Ухвала суду № 70278891, 15.11.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/665/17

Справа 235/915/17

УХВАЛА

про відхилення клопотання представника відповідача

про закриття провадження у справі

15 листопада 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

при секретарі Муханової В.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Красноармійського міськраонного суду Донецької області знаходиться зазначена цивільна справа, по якій призначено попереднє судове засідання на 15 листопада 2017 року.

У попередньому судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_1 заявлено клопотання про закриття провадження у справі з наступних підстав.

24.12.2015р. правлінням Національного банку України прийнято постанову № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних", а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) № 239 від 24.12.2015р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016р. вищевказані розпорядчі акти визнані незаконними та скасовані.

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016р. апеляційні скарги НБУ та ФГВФО на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016р. залишено без задоволення, на постанову суду першої інстанції без змін.

Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016р. залишено без змін.

Судовим рішенням від 24.10.2017р. Верхового Суду України постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016р., ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016р., ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові акціонеру ПАТ "УКРІНБАНКУ" ОСОБА_3 до НБУ, ФГВФО про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Отже, юридичним наслідком судового рішення ВСУ є визнання в судовому порядку законності прийнятих НБУ та ФГВФО нормативно-розпорядчих актів щодо введення в ПАТ "УКРІНБАНК" тимчасової адміністрації, а саме постанови правління НБУ № 934 від 24.12.2015р. "Про віднесення ПАТ "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та рішення виконавчої дирекції ФГВФО № 239 від 24.12.2015р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та поновлення тимчасової адміністрації в ПАТ "УКРІНБАНК".

За приписами чинного законодавства, зокрема, п.16 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується ФГВФО стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.6 ст.2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Статтею 36 Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно п.п.1 та 2 ч.5 ст.36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Відповідно до ч.2 ст.46 Закону з дня призначення уповноваженої особи ФГВФО банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, з моменту запровадження дії тимчасової адміністрації всі вимоги до відповідача вкладників мають розглядатися в правовому полі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що відповідає правовій позиції Верхового суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України, сформульованій в постанові по справі № 6-2001цс15, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 761/929/115-ц, № 6-775св15 тощо.

Отже, за думкою представника відповідача, задоволення вимог позивача здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи викладене, представник відповідача вважала, що позові вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1ч.1 ст.205 ЦПК України.

Позивач у попереднє судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив справу розглянути за його відсутності.

Суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

Згідно ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" за правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо договорів та інших правочинів, укладених відповідно до норм ЦК, інших актів цивільного законодавства, оскільки вони відрізняються від адміністративних договорів, спори щодо яких розглядаються адміністративними судами, тим, що згідно зі статтею 3 КАС адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої становлять права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди. Для таких спорів характерна наявність відносин влади і підпорядкування, а для правочинів, укладених згідно із цивільним законодавством за участю суб'єкта владних повноважень, відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

ОСОБА_2 пред'явлений позов до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про стягнення грошових коштів за договорами про розміщення вкладу та карткового рахунку.

Отже, за змістом правовідносин спір між сторонами, не дивлячись на те, що у відповідача запроваджена тимчасова адміністрація, не носить ознак публічно-правового, оскільки він виник з приводу виконання умов договорів про розміщення вкладу та карткового рахунку.

Суд знаходить посилання представника відповідача на правові позиції Верхового суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України, сформульованій в постанові по справі № 6-2001цс15, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 761/929/115-ц, № 6-775св15 безпідставними, оскільки вони містять в собі висновки про спосіб стягнення коштів, передбачений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як підставу відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за договором банківського вкладу, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що між сторонами виник спір, що виник із цивільних правовідносин, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.15, 205, 209, 210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1, про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про стягнення грошових коштів у зв'язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В. Назаренко