Постанова № 70276177, 15.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2017 року № 826/5837/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Київської міської державної адміністрації та скасувати Рішення Комісії для розгляду питань пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації про відмову встановити статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3 ОСОБА_1;

- зобов'язати Київську міську державну адміністрацію в особі Комісії для розгляду питань пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації відновити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1989 році категорії 3 та видати відповідне посвідчення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване рішення, без врахування того, що у 1989 році, статус ліквідатора встановлювався безвідносно до кількості відпрацьованого часу в зоні ЧАЕС.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних в останнього повноважень, оскільки, розглянувши матеріали особової справи ОСОБА_1, Комісія для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи дійшла висновку, що підстав для встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 немає, оскільки виконання ним робіт у зоні відчуження у 1988 -1990 роках менше 30 календарних днів.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, пояснень по суті заявленого позову не надала.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника третьої особи, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11 вересня 1991 року позивачу видано посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3) зеленого кольору, серії НОМЕР_1.

14 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою та пакетом документів, в якій просив направити надані документи на розгляд Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи щодо видачі йому посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС серії А категорії 3.

Розглянувши заяву ОСОБА_1, відповідач листом від 11.04.2017 року № 37/09-7651 повідомив, що на засіданні Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що оформлено протоколом №4 від 24.03.2017 року визнано видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 ОСОБА_1 безпідставною, з підстав виконання робіт в зоні відчуження в 1988 -1990 роках менше 30 календарних днів.

Позивач не погоджується із зазначеним рішенням та вважає його протиправним, з огляду на що звернувся до суду за захистом своїх порушених та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказаний закон спрямований на захист захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. (ст. 1 Закону № 796-XII).

Згідно ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону № 796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 14 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.

Так, до 1 категорії осіб відносяться інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

До 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; - з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; - евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.

До категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;

- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.

Статтею 15 вищезазначеного Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами (стаття 15 Закону № 796-ХІІ).

Частиною першою статті 65 Закону № 796-XII передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок).

Посвідчення, згідно із п. 2 цього Порядку, є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" і "Постраждалий від Чорнобильської катастрофи" (категорії 1, 2, 3 серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. N 135 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68, число 34, с. 7; 1998 р., N 19, ст. 681), з тимчасовими вкладками затвердженого цією постановою зразка для осіб, які станом на 1 жовтня 1998 р. не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони, вважаються чинними до 1 травня 1999 року (абзац 1 пункту 3 Порядку).

Так, оцінюючи наявні в справі документи звертає увагу на наступне.

Як вбачається з наданих позивачем документів, а саме: архівного витягу прим. №1 приказу председателя комитета государственной безопасности Украинской ССР від 20.03.1989 року №041, довідки СБУ №1 від 04.01.2001 року, військового квитка ОСОБА_1 в період проходження служби в органах КДБ УРСР залучався до виконання обов'язківвійськової служби в зоні аварії ЧАЕС - 23 лютого 1989 року.

Суд звертає увагу, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Аналіз вказаного в сукупності, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів дає суду підстави дійти висновку, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однак він виконував роботи в зоні відчуження у 1989 році лише один день, що й сам не заперечує, а відтак підстав для видачі йому посвідчення серії А відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, а судом таких обставин не встановлено.

З урахування зазначеного в сукупності, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а відтак в позові слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа