Ухвала суду № 70276521, 11.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 жовтня 2017 рокусправа № 804/8627/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чабаненко С.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Спірічева Я.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Лазер» звернулося до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 07.10.2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0000322201 від 07.10.2015 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, скаржник просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення про відмову в задоволені позову.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи апеляційної скарги та заперечення відповідно.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, що на підставі наказу №206 від 13.05.2015 року, виданого Зпадно-Донбаською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області посадовими особами контролюючого органу в період з 13.05.2015 року по 19.05.2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «Лазер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість при проведенні господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Касторс», за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року при придбанні та подальшої реалізації товару.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 55/04-10-22-01-14310684 від 13.05.2015 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.10 ст.201 Податкового кодексу України;

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення розміру податкового кредиту за січень 2015 року на загальну суму 447432,15 грн., в наслідок чого занижено розмір податку на додану вартість за січень 2015 року на загальну суму 447432,15 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 07.10.2015 року винесене податкове повідомлення-рішення №0000322201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні на суму 671148,00 грн., в тому числі за основним платежем 447432,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 223715,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанцій дійшов висновку про помилковість висновків акту перевірки щодо не підтвердження здійснення господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом у періоді, що перевірявся, та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0000322201 від 07.10.2015 року, оскільки останнє було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу стосовно того, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Касторс», по якій сформовано податковий кредит за січень 2015 року, не була спрямована на реальне настання правових наслідків, ґрунтується на тому, що податкові накладні включені по операціям з зазначеним контрагентом не зареєстровані в ЄДРПН.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ Касторс укладено договір поставки від 30.09.2014 року №30-09/2014, відповідно до умов якого ТОВ Касторс зобовязувався поставити позивачу металопродукцію у відповідності до специфікації (а.с.54).

На виконання умов договору, суб'єктом господарювання виписано: податкові накладні від 05.01.2015 року №16, від 06.01.2015 року №17, від 08.01.2015 року №18, 09.01.2015 року №19, 10.01.2015 року №20, 12.01.2015 року №21, 15.01.2015 року №22, 19.01.2015 року №23, які відповідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними квитанціями, що містяться в матеріалах справи (а.с.55-66).

Доводи апелянта стосовно того, що у позивача відсутня частина первинних бухгалтерських документів, колегія суддів розцінює критично з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був зареєстрований та фактично перебував за адресою 86193, Донецька область, Макіївка, с. Свердлова. Новим місцем реєстрації ПрАТ Макіївський завод АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, зокрема, п. 1 додатку до вказаного розпорядження м. Макіївка віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Дію розпорядження № 1053-р зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053" від 05 листопада 2014 року.

В свою чергу колегія суддів зазначає про те, що загальновідомою є обставина, що на території Донецької області, зокрема, в м. Макіївка триває антитерористична операція, а деякі населені пункти Донецької області є територіями, тимчасово не підконтрольними уряду Україні, що відповідно до приписів ч.2 ст.72 КАС України є загальновідомим фактом та не потребує доказовування.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 02 грудня 2015 року № 1275-р про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, згідно з додатком якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Макіївка Донецької області.

Як зазначалось вище, позивач здійснював господарську діяльність в місці, яке згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та від 02 грудня 2015 року №1275-р, відноситься до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Крім того, частиною третьою статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів зазначає, що за положеннями статті 10 Закону №1669-VII належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс - мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи копії Сертифіката № 4197 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 30.04.2015р. № 663/12.12-03 підтверджуються форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема: акти тероризму, військові дії на території Донецької області (вилучення та знищення документації підприємства озброєними людьми.) Приватному акціонерному товариству Макіївський завод Лазер. Місцезнаходження до 26.01.2015р. - за адресою селище міського типу Свердлове м.Макіївка Донецької області; з 26.01.2015р. - за адресою Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Карла Маркса, буд.96, корп..1, кв.42.; та здійснює господарську діяльність на території міста Павлоград Дніпропетровської області та м.Макіївка, Донецької області (за попереднім місцем реєстрації знаходяться виробничі потужності).

Також у вищевказаному Сертифікаті зазначено, що відповідно до Інформації Антитерористичного центру при Службі безпеки України, з травня 2014р. та впродовж до поточної дати місто Макіївка не контролюється органами державної влади.

Крім того у Сертифікаті зазначено щодо обовязку платника податків, а саме сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами: сплата податку на прибуток за квітень-грудень 2014 року за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року (10 днів після граничного строку подання звітності), у строки: за квітень, травень, червень, липень 2014 року до 30.08.2014 року, за серпень 2014 року 30.09.2014 року, за вересень 2014 року 30.10.2014 року, за жовтень 2014 року 30.11.2014 року, за листопад 2014 року 30.12.2014 року, за грудень 2014 року 30.01.2015р.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що обов'язковими підставами для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, визначених відповідно до чинного законодавства є знаходження суб'єкта господарювання на території проведення антитерористичної операції та наявність сертифікату Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність обставин непереборної сили (форс - мажору), вказані обставини позивачем згідно матеріалів справи підтверджені, отже відсутність у позивача первинних документів у паперовому вигляді, що були втрачені внаслідок форс-мажорних обставин не може бути підставою для висновку контролюючим органом про безпідставне включення суми у розмірі 447432,15 грн. до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ КАСТОРС за січень 2015 року.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано при розгляді справи в апеляційному суді, відповідачем не надано акту, складеного у довільній формі (як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р.), що засвідчував би такі факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації Приватного акціонерного товариства Макіївський завод Лазер.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем надавалися відповідачу пояснення щодо втрати частини первинної бухгалтерської документації, що підтверджується заявою від 07.04.2015 року № 75 та листом від 13.05.2016 року вих. №13/05.

Надані позивачем під час перевірки квитанції підтверджують реєстрацію в ЄРПН втрачених податкових накладних, які є підставою для включення суми в розмірі 447432,15 грн. до складу податкового кредиту

Крім того в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ТОВ «Касторс» не задекларовано суму податкових зобовязань за відповідний період по взаємовідносинам з ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» та за даними інформаційних баз ДФС України ТОВ «Касторс» має стан « 9» - направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Колегія суддів щодо вищенаведених доводів апеляційної скарги зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції, вірно дана правова оцінка обставинам у справі; судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року по справі № 804/8627/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:С.В. Чабаненко

Суддя:Н.П. Баранник

Суддя:А.А. Щербак