Постанова № 70276149, 02.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 листопада 2017 року 16:49 справа №826/778/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Кадирова А.М.;

відповідача: Мартиненко Д.Ю.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод"доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2016 року №0026391201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2017 року відкрито провадження у справі №826/778/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 02 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 18 серпня 2016 року №0026391201 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 12 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 338 503,10 грн. ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 33 853,31 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта ДПІ у Солом'янському районі від 16 серпня 2016 року №10290/26-58-12-01-05528421 про результати своєчасності сплати податку на додану вартість (з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань) (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, та наведено наступний розрахунок штрафних санкцій:

- по податковій декларації з податку на додану вартість 9101208813 від 17 червня 2016 року із затримкою на 12 календарних днів сплачено суму податкового зобов'язання у розмірі 1 889,00 грн.;

- по податковій декларації з податку на додану вартість 9081802301 від 20 травня 2016 року із затримкою на 8 календарних днів сплачено суму податкового зобов'язання у розмірі 53 190,00 грн.;

- по податковій декларації з податку на додану вартість 9060685181 від 20 квітня 2016 року із затримкою на 6 календарних днів сплачено суму податкового зобов'язання у розмірі 88 509,00 грн.;

- по податковій декларації з податку на додану вартість 9081802301 від 20 травня 2016 року із затримкою на 4 календарних дні сплачено суму податкового зобов'язання у розмірі 2 000,00 грн.;

- по податковій декларації з податку на додану вартість 9081802301 від 20 травня 2016 року із затримкою на 3 календарних дня сплачено суму податкового зобов'язання у розмірі 37 000,00 грн.;

- по податковій декларації з податку на додану вартість 9088433788 від 20 січня 2014 року із затримкою на 1 календарний день сплачено суму податкового зобов'язання у розмірі 4 200,00 грн.;

- по податковій декларації з податку на додану вартість 9088433788 від 20 січня 2014 року із затримкою на 1 календарний день сплачено суму податкового зобов'язання у розмірі 4 000,00 грн.;

- по податковій декларації з податку на додану вартість 9088433788 від 20 січня 2014 року із затримкою на 1 календарний день сплачено суму податкового зобов'язання у розмірі 55 462,10 грн.;

- по податковій декларації з податку на додану вартість 9039208818 від 21 березня 2016 року із затримкою на 1 календарний день сплачено суму податкового зобов'язання у розмірі 92 253,00 грн.

Позивач не погоджується зі спірними податковим повідомленням-рішенням та зазначає про наступне: податкове зобов'язання, визначене у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року №9039208818 від 21 березня 2016 року, сплачене вчасно, оскільки граничним строком його сплати є 31 березня 2016 року у зв'язку із тим, що 20 березня 2016 року вихідний день; камеральна перевірка проведена за відсутності правових підстав та з порушенням строку, встановленого статтею 200 Податкового кодексу України, що свідчить про незаконність наслідків такої перевірки та безпідставність визначення суми штрафу.

Відповідач у письмовому запереченні проти адміністративного позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент проведення перевірки) встановлює, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За правилами пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних податкової звітності суцільним порядком та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів), відповідно, підстав для перевірки своєчасності сплати податку до бюджету в межах камеральної перевірки контролюючий орган не має правових підстав, оскільки це потребує використання інших даних, ніж зазначені у податковій звітності, та може бути предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

При цьому суд звертає увагу, що нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення перевірки своєчасності сплати грошових зобов'язань у межах камеральної перевірки.

Під час проведення камеральної перевірки питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання не досліджується. Перевірці підлягають виключно дані, зазначені у податкових деклараціях.

У своє чергу своєчасність сплати грошового зобов'язання може бути перевірена проведенням документальної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року №К/800/67871/14, від 23 червня 2015 року №К/800/9651/15, від 10 листопада 2015 року №К/800/19897/15, від 02 грудня 2015 року №К/800/14438/14.

Наведене свідчить, що ДПІ у Солом'янському районі здійснила не камеральну перевірку ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод", а документальну; водночас посилань на будь-які норми Податкового кодексу України, які визначають підстави та порядок проведення перевірок контролюючими органами, акт перевірки не містить.

Так, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Отже, документальні перевірки можуть бути плановими, передбаченими у плані роботи контролюючого органу, або позаплановими, які не передбачені у плані та проводиться за наявності обставин, визначених Податковим кодексом України.

Вичерпний перелік обставин, за яких може бути проведена документальна позапланова перевірка, визначених у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до пунктів 78.4, 78.5 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, відповідачем, на якого покладено тягар доказування, не надано суду доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для проведення документальної перевірки ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" та дотримання порядку її проведення, зокрема у справі відсутні докази включення позивача до плану-графіка перевірок, або докази наявності обставин, визначених у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідний наказ про проведення документальної перевірки, докази його вручення або направлення позивачу та докази дотримання порядку, передбаченого статтею 79 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії ДПІ у Солом'янському районі з проведення перевірки ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод", результати якої оформлені актом від 16 серпня 2016 року №10290/26-58-12-01-05528421 про результати своєчасності сплати податку на додану вартість (з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань), суперечать нормам Податкового кодексу України, вчинені не на підставі не у межах повноважень, що ним передбачені, а тому є протиправними.

У свою чергу відповідно до правової позиції позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, незаконна перевірка не створює правових наслідків, а саме невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, проведена відповідачем перевірка ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод", результати якої оформлені актом від 16 серпня 2016 року №10290/26-58-12-01-05528421 про результати своєчасності сплати податку на додану вартість (з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань), не створює правових наслідків, зокрема у вигляді прийняття податкового повідомлення-рішення та застосування штрафу.

Разом з тим, хоча незаконна перевірки не створює правових наслідків, суд вважає за необхідне додаткового зазначити про порушення, виявлені під час перевірки.

Як зазначено в акті перевірки, на думку ДПІ у Солом'янському районі, позивачем порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2016 року, поданої 17 червня 2016 року, за квітень 2016 року, поданої 20 травня 2016 року, за березень 2016 року, поданої 20 квітня 2016 року, за грудень 2013 року, поданої 20 січня 2014 року, та за лютий 2016 року, поданої 21 березня 2016 року, відповідальність за що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, у тому числі відповідних податкових декларацій, платіжних документів.

Суд також зазначає про порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки.

Так, відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Однак, як вказано вище, камеральна перевірка проведена 16 серпня 2016 року на підставі податкових декларацій за грудень 2013 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року та травень 2016 року, тобто, поза межами строку, встановленого пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.

Крім того, в частині висновків про порушення граничних строків сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за декларацією за лютий 2016 року, яка подана 21 березня 2016 року, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 203.3 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За правилами підпункту 49.18. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пункт 49.20 статті Податкового кодексу України встановлю, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Тобто, граничний строк подання податкової декларації може зміститись у випадку, якщо останній день такого строку припадає на вихідний або святковий день.

Аналогічна правова позиція підтримана Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалі від 12 лютого 2013 року №К/9991/62001/12.

Суд встановив, що останнім днем подання податкової декларації з податку на додану варітьсь за лютий 2016 року є 21 березня 2016 року (понеділок), оскільки 20 березня 2016 року припадає на вихідний день - неділю.

Таким чином, узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене платником податків у податковій декларації за лютий 2016 року, підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем строку подання податкової декларації, тобто, не пізніше 31 березня 2016 року.

Сторонами визнається та вказано в акті перевірки, що сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2016 року сплачена позивачем 31 березня 2016 року, тобто, у межах граничного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 18 серпня 2016 року №0026391201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 18 серпня 2016 року №0026391201.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко