Постанова № 70276032, 10.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 листопада 2017 року 15:40 № 826/3772/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Костенка Д.А., Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національного банку України (далі - відповідач), в якій просить суд:

- зобов'язати Національний банку України здійснити передачу їй оригіналів її листів непрацездатності, а саме: АГК №889215 (період з 12.05.2014 року до 23.05.2014 року), АГІ №778595 (період з 26.05.2014 року до 24.06.2014 року) та АГІ №321704 (період з 25.06.2014 року до 08.08.2014 року);

- та/або здійснити інші необхідні дії для забезпечення отримання ОСОБА_1 у встановленому порядку допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 16841 грн. 81 коп. за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що з квітня 2000 року по грудень 2014 року вона працювала в Управлінні Національного банку України в Донецькій області. З 12.05.2014 року по 08.08.2014 року вона знаходилася на лікарняному, оскільки являється інвалідом 2 групи (онкологічне захворювання) та протягом вказаного періоду в черговий раз проходила відповідне лікування та процедури.

19.06.2014 року та 22.09.2014 року вона надала до Управління для отримання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності свої листи непрацездатності: АГК №889212 (період з 12.05.2014 року по 23.05.2014 року), АГІ №778595 (період з 26.05.2014 року до 24.06.2014 року) та АГІ №321704 (період з 25.06.2014 року до 08.08.2014 року). Проте, станом на час звернення з позовом до суду ОСОБА_1 не отримала від Управління належні їй виплати по тимчасовій непрацездатності.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. До суду надіслала клопотання про розгляд позову за її відсутності, позов просила задовольнити.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Правовий порядок в Україні, за визначенням ст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на

обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно п. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому

числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Відповідно до ст. 8 даного Закону, спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Як вбачається з позову, з квітня 2000 року по грудень 2014 року позивач працювала в Управлінні Національного банку України в Донецькій області (далі - Управління).

З 12.05.2014 року по 08.08.2014 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному, оскільки являється інвалідом 2 групи (онкологічне захворювання) та протягом вказаного періоду в черговий раз проходила відповідне лікування та процедури.

19.06.2014 року та 22.09.2014 року позивач надала до Управління для отримання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності свої листи непрацездатності: АГК №889212 (період з 12.05.2014 року по 23.05.2014 року), АГІ №778595 (період з 26.05.2014 року до 24.06.2014 року) та АГІ №321704 (період з 25.06.2014 року до 08.08.2014 року). Проте, станом на звернення з позовом до суду ОСОБА_1 не отримала від Управління належні їй виплати по тимчасовій непрацездатності.

На облік, як особа, переміщена з району проведення антитерористичної операції, ОСОБА_1 стала 12.11.2014 року в м. Києві (довідка від 12.11.2014 року №3002003297), термін довідки було продовжено з 13.05.2015 року по 12.11.2015 рік. На час розгляду справи ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо-переміщена особа у с. Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області (довідка від 21.01.2016 року №1448003031). Проте, позивач фактично знаходиться в місті Києві, оскільки проходить курс лікування.

Страховий випадок (в період перебування ОСОБА_1 на лікарняному з 12.05.2014 року по 08.08.2014 рік) настав до моменту переміщення ОСОБА_1 з району проведення антитерористичної операції, а саме з м.Донецька.

Управління було зареєстровано в районі проведення антитерористичної операції (м. Донецьк, пр. Миру, 8-А), але з липня 2014 року переведено та фактично виконувало свої функції за адресою: м.Київ, Контрактова площа, 2-Б. Перереєстрація управління не здійснювалась.

Як вбачається з долучених до позову додатків, 10.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Національного банку України із запитом, на який було надано відповідь, що Управління Національного банку України в Донецькій області, у трудових відносинах з яким перебувала ОСОБА_1 під час настання страхового випадку, зареєстроване у м. Донецьк, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р. З огляду на пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595, відповідними виконавчими дирекціями Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності припинено фінансування Управління Національного банку України в Донецькій області для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам.

Поряд з цим, Національний банк України звернувся за роз'ясненнями до Міністерства соціальної політики та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Крім того, Управління Національного банку України в Донецькій області звернулося безпосередньо до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності стосовно здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

На звернення ОСОБА_1 від 16.03.2015 року, щодо надання листків непрацездатності АГК №889215 з 12.05.2014 року до 23.05.2014 рік, АГІ №778595 з 26.05.2014 року до 24.06.2014 року, АГІ №321704 з 25.06.2014 року до 08.08.2014 року, Управлінням Національного банку України в Донецькій області надано відповідь, що станом на 23.03.2015 рік загальна сума заборгованості за її листками непрацездатності складає 16841 грн. 81 коп. (заяви-розрахунки надані до Центральної міжрайонної дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду для здійснення фінансування, але кошти не отримано). Зі всієї суми лікарняних управлінням здійснені всі розрахунки щодо сплати податків та зборів, які утримуються з доходу застрахованої особи та нараховуються за рахунок коштів роботодавця.

Управлінням надіслано лист від 10.03.2015 року №05-014/644 до Центральної міжрайонної дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду з проханням здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Відповідь станом на час надання відповіді не отримано.

Також, управлінням надіслано лист від 20.03.2015 року №05-014/713 до Департаменту бухгалтерського обліку Національного банку України з проханням надати відповідь щодо правомірності надання застрахованим особам листків непрацездатності, по яким виплачено п'ять днів непрацездатності за рахунок коштів Національного банку України, здійснені всі розрахунки щодо сплати податків й зборів на всю суму лікарняних та надані заяв-розрахунки до Фонду.

На лист ОСОБА_1 від 08.07.2015 року Національним банком України надано відповідь, що Національним банком України отримано роз'яснення від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому зазначено, що оскільки Національний банк України не є страхувальником-роботодавцем для працівників Управління Національного банку України в Донецькій області, Національний банк України не має права здійснювати жодних дій щодо надання працівникам зазначеного Управління допомоги в тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду.

Здійснення надання допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам Управління Національного банку України в Донецькій області, які перебували або перебувають у трудових відносинах з ним, на сьогодні можливо лише відповідно до розробленого Фондом Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.01.2015 року за №68/26513 (далі Порядок №37).

Відповідно до пункту 2 Порядку №37 матеріальне забезпечення надається застрахованим особам, які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими похованням» та не можуть реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», (далі - закон), у зв'язку із переміщенням з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Згідно із пунктом 8 Порядку №37 одним з основних документів, згідно з яким надається допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, зазначеним у пункті 2 Порядку №37, є оригінал листа непрацездатності.

У наданому роз'яснення Фонд підтвердив можливість звернення працівника до роботодавця з приводу повернення листка непрацездатності для реалізації своїх прав на отримання матеріального забезпечення відповідно до Порядку №37.

В Листі зазначено, що за умови розповсюдження на ОСОБА_1 дії Постанови №37 та після затвердження Національним банком України у встановленому порядку процедури повернення листків непрацездатності, ОСОБА_1 необхідно буде отримати в Управлінні Національного банку України в Донецькій області (за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 2-Б) оригінали листків непрацездатності (АГК №889215, АГІ №778595, АГІ №321704) та звернутися до робочого органу Фонду за місцем фактичного перебування для отримання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду.

Як вбачається з листа-відповіді Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Центральної міжрайонної в місті Донецьку Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення, на лист-заяву ОСОБА_1, матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності призначається та надається застрахованим особам за основним місцем роботи.

Згідно із ст. 31 Закону, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Згідно із ст. 34 Закону, підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

07.11.2014 року постановою Кабінету Міністрів України №595 затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних витрат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Відповідно до пункту 2 цього порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Управління Національного банку України в Донецькій області (реєстраційний номер страхувальника в органі ФСС з ТВП 140306000551, ЄДРПОУ 09334629) зареєстровано у місті Донецьку включено до вищевказаного переліку, як населений пункт, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 року п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №595 визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін.

У зв'язку з вищевикладеним, виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування направила лист до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності стосовно реалізації пункту 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595 з урахуванням прийнятої ухвали Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до абз. 2 ст. 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669, проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

З листа вбачається, що на час надання відповіді фінансування Фондом соціального страхування тимчасової втрати працездатності Управління Національного банку України в Донецькій області можливо лише у випадку проведення Страхувальником реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за новим місцем реєстрації.

Згідно ст. 34 Закону визначено порядок фінансування Фондом соціального страхування України страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Особисто зараховані особи можуть отримати належне їм матеріальне забезпечення лише у наступних випадках, а саме:

на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.12.2014 року №37 затверджений Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.01.2015 року за №68/26513). Порядком передбачено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносних та переміщуються з районів проведення АТО, зможуть отримати належне їм матеріальне забезпечення безпосередньо в робочих органах Фонду за фактичним місцем проживання.

Дія цього Порядку розповсюджується на застрахованих осіб, у яких страховий випадок:

- тимчасова непрацездатність - настав до моменту переміщення;

- вагітність та пологи - настав до моменту виїзду з території проведення АТО, а також протягом 30 тижнів з дати переміщення.

Відповідно до пункту 5 Порідку №37, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Згідно з пунктом 8 Порядку №37 для отримання матеріального забезпечення застрахована особа подає до робочого органу Фонду такі документи:

- оригінал листка непрацездатності;

- копія першої - четвертої, одинадцятої - шістнадцятої сторінок паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

- копію реєстраційного номера облікової картки платника податків;

- копію довідки про взяття на облік з відміткою територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції України;

- довідку, видану застрахованій особі банківською установою, про відкриття поточного рахунку для зарахування матеріального забезпечення;

- копію трудової книжки (за наявності);

- довідку про нараховану заробітну плату за відповідний розрахунковий період (помісячно) із зазначенням видів виплат та кількості відпрацьованих днів (годин) (за наявності).

У разі якщо співробітник є внутрішньо переміщеною особою, їй необхідно звернутися з переліченими вище документами для отримання матеріального забезпечення до робочого органу Фонду за фактичним місцем перебування.

В той же час, 27.07.2016 року Національним банком України на адресу суду було направлено платіжне доручення №58 (#1334310701) від 21.06.2016 року на підтвердження оплати ОСОБА_1 листків непрацездатності: АНК №889215, АГІ №778595, АГІ №321704, на загальну суму 16841 грн. 81 коп.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки на час розгляду справи позовні вимоги позивача щодо нарахування допомоги по тимчасовій напрацездатності ОСОБА_1 в сумі 16841 грн. 81 коп. виконані, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується вимог позивача щодо повернення оригіналів листків непрацездатності, то з урахуванням положень Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.01.2015 року за №68/26513, працівник може звернутися до роботодавця з приводу повернення листка непрацездатності для реалізації своїх прав на отримання матеріального забезпечення.

В той же час, враховуючи, що ОСОБА_1, відповідно до платіжного доручення №58 (#1334310701) від 21.06.2016 року, допомога по тимчасовій непрацездатності отримана, то її вимоги в частині повернення оригіналів листків непрацездатності задоволенню не підлягають.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вищевикладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов'язання вчинити дії є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволені позову ОСОБА_1 до Національного банку України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді Д.А.Костенко

Н.Г.Вєкуа