОСОБА_7 України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_3 Європи, Парламентської ОСОБА_3 НАТО, Парламентської ОСОБА_3 ОБСЄ, Парламентської ОСОБА_3 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної ОСОБА_3 України від 27.01.2015 року №129-VІІІ; Заяву Верховної ОСОБА_3 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схвалену постановою Верховної ОСОБА_3 України від 04.02.2015 року №145-VІІІ; Заяву Верховної ОСОБА_3 України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалену постановою Верховної ОСОБА_3 України від 21.04.2015 року №337-VІІІ, в яких «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями, референдум, проведений у травні 2014 року - фіктивним, проведеним у неконституційний спосіб.

Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23.12.2005 року №13 вказує, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації, то відповідно до п.13 вказаної постанови Пленуму вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

Колегія суддів враховує, що обвинуваченому ОСОБА_2, який є дорослою, право- та дієздатною людиною, було достовірно відомо, оскільки це є очевидним, що «ДНР» діє на території України незаконно, її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції. Всі перелічені ознаки в сукупності є загальновідомими та на думку колегії суддів дають об'єктивні підстави вважати «ДНР» терористичною організацією.

Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність , яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з'ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.

Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши їх в сукупності, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв'язку та достатності для ухвалення обвинувального вироку, колегія суддів дійшла висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у участі в терористичній організації, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, колегія суддів виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.

Згідно з розясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання», а згідно з п. 2 цієї самої Постанови Пленуму Верховного Суду України «Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом... менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо».

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, особу ОСОБА_2, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, обставин, що помякшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд, при призначенні ОСОБА_2 покарання, враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України, де зазначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

При цьому судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_2 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист, а саме повістки про виклик до суду публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (Газеті Урядовий Кур'єр) та на офіційному веб-сайті Іллічівського районного суду м. Маріуполя та не могли посилатися за останнім місцем реєстрації обвинуваченого, так як обвинувачений зареєстрований за адресою у ІНФОРМАЦІЯ_5, яке не підконтрольне Україні, та пошта до м. Сніжне з м. Маріуполя не пересилається.

На підставі викладеного, призначаючи покарання ОСОБА_2 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що помякшують та обтяжують покарання, яке вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі, передбаченому санкцією інкримінованої статті КК України з застосування додаткової міри покарання у вигляді конфіскації усього належного йому на праві власності майна, оскільки виправлення та перевиховання ОСОБА_2 неможливе без ізоляції його від суспільства.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів

З А С У Д И Л А:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 258-3 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_2 обчислювати з дати його затримання та реального виконання покарання у вигляді позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (Балансовий рахунок: 31256201107395 в ГУДКСУ м.Києва, МФО 820019, ЄДРПОУ 20001993 за висновок експерта № 159 від 30 березня 2015 року) витрати, повязані із проведенням судово-портретної експертизи (дослідження) № 159 від 30 березня 2015року, у розмірі 1227,68 грн.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази по справі: посвідчення Міністерства оборони «ДНР» серія ВС № 2063 підрозділу «Военная полиция ДНР», на ім»я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Іванченко А. М.

Суддя : Кузнецов Д.В.

Суддя : Мирошниченко Ю.М.