Постанова № 70275826, 16.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 р. № 820/4396/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.06.2010 року та скасувати рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.06.2010 року; зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Київській області виправити в інформаційній базі даних інформацію стосовно громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо чинності дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прийняте за відсутності передбачених законом підстав для скасування рішення про надання дозволу на імміграцію.

У судове засідання представники сторін не прибули, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представником відповідача подані заперечення на позов, в яких представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки спірне рішення відповідає вимогам закону, прийняте за наявності передбачених підстав та у межах наданих повноважень.

Суд, на підставі ч.6 ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути дану справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 41 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Громадянка ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі Закону України «Про імміграцію», звернулась до відповідного органу з клопотанням про отримання дозволу на імміграцію в Україну

Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київський області № 17/5321 від 08.11.2007 року позивачеві наданий дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії КВ № 13399/60486 терміном дії безстроково.

При цьому за результатами розгляду клопотання відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області складено висновок від 08.11.2007 року, в якому зазначено, що на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як особа, яка є батьком (мати) іммігрантки та його неповнолітня донька ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, має право на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про громадянство України»

12.12.2008 року, у зв’язку зі зміною місця реєстрації позивача, УГІРФО ГУМВС України в Харківський області видало позивачці посвідку на постійне проживання в Україні серії ХР № 19457.

У серпні 2017 р. позивач звернулась до адвоката з метою з'ясування стану чинності рішення про надання дозволу на імміграцію та адвокатом було направлено на адресу відповідача відповідний адвокатський запит від 23.08.2017 року № АЗ-282/17 у відповідь на який останнім надано копію рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київський області від 29.06.2010, яким скасовано позивачеві дозвіл на імміграцію в Україну.

Як зазначено в рішенні ВГІРФО ГУМВС України в Київській області стосовно громадянки ОСОБА_1 ОСОБА_2, його було прийнято на підставі п.1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".

Фактичною ж підставою слугував висновок відповідача , враховуючи протест прокуратури проти наявності дозволу на імміграцію, про те, що згідно інформації начальника Комінтернівського відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського управління юстиції від 02.06.2010 р. №876-04-04-11, актовий запис про народження громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (донька позивача) відсутній.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачу спірного рішення, обставина того, що позивач дізнався про існування даного рішення, отримавши відповідь на адвокатський запит від 23.08.2017 року № АЗ-282/17 відповідачем не спростована, а тому суд вважає, що строк звернення до суду із даним позовом позивачем не пропущений.

Позивач, не погодившись з рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.06.2010 року, звернувся до суду за його оскарженням.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію"; процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 р. № 1983 (далі за текстом - Порядок №1983).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію" ( в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 Порядку №1983 ( в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Міграційна служба, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держкомкордону.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про імміграцію" ( в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) передбачено, що орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Суд зазначає, що Законом України "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні обставини як на підставу застосування ст. ст. 12 Закону України "Про імміграцію" для скасування дозволу на імміграцію позивачу.

Відповідачем у спірному висновку і у ході розгляду справи не зазначено, до якого з перелічених у ст. 12 Закону України "Про імміграцію" положень відноситься та обставина, що в Комінтернівському ВДРАЦС Харківського управління юстиції, як вказує відповідач, відсутній актовий запис про народження у позивача дитини, і чому саме стосовно позивача відпали обставини для застосування положень п. 6 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону.

Матеріали справи не містять також і доказів притягнення до відповідальності позивача, за діяння, про які йдеться у спірному рішенні.

Досліджуючи спірне рішення, суд зазначає, що за інформацією начальника Комінтернівського відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського управління юстиції від 02.06.2010 р. №876-04-04-11, актовий запис про народження громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (донька позивача) відсутній.

У свою чергу, суд зазначає, що позивачем при зверненні за отриманням дозволу на імміграцію надано повний пакет документів, у відповідності до ст.9 Закону України "Про імміграцію", у тому числі, нотаріально завірену копію свідоцтва про народження дитини позивача ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_5, водночас відповідачем, відповідно до положень ст.ст. 71-72 КАС України не надано доказів того, що зазначене свідоцтво про народження визнано нечинним у судовому порядку, або є підробленим документом, або документом, що втратив чинність.

З копії протесту заступника прокурора Київської області від 22.06.2010 року вбачається, що зазначений протест є наслідком відповіді начальника Комінтернівського відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського управління юстиції від 02.06.2010 р. №876-04-04-11 про відсутність актових записів про народження дітей, зокрема, ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах, зокрема, у постанові про закриття кримінальної справи, не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до ч. 4 статті 72 КАС України.

Крім того, норма ч. 4 статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи .

Отже, суд приходить до висновку, що відповідь начальника Комінтернівського відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського управління юстиції від 02.06.2010 р. №876-04-04-11 про відсутність актових записів про народження дітей, зокрема, ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, за результатами якого прийнято спірне рішення, не є належним доказом надання позивачеві дозволу на імміграцію на підставі неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Будь-яких інших доказів недійсності свідоцтва про народження дитини позивача відповідачем не надано, а інших доводів щодо підстав для скасування дозволу на імміграцію не наведено.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи, відповідачем не доведено наявність передбачених законами України підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про прийняття спірного рішення, докази надіслання йому копії вказаного рішення, а також запрошення його для надання пояснень, тобто в порушення визначеної Порядком №1983, питання про скасування дозволу на імміграцію розглядалось без запрошення позивача для надання пояснень, при винесенні оскаржуваного рішення не вивчались обставини наявності підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Таким чином, відповідачем, крім іншого, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини у виниклих обставинах.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

З'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх зібраними по справі доказами, суд приходить до висновку , що рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.06.2010 року підлягає скасуванню.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету ОСОБА_6 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За таких підстави, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Київській області виправити в інформаційній базі даних інформацію стосовно громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо чинності дозволу на імміграцію в Україну, суд відмовляє.

Крім того, суд зазначає, що вказана вимога заявлена на майбутнє.

Також, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просив суд зобов'язати відповідача подати на адресу Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до змісту статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Оскільки дане рішення суду має зобов'язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобов'язання Управління Державної міграційної служби України у Київській області у десятиденний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 41, 71, 94, 128,160-163, 167, 186, 254, 267 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.06.2010 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Київській області (04073, м.Київ, вул. Петропавлівська,11, код ЄДРПОУ 37826158) подати на адресу Харківського окружного адміністративного суду у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.

Стягнути з Управління Державної міграційної служби України у Київській області (04073, м.Київ, вул. Петропавлівська,11, код ЄДРПОУ 37826158) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2(ІНФОРМАЦІЯ_1, м.Харків, вул.Матросова,буд. 1-б) у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Заічко О.В.