Ухвала суду № 70278275, 15.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2017 р. м. Київ К/800/16980/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

за участю секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,

представника відповідача - Німець Ю.С.,

позивач у судове засідання - не з»явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня

2016 року

у справі №804/13175/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

до Комунального підприємства «Сансервіс»

про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Сансервіс» про стягнення коштів.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що проведеною ревізію встановлено, що у період, який перевірявся, відповідачем допущено порушення, які призвели до недоотримання доходів міським бюджетом на загальну суму 206274,37 грн. З метою усунення виявлених порушень на адресу відповідача винесено вимогу від 23.04.2015 року №850-15/686, невиконання якої у встановлений строк стало підставою для звернення до суду з позовом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Комунальне підприємство «Сансервіс» направило на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Криворізької об'єднаної державної фінансової інспекції проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності КП "Сансервіс" за період з 01.01.2011 року по 31.01.2015 року, за результатами якої складено Акт №850-39/3 від 27.03.2015 року.

В ході ревізії повноти отримання доходів встановлено недоотримання міським бюджетом доходів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року на загальну суму - 206274,37грн. (в тому числі за 2011 рік в сумі - 130033,70грн., за 2014 рік в сумі - 76240,67грн.) внаслідок недотримання КП "Сансервіс" вимог пп.13.1.2.3 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105, в частині не перерахування замовнику коштів від реалізації дров отриманих від спилу та омолодження дерев, що також є порушенням ст.632 Цивільного кодексу України, ст.190, ч.1 ст.180, ч.1, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, п.13.1.2.3 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105, п.1.2, п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні".

Згідно змісту Акту №850-39/3 від 27.03.2015 року, порушення встановлено шляхом порівняння кількості дров, отриманих від видалення та омолодження дерев за даними актів прийняття виконаних робіт з кількістю дров (непридатних для використання) вивезених на полігон складування твердих побутових відходів, та з кількістю дров реалізованих, на суму реалізації яких зменшено вартість робіт для замовника.

Криворізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією на підставі Акту ревізії №850-39/3 від 27.03.2015 року на адресу КП "Сансервіс" направлена вимога "Про усунення порушень" від 23.04.2015 року №850-15/686, зокрема, повернути Управлінню благоустрою та житлової політики виконкому міської ради кошти в сумі - 206274,37грн. для подальшого перерахування до міського бюджету, або відшкодувати вказану суму шляхом зменшення поточної кредиторської заборгованості за виконані роботи.

Невиконання відповідачем, у встановлений строк, вимоги ДФІ, стало підставою для звернення органом державного фінансового контролю до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів.

Ухвалюючи рішення у цій справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як передбачено частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Суб'єктом владних повноважень, за визначенням цього Кодексу, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу).

Із аналізу наведених процесуальних норм випливає, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначальними є його публічно-правових характер та суб'єктний склад спірних правовідносин.

Пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимоги органу державного фінансового контролю у цій справі заявлені з метою відшкодування збитків, завданих місцевому бюджету Комунальним підприємством «Сансервіс». Так, заявник у позові вказує на виявлені збитки та їх розмір.

Отже, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору справа про стягнення недоотриманих місцевим бюджетом доходів внаслідок неперерахування відповідачем замовнику, Управлінню благоустрою та житлової політики виконкому міської ради, коштів від реалізації дров отриманих від спилу та омолодження дерев, підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування шкоди є формою цивільно-правової відповідальності та інститутом цивільного права, а позивач, хоча і є суб'єктом владних повноважень, але у даних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій у відношенні відповідача.

Таким чином, питання відшкодування матеріальної шкоди (збитків), яка, на думку позивача, завдана державі діями юридичної особи, носить приватноправовий зміст, а тому не може розглядатись та вирішуватись у порядку адміністративного судочинства. Такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відтак, спірні правовідносини не підпадають під дію пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що позовні вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про стягнення з відповідача завданої шкоди з огляду на суб'єктний склад сторін підлягають розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

Згідно норм частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За правилами пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що прийняті у справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157, статтями 220, 221, 223, частиною 1 статті 228, статтями 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі №804/13175/15 - скасувати.

Провадження у справі №804/13175/15 за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Сансервіс» про відшкодування шкоди - закрити.

Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді