Постанова № 70275800, 30.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 жовтня 2017 року 14:10 № 826/18482/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), з урахуванням уточнень позовних вимог, надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач), до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, (далі - відповідач-1, Фонд), та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», (далі - відповідач-2, Уповноважена особа), про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невключення даних про позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду, за договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» від 20.05.2015 р. № 980-066-000247474, (далі - договір);

- зобов'язання відповідачів включити дані про позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду, за договором;

- зобов'язання відповідачів внести зміни в реєстр акцептованих вимог кредиторів, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду, включивши до нього дані про позивача та суму її акцептованої вимоги у розмірі 192 000, 00 грн.;

- визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо ненадання обґрунтованої письмової відповіді-повідомлення про причини невиплати гарантованої суми відшкодування, невключення даних про позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду;

- зобов'язання відповідачів відшкодувати позивачу судові витрати та моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, відповідачами не вчинено дій, спрямованих на відшкодування коштів, які позивачем були внесені на власний рахунок у банку. Внаслідок викладеного позивачу завдано, у тому числі, моральної шкоди.

Представник відповідача-1 у письмових запереченнях зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки 21.12.2016 року позивачем отримано кошти в сумі 192021,12 грн., відтак, позивачу також не було заподіяно і моральної шкоди, оскільки відповідач-1 діяв у порядку та у спосіб, визначений законодавством України.

Представник відповідача-2 проти позову заперечив, у письмових запереченнях зазначив, що відповідачем-2 не було порушено прав та інтересів позивача, оскільки відповідач-2 діяв у порядку та у спосіб, визначений законодавством України.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

20.05.2016 р. між ПАТ «Банк Михайлівський», як Банком, та позивачем, як Вкладником, укладено договір, за умовами якого Вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти Вкладника та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 у гривні, що відкривається Банком на ім'я Вкладника.

У той же день Вкладником на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 внесено кошти у розмірі 192 000, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції від 20.05.2016 р. № 5055902 та не заперечувалось сторонами.

В подальшому, на підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 р. № 14/БТ виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 23.05.2016 р. № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 р. № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 12.07.2016 р. № 1213 про початок процедури ліквідації банку з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно та делегування повноважень ліквідатора банку Ірклієнку Юрію Петровичу. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 р. № 1702 призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича з 05.09.2016 р.

З 15.07.2016 розпочато виплати гарантованої суми вкладникам.

Зважаючи на викладене, позивач із заявою від 29.07.2016 р. звернулася до Уповноваженої особи, у якій просила включити її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та подати до Фонду додаткову інформацію про неї як особу, яка має право на відшкодування коштів у ПАТ «Банк Михайлівський».

З наявної у матеріалах справи копії листа Уповноваженої особи від 12.12.2016 р. № 12.12.16/08-вих. вбачається, що Комісією по перевірці правочинів ( у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, неплатоспроможного банку ПАТ «Банк Михайлівський» було проведено додаткову перевірку руху коштів по рахунках фізичних осіб на підставі сформованих виписок, за результатами якої визначено перелік фізичних осіб, фінансові операції яких мають звичайний характер, та не мають факторів штучного збільшення навантаження на Фонду. Зокрема, до такого переліку віднесено фізичних осіб, які здійснювали операції за період із 19.05.2016 р. по 23.05.2016 р. з внесення готівкових коштів на поточні (вкладні) рахунки та одночасно не були вкладниками ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» і ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр».

Згідно з витягом з додатку до вказаного вище листа, позивача включено до переліку фізичних осіб, кошти яких підлягають виплаті.

Як наслідок, 21.12.2016 р. позивачу виплачено грошові кошти у розмірі 192 021, 12 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією роздруківки з Програмно-апаратного комплексу Фонду. Виплата позивачу коштів у вказаному розмірі останньою не заперечувалася.

Отже, на час розгляду та вирішення спору по суті грошові кошти, які були внесені позивачем на її вкладний (депозитний) рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський», та невідшкодування яких, як зазначено у позові, стало підставою для звернення позивача до суду, останній виплачені, а тому на момент постановлення даного судового рішення відсутнє порушене право позивача.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», (далі - Закон).

Так, пп. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

В абзаці 1 ч. 1 ст. 26 Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з положеннями ст. 27 Закону, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 1 ст. 28 Закону обумовлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 38 Закону).

Відповідно до ч 3 ст. 38 Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Як вже зазначено вище, договір, укладений між позивачем та Банком, не визнано нікчемним, а навпаки, за результатами проведеної перевірки встановлено, що кошти за договором мають бути відшкодовані позивачу. У результаті, кошти у розмірі 192 021, 12 грн. позивачу були виплачені (факт виплати коштів у вказаному розмірі позивачем не заперечується).

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо ненадання обґрунтованої письмової відповіді-повідомлення про причини невиплати гарантованої суми відшкодування, невключення даних про позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду, суд звертає увагу, що позивачем не надано належних доказів направлення відповідачам такого звернення, відтак, ця вимога задоволенню не підлягає.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

До того ж, вимога про відшкодування позивачу моральної шкоди, за переконанням суду, є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, як встановлено у ході судового розгляду справи, відсутній факт протиправності діянь відповідачів. Суд наголошує на тому, що за результатами проведеної процедури перевірки, необхідність проведення якої передбачена Законом, встановлено чинність договору та виплачено позивачу кошти. До того ж, як встановлено судом, факт виплати позивачу коштів у повному обсязі нею не заперечується. Тобто, взагалі відсутній факт бездіяльності з боку відповідачів.

Поряд з цим, суд також зазначає, що позивачем не доведено суду тієї обставини, що внаслідок діянь відповідачів останньому заподіяно моральну шкоду.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. № 5, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Зважаючи на викладене, суд констатує, що позивач не надав суду докази, які б підтвердили заподіяння йому відповідачами моральної шкоди, не довів чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діяннями вони заподіяні, у чому саме полягає вина відповідачів.

Щодо компенсації витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу не надано розрахунку погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Позивачем не доведено суду, що понесені нею витрати на правову допомогу пов'язані саме із судовим розглядом даної справи.

Отже, вимога про відшкодування витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко