Ухвала суду № 70276073, 26.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2017 рокусправа № 804/1966/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Божко Л.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання:Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 р. по адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

В С Т А Н О В И В:

21.03.2017 р. Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, де посилаючись на те, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків до бюджету при фінансово господарських взаємовідносинах з підприємствами за період з 01.01.2015 р. по 31.10.2015 р. За результатами даної перевірки складено акт № 54/28-01-48-00178353 від 24.03.2016 р. На підставі акту прийнято податкове повідомлення рішення від 15.04.2016 р. № НОМЕР_1, чим збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 10 650 938,71 грн та штрафні (фінансові) санкції на суму 5 325 469,36 грн, а всього на суму 15 976 408,07 грн.Однак, позивач вважає, що ППР в частині, що стосується взаємовідносин з ПП «Аннтей-В» було винесено з порушенням положень діючого законодавства України , в звязку з чим просять суд визнати протиправним та скасувати ППР від 15.04.2016 р. №0000094801 в частині суми грошового зобовязання з ПДВ із виролених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 4 072 727,85 грн, в тому числі за податковими зобовязаннями в розмірі 2 715 151,90 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 357 575,95 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Дніпропетровське управління офісу великих платників податків ДФС подало апеляційну скаргу, де просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 р., прийняти нову постанову, де відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача просив суд задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 247 від 30.03.2013 р. «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби», на виконання наказу Державної фіскальної служби України № 377 від 26.04.2016 р. « Про реорганізацію територіальних органів ДФС з обслуговування великих платників» закріплено основи реорганізації органів ДФС.

На виконання наказу Державної фіскальної служби України № 377 від 26.04.2016 р. « Про реорганізацію територіальних органів ДФС з обслуговування великих платників» та Постанови Кабінету Міністрів України № 247 від 30.03.2013 р. «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби», керуючись п. 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 21.05.2014 р. та Порядком здійснення заходів, повязаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 20.10.2011 р.:

Перейменовано Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби Центральний офіс з обслуговування великих платників в Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби та реорганізовано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платнків у м. Дніпропетровську Міджрегіонального головного управління ДФС шляхом приєднання до Офісу великих платників податків Дерджавної фіскальної служби, в звязку з чим Дніпропетровське управління ОВПП ДФС як територіально відокремлений підрозділ ОВПП ДФС є правонаступником усіх прав та обовязків СДПІ у м. Дніпропетровську.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрований 02 квітня 1997 року Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, перебуває на податковому обліку в СДПІ та є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30 червня 2011 року №100342214.

Видами діяльності ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" є: добування кам'яного вугілля; каналізація, відведення й очищення стічних вод; професійно-технічна освіта; діяльність лікарняних закладів; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті № 54/28-01-48-00178353 від 24.03.2016 р. документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків до бюджету при фінансово господарських взаємовідносинах з підприємствами за період з 01.01.2015 р. по 31.10.2015 р.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки встановлено порушення;

- п. 44.1, ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 10 650 938,71 грн, у т.ч. по періодах:

-січень 2015 р. на загнальну суму ПДВ 256 400,10 грн;

-лютий 2015 р. на загальну суму ПДВ 339 515,00 грн;

-березень 2015 р. на загальну суму ПДВ 756 805,09 грн;

-квітень 2015 р. гна загальну суму ПДЖВ 382 411,24 грн;

-травень 2015 р. на загальну суму ПДВ 295 291,46 грн;

-червень 2015 р. на загальну суму ПДВ 533 310 02 грн;

-липень 2015 р. на загальну суму ПДВ 620 050,91 грн;

- серпеньт 2015 р. на загальну суму ПДВ 1 429 647,56 грн;

- вересень 2015 р. на загальну суму ПДВ 1 472 203,57 грн;

-жовтень 2015 р. на загальну суму ПДВ 4 565 303,76 грн.

Зокрема, за результатом вищезазначеної перевірки встановлено порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого було завищено податковий кредит в березні, липні жовтні 2015 р. по взаємовідносинам з ПП «Аннтей В» на суму ПДВ 2 715 151,90 грн, а саме:

-за березень 2015 р. на суму ПДВ 345 637,93 грн;

-за липень 2015 р. на суму ПДВ 491 161,71 грн;

-за серпень 2015 р. на суму ПДВ 662 334,60 грн;

-за вересень 2015 р. на суму ПДВ 645 984,97 грн;

-за жовтень 2015 р. на суму ПДВ 570 032,69 грн.

На підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки 15.04.2016 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1, чим збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 10 650 938,71 грн та штрафні (Фінансові) санкції на суму 5 325 469,36 грн, а всього на суму 15 976 408,07 грн., зокрема, в частині суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) по аємовідносинам з ПП «Аннтей В» в розмірі 4 072 727,85 грн, в тому числі за податковими зобовязаннями у розмірі 2 715 151,90 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 357 575, 95 грн.

Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, в тому числі при їх ввезенні на митну територію України (в тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, що в перевіряє мий період позивач мав взаємовідносини з:

-ПП «Аннтей В»(березень, липень жовтень 2015 р.), де на підставі договорів поставки № 1625-ПУ від 19.11.2014 р. та № 256-ПУ від 01.11.2013 р. позивач, як покупець, та ПП «Аннтей В», як постачальник, зобовязалися, постачальник доставити покупцю продукцію чи обладнання виробничо технічного призначення в асортименті, у кількості та строки, за ціною та якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорах та Специфікаціях, що є невідємною частиною договорів. Розрахунки проводилися безготівковим перерахуванням грошових коштів на рахунок поставщика. Крім того, згідно специфікації на адресу позивача доставлено ліс, лісоматеріали.

Доставка проводилася залізнодорожнім та автомобільним транспортом. Оплата відбувалася у безготівковій формі платіжними докученнями.

Виконання договорів підтверджено договорами, специфікаціями, платіжними дорученнями, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання продукції, товарно транспортними накладними; прибутковими ордерами, З/д накладними, що підтверджують отримання позивачем продукції, а також накладними вимогами на відпуск, матеріальними звітами, актами на списання ТМЦ, звітами про рух ТМЦ, журналами реєстрації довіреностей, журналами реєстрації переміщення транспортних засобів та ТМЦ через КПП №44 обєктів охорони «Лісобази» та «Лісопереробної бази» філії «ПУМТП» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», журнали обліку ТМЦ, отриманих на ЛПБ-2 на території шахти Самарська ПАТ ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджують використання позивачем отриманих ТМЦ.

Відповідно акту перевірки встановлено, що згідно інформаційних ресурсів податкових органів та аналізу податкової звітності ПП «Аннтей В» за видами діяльності не є виробником постановленої на ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» продукції, основні фонди не значаться, відсутні складські приміщення та автопарк, кількість працюючих 5 робочих, а вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля, у вересні жовтні 2015 р., згідно податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, війсутній факт придбання вказаних лісоматеріалів, які в подальшому могли бути реалізованими на ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», вказані в ТТН автомобілі, якими нібито було здійснено перевезення лісоматеріалів, не належать підприємству ПП «Аннтей В», який є перевізником, а марки автомобілів, зазначені у паперових носіях не співпадають з марками автомобілів, зареєстрованими під вказаними державними номерами, а деякі автомобілі взагалі зняті з обліку у 2009 2010 роках.

Однак, суд зазначає, що інформаційні дані відповідача не є належним доказом по справі, та не можуть бути прийнятими за основу при прийнятті рішення судом, оскільки під час розгляду справи, всі наявні докази оцінюються в сукупності. Також суд приймає до уваги, що відповідач під час перевірки враховує висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів платника податків, однак, такі акти не є перевіркою господарської діяльності контрагента.

Крім того, суд зазначає, що на час здійснення господарських операцій контрагент був зареєстрований належним чином, мав в наявності декількох працівників, та мав можливість залучити субпідрядні організації чи робочу силу для виконання господарських операцій, що і підтверджується матеріалами справи.

Також, в ході перевірки відповідачем вказувалося, що позивачем не надано товаросупровідні документи на лісоматеріали: паспорти/сертифікати про походження лісоматеріалів чи товарно транспортні накладні, які були оформлені при перевезенні деревини автомобільним транспортом та свідчили б про законність придбання лісоматеріалів, що не дає можливості встановити найменування державного лісогосподарського підприємства, чим було здійснено первинний відпуск деревини та його місце знаходження і детальну інформацію щодо асортименту та породи відпущеної деревини (діаметр, обєм та ін.), що в подальшому було, нібито поставлено ПП «Аннтей В».

Однак, суд зазначає, що ТТН не є первинним документом, та відповідач не спростовує наявність інших первинних документів, що підтверджують поставку товару і поставка ТМЦ здійснювалася на умовах DDP, відповідно чого зобовязання по доставці товару на склад покупця несе продавець та обовязок щодо наявності ТТН чи її належне заповнення покладено на перевізника та водія контрагента.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вважає, що даний висновок є обґрунтованим та прийнятим після всесторонного обєктивного дослідження матеріалів справи.

Статтею 44 ПК України передбачено, що «44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, що реальність господарських операцій позивача з контрагентом повністю підтверджена первинними документами, що прийняті відповідачем без зауважень.

Також встановлено, що позивач формував показники податкової звітності на підставі первинних документів за реально проведеними господарськими операціями.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З вищевикладеного слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що окремі дефекти товарно-транспортних накладних не спростовують реальності перевезення товарів, оскільки стосовно кожної партії вантажів позивачем представлені належним чином оформлені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, відомості про перевізників, журнали обліку ввезених товарно-матеріальних цінностей, журнали обліку руху товарно-матеріальних цінностей, журнали реєстрації перепусток.

При цьому, судом встановлено, що первинні документи по вищенаведеним спірним господарським операціям позивача з контрагентами містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо їх змісту, мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють встановити факт реального здійснення господарських операцій.

Разом з тим, посилання контролюючого органу на висновки актів перевірок інших податкових органів контрагентів позивача по їх взаємовідносинам з третіми особами, необхідно відхилити, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не можуть вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Крім того, судом встановлено, що контрагент позивача у спірних господарських операціях є юридичною особою, перебуває в Єдиному державному реєстрі та має свідоцтво платника податків.

Крім того, суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності його вини, оскільки відповідальність є індивідуальною.

Приймаючи до уваги вищевикладене та той факт, що відповідачем, всупереч ст. 71 ч.2 КАС України, не доведено правомірність свого рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 198 ч.1 п. 1, 200,205,206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського управліннят офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 р. залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту ухвали.

Головуючий:Л.А. Божко

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:О.М. Лукманова