Постанова № 70275687, 08.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1697/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Голубенко В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Системз" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Системз" (надалі також - позивач, ТОВ "ОСОБА_3 Системз") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про скасування податкових повідомлень-рішень:

- № НОМЕР_1 від 18.09.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3 322 500 грн., з них за податковим зобов`язанням в розмірі 2 658 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 664500 грн.;

- № НОМЕР_2 від 18.09.2017 року, яким зменшено розмір від`єдмного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10 717 грн.;

- № НОМЕР_3 від 18.09.2017 року, яким застосовані штрафні санкції, в частині нарахування штрафу - 3 685 грн. 61 коп.;

- № НОМЕР_4 від 18.09.2017 року, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та пені, в частині - 125 грн. 69 коп.;

- № НОМЕР_5 від 18.09.2017 року, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та пені, в частині - 1496 грн. 87 коп.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що податкові повідомлення - рішення є незаконними та безпідставними, оскільки висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам, є неправомірними і необґрунтованими.

Зокрема, податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 18.09.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3 322 500 грн., прийнято на підставі висновків перевірки податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.1 та 198.2 статті 198 Податкового кодексу України - формування технічного податкового кредиту у жовтні 2016 року на загальну суму 2 658 000 грн. Спростовуючи висновки відповідача, представником ТОВ "ОСОБА_3 Системз" зазначено, що з боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, господарські операції оформлені належними документами, а через неможливість виконання зобов`язань за договором отриманий товар був повернений продавцю, про що була складена додаткова угода.

Враховуючи реальність такої господарської операції, відповідачем протиправно нараховане податкове зобов`язання з податку на додану вартість податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_1 від 18.09.2017 року, та протиправно зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 10717 грн, про що винесене податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 18.09.2017 року.

Щодо нарахованих податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_3 від 18.09.2017 року штрафних санкцій (в частині - 3 685 грн. 61 коп.) за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті, позивачем вказано, що ним були здійснені готівкові розрахунки з поштовим відділенням. За наслідками останнім видавались розрахункові документи на загальну суму 3685 грн. 61 коп., які належним чином засвідчують надання (отримання) послуг поштового зв`язку. Тобто, відсутні підстави застосовувати санкції до ТОВ "ОСОБА_3 Системз" за неодержання ним від продавця підтверджуючого документу, який засвідчує витрачену суму готівки.

Оскільки позивачем факт використання виданих з каси підприємства готівкових коштів підтверджується належним чином, то відсутні підстави для того, щоб вважати відповідні кошти додатковим благом, а отже і нарахувати податок з доходів фізичних осіб (1496 грн. 87 коп.) та військовий збір (125 грн. 66 коп.) із застосовуванням штрафних санкцій та пені.

Виклавши відповідні доводи, позивач наполягав на протиправності та необхідності скасувати оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала.

У письмових запереченнях відповідач стверджував про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_1 від 18.09.2017 року збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3 322 500 грн. у зв`язку з порушенням пунктів 198.1 та 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, а саме через формування позивачем технічного податкового кредиту в сумі 2 658 000 грн. Уклавши 30.10.2016 року договір купівлі продажу картоплі на 3544 тон, відповідно до додаткової угоди від 16.11.2016 року, позивач повернув придбану картоплю постачальнику (ТОВ "Агротех-Гарантія"). Не отримавши доказів щодо намірів належної господарської діяльності в момент придбання даної продукції (заявок на поставку продукції, договорів щодо її подальшої реалізації), врахувавши нетипову специфіку діяльності самого ТОВ "ОСОБА_3 Системз", відповідач прийшов до висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту на загальну суму 2 658 000 грн., а також про необхідність зменшення утвореного від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 10717 грн, про винесене податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 18.09.2017 року.

У зв`язку з тим, що під час здійснення розрахункових операцій на загальну суму 3685 грн. 61 коп. з поштовим відділенням відповідальною особою позивача не були отримані належні документи, ГУ ДФС у Полтавській області нараховані штрафні санкції на суму сплачених коштів відповідно до указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року № 436/95, про що винесене податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 18.09.2017 року штрафних санкцій (в частині - 3 685 грн. 61 коп.).

Оскільки кошти на загальну суму 3685 грн. 61 коп. були передані відповідальній особі податкового агента (ТОВ "ОСОБА_3 Системз"), то такий податковий агент повинен був з цього оподаткованого доходу утримати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Виходячи з цих підстав, ГУ ДФС у Полтавській області нарахувало податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір, про що винесло податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_5 від 18.09.2017 року (в частині - 1496 грн. 87 коп.), та № НОМЕР_4 від 18.09.2017 року (в частині - 125 грн. 69 коп.), відповідно.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

У період з 18.07.2017 року по 14.08.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ОСОБА_3 Системз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.03.2017 року, валютного - за період з 01.07.2014 року по 31.03.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2013 року по 31.03.2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.09.2017 року № 1184/16-31-14-01-10/35025914 /а.с. 28-88 т.1/ (надалі - акт), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого сформовано технічний податковий кредит у жовтні 2016 року в сумі 2 658 000 грн.;

- пунктів 3.1, 3.2, 7.41, 7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, зокрема, на суму 3685 грн. 61 коп.;

- підпункту 164.2.11 п. 164.2 статті 164, підпункту 170.9.1 п. 170.9 статті 170, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в наслідок чого встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, зокрема, в сумі 659 грн. 42 коп.;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: заниження військового збору, зокрема, в сумі 55 грн. 28 коп.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 18.09.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3 322 500 грн., з них за податковим зобов`язанням в розмірі 2 658 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 664500 грн. /а.с. 12 т.1/;

- № НОМЕР_2 від 18.09.2017 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10 717 грн. /а.с. 16 т.1/;

- № НОМЕР_3 від 18.09.2017 року, яким застосовані штрафні санкції, в сумі - 4 465 грн. 61 коп. /а.с. 19 т.1/;

- № НОМЕР_4 від 18.09.2017 року, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та пені в сумі 147 грн. 16 коп. (військовий збір) /а.с. 21 т.1/;

- № НОМЕР_5 від 18.09.2017 року, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та пені в сумі - 1762 грн. 95 коп. /а.с. 23 т.1/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив до суду:

- податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.09.2017 року та №0009331401 від 18.09.2017 року - у повному обсязі нарахованих податкових зобов`язань;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 18.09.2017 року, в частині штрафних санкцій на суму - 3 685 грн. 61 коп.;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_4 від 18.09.2017 року в частині грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій та пені - 125 грн. 69 коп. (військовий збір);

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_5 від 18.09.2017 року в частині грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій та пені - 1496 грн. 87 коп.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.09.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3 322 500 грн.; та № НОМЕР_2 від 18.09.2017 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10 717 грн., суд виходить із такого.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, право на податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Таким чином господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 у справі 808/1062/14 (номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 67721381).

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

30 жовтня 2016 року між ТОВ "ОСОБА_3 Системз" та ТОВ "Агротех-Гарантія" був укладений договір купівлі-продажу № 30-10/2016 року АТГ, відповідно до умов якого ТОВ "Агротех-Гарантія" (продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "ОСОБА_3 Системз" (покупцю), а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію: картоплю, у кількості, за цінами та в терміни, які передбачені даним договором /а.с. 127-128 т.1/.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору, кількість товару складає 3 544 тони. Пунктом 3.2. договору передбачено, що ціна за одну тону становить 4500 грн. Загальна сума договору складає 15 948 000 грн, в. т.ч. ПДВ - 2 658 000 грн.

Відповідно до додаткової угоди, укладеної наступного дня, 31 жовтня 2016 року, сторони домовились, що якщо покупець, в день придбання товару не зможе здійснити його вивезення в цей день протягом часу, визначеного графіком роботи продавця, продавець приймає на себе зобов`язання зберігати товар цього дня за свій рахунок /а.с. 129 т.1/.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем до суду надані податкова накладна від 31.02.2016 року № 61/2 /а.с. 201 т.1/, видаткова накладна від 31.02.2016 року №РН-0000883 /а.с. 133 т.1/, договір зберігання від 01.11.2016 року б/н /а.с. 135 т.1/, акт передачі приймання на відповідальне зберігання від 01.11.2016 року /а.с. 138/.

Відповідно до укладеного договору зберігання від 01.11.2016 року б/н, ТОВ "Агротех-Гарантія" зобов`язалось зберігати сільськогосподарську продукцію (картоплю) ТОВ "ОСОБА_3 Системз". На виконання зазначеного договору складена податкова накладна від 16.11.2016 року № 2 /а.с. 203 т.1/.

Отриману податкову накладну включено до реєстру отриманих податкових накладних у жовтні 2016 року та до складу податкового кредиту у жовтні 2016 року, що стало результатом зменшення позитивного значення та вплинуло на утворення від`ємного значення в сумі 10717 грн.

Однак, додатковою угодою № 1 від 16.11.2016 року /а.с. 130 т.1/ до договору купівлі продажу № 30-10/2016 року АТГ, ТОВ "ОСОБА_3 Системз" через непередбачувані обставини домовилось з ТОВ "Агротех-Гарантія" про повернення картоплі в кількості 3544 тони за ціною 4500 грн за тону, на загальну суму 15 948 000 грн., в т.ч. ПДВ - 2 658 000 грн.

На підтвердження повернення раніше придбаної картоплі виписана податкова накладна від 16.11.2016 року № 35/2 /а.с. 202 т.1/, акт передачі - приймання від 16.11.2016 року /а.с. 140/.

Надаючи оцінку господарським операціям між позивачем та ТОВ "Агротех-Гарантія" щодо купівлі та повернення картоплі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що купівля (реалізація) такої сільськогосподарської продукції як картопля, не є основним видом діяльності відповідача за КВЕД.

Крім того, позивачем не було надано документів або обґрунтованих пояснень, з якою метою ним придбавалась картопля. Представник позивача пояснила у судовому засіданні, що підприємство мало попередні домовленості з іншим суб"єктом господарювання про поставку останньому картоплі у встановленому обсязі, однак потенційний покупець відмовився від угоди і угода не відбулася. Тому вже придбану картоплю позивач повернув продавцю. При цьому представник не змогла ні назвати "потенційного покупця", ні надати докази попереднього переддоговірного врегулювання, наявності намірів укласти відповідну угоду, про яку вона стверджувала, ані пояснити, чому вже придбана картопля не могла бути реалізована будь-якому іншому суб"єкту господарювання.

Також позивачем не надано чітких та зрозумілих пояснень щодо підстав розірвання договору купівлі-продажу № 30-10/2016 року АТГ. ТОВ "ОСОБА_3 Системз" лише вказано на абстрактного контрагента, який відмовився від купівлі у нього зазначеної картоплі. Однак не надано жодного документа, з якого можна було зробити висновок, що між ТОВ "ОСОБА_3 Системз" та будь-яким іншим підприємством проводилась підготовка до укладання договору поставки зазначеної продукції.

Доктрина реальності господарської операції, що сформувалася усталеною судовою практикою з розгляду даної категорії спорів, полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Суть доктрини полягає у тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій. При цьому доказування розумного змісту покладається на учасників правочину.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного субєкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Позивачем не доведено розумної економічної мети у спірних господарських операціях.

Як зазначено вище, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Реальність операції - це відповідність даних бухгалтерського та податкового обліку реальним обставинам, що повинно підтверджуватися належними доказами.

В податковому спорі головним є не цивільно-правові підстави тієї чи іншої операції, а наявність руху активів між контрагентами, встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Якщо проводити кореляцію з нормами цивільного права, під час розгляду податкових спорів вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобовязання, а його фактичне виконання.

Суд не заперечує, що господарські взаємовідносини позивача з контрагентом були оформлені документально, проте суду такого оформлення не достатньо для висновку про реальність таких господарських операцій.

Відтак документальне оформлення не має суттєвого значення для вирішення даного спору.

Однак, оскільки позивачем не надано належних доказів щодо підстав для придбання картоплі, не надані документи щодо можливої подальшої долі придбаної сільськогосподарської продукції, то і логічним є висновок, що під час таких господарських операцій ТОВ "ОСОБА_3 Системз" не переслідував певної ділової мети. Наслідком відносин з ТОВ "Агротех-Гарантія" стало лише безпідставне формування податкового кредиту та від`ємного значення ПДВ, тобто намір уникнути виконання податкових обов`язків.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із аналізу матеріалів справи, суд критично оцінює доводи позивача щодо реальності вищеописаних господарських операцій, яка повязується позивачем із оформленням цих операцій необхідними первинними документами, що на його думку відповідають вимогам законодавства про бухгалтерський облік, повною їх оплатою та відображенням їх в повному обсязі в бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки фіскальний орган обґрунтовано дійшов до висновку про заниження позивачем за господарською операцією з ТОВ "Агротех-Гарантія" суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2 658 000 грн, то користуючись нормами статті 123 Податкового кодексу України, ним вірно нарахована штрафна санкція в розмірі 664500 грн. ( 2 658 000 грн* 25%).

Отже, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.09.2017 року є правомірним та скасуванню не підлягає.

Враховуючи те, що суд критично оцінив доводи позивача щодо реальності всіх господарських операцій між ТОВ "ОСОБА_3 Системз" та ТОВ "Агротех-Гарантія", є логічним висновок і про безпідставність включення позивачем до реєстру отриманих податкових накладних у жовтні 2016 року та до складу податкового кредиту у жовтні 2016 року, податкової накладної від 16.11.2016 року № 2 /а.с. 203 т.1/, виписаної ТОВ "Агротех-Гарантія" за зберігання партії товару (картоплі), що вплинуло на утворення від`ємного значення в сумі 10717 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 18.09.2017 року № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10 717 грн.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_3 від 18.09.2017 року в частині нарахованих штрафних санкцій - 3 685 грн. 61 коп. за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, суд виходить з наступного.

Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995, № 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону, розрахункова книжка - це належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах доходів і зборів, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій. В свою чергу, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з пунктом 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Національного банку від 15.12.2004, № 637, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Також пунктом 7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України встановлено, що під час проведення перевірки щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядчих документів (наказу, розпорядження) на службові відрядження, правильність ведення записів у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, дотримання граничної тривалості службового відрядження, наявність позначок у посвідченні про відрядження, своєчасність звітування за витрачені під час відрядження кошти, правильність відшкодування витрат працівникам тощо.

Указом Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

З матеріалів вправи вбачається, що у період з березня 2015 року по вересень 2015 року, а також у період з листопада 2015 року по січень 2016 року уповноваженим особам позивача видавалась під звіт готівка для придбання поштових марок та оплати послуг поштового відділення (відправки кореспонденції).

Встановлено, що на підтвердження використання коштів щодо оплати поштових послуг в загальній сумі 3685 грн. 61 коп. ТОВ "ОСОБА_3 Системз" надані копії квитанцій ПАТ "Укрпошта" /а.с. 142-164 т.1/.

Центр поштового зв`язку № 5 Полтавської дирекції ПАТ "Укрпошта" своїм листом від 03.11.2017 року № 06.3-37-402 повідомив, що на період проведення процедури закупівлі послуг з ремонту та обслуговування РРО Полтавською дирекцією УДППЗ "Укрпошта", переопломбування та введення в дію РРО, відділення поштового зв`язку надавало послуги поштового зв`язку з використанням розрахункових книжок /а.с. 5 т.2/.

Тобто на підтвердження наданих поштових послуг зазначеним відділенням поштового зв`язку видавались розрахункові номерні квитанції.

Для підтвердження дійсності оплати поштових послуг позивач направляв запити до зазначеного Центру поштового зв`язку № 5, однак отримав відповідь за підписом начальника ЦПЗ № 5 про неможливість надати детальну інформацію на зазначеними запитами, оскільки скінчився термін зберігання бланків виплачених поштових переказів /а.с. 200 т.1/.

Досліджуючи приєднані до матеріалів справи копії квитанцій про оплату послуг поштового відділення /а.с. 142-164 т.1/, суд прийшов до висновку по їх невідповідність встановленим чинним законодавством вимогам до розрахункового документу.

Наказом Мінфіну від 21.01.2016 року № 13 "Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми N ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)" встановлено, що розрахункова квитанція - розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проставлення штампа при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках. Форма N РК-1 розрахункової квитанції наведена в додатку 3 до цього Положення.

Розрахункова квитанція складається з двох частин - корінця та відривної частини.

Відривна частина розрахункової квитанції повинна містити обов'язкові реквізити: напис "РОЗРАХУНКОВА КВИТАНЦІЯ", серію (чотири літери) та номер (шість цифр), нанесені при виготовленні бланка квитанції; найменування СГ; для СГ, що не є платниками ПДВ, - податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), перед яким друкуються великі літери "ІД"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери "ПН"; за наявності на розрахунковій квитанції податкового номера дозволяється не вказувати податковий номер або серію та номера паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта); назви окремих реквізитів, які стосуються даних про товар (послугу), а саме: написи "ОСОБА_2 товару (послуги)", "Вартість о. в." (вартість одиниці виміру), "ПДВ (%)", "Акцизний податок", "Вартість"; ядки для записування даних про товар (послугу) або про операцію виплати: назва товару (послуги, назва операції виплати), вартість одиниці виміру товару (суми коштів за однією операцією виплати), ставки акцизного податку, ставки ПДВ у відсотках, вартість товару (суми коштів за здійсненими операціями виплати); напис "Сума розрахунку (грн, коп.)" та загальну вартість усіх товарів (послуг), оплачених за однією розрахунковою квитанцією (загальну суму виданих коштів); напис "Розрахунок провів", рядок для підпису особи, яка здійснює розрахунки; дату (день, місяць, рік) проведення розрахунків.

Перевіривши наявні в матеріалах справи квитанції на їх відповідність встановленим вимогам до розрахункової квитанції, суд приходить до висновку про те, що вони не містять більшість визначених обов`язкових реквізитів (напис "РОЗРАХУНКОВА КВИТАНЦІЯ", серія та номер, найменування СГ, підпису особи, яка здійснює розрахунки; дату (день, місяць, рік) проведення розрахунків, тощо), а отже не можуть вважатися належними платіжними документами, які б підтверджували сплату покупцем (отримувачем послуг) готівкових коштів.

З наданих квитанцій неможливо встановити ні дати операції, ні призначення платежу, ні платника і т.д. Отже надані квитанції суд не може вважати належними розрахунковими документами.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правомірно нараховані штрафні санкції на суму 3685 грн. 61 коп. (у розмірі сплачених поштовому відділенню коштів за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів), про що винесене податкове повідомлення - рішення від 18.09.2017 року № НОМЕР_3 (в частині штрафних санкцій - 3685 грн. 61 коп.).

Відносно посилань позивача на протиправність такого повідомлення - рішення з підстав відсутності зазначення у ньому чіткої визначеності виду застосованих санкцій, суд зазначає, що зміст зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідає податковому повідомленню - рішенню форми "С", яка передбачена додатком 10 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 та статті 58 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню № НОМЕР_5 від 18.09.2017 року, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, штраф та пеня (в частині - 1496 грн. 87 коп.), суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з підпунктом 163.1.2. пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Підпунктом 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктами "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Оскільки підзвітними особами позивача були надані документи, які, як зазначалось вище, не можуть вважатися належними розрахунковими документами встановленої форми та змісту, то кошти, видані під звіт таким особам, слід вважати додатковим благом, тобто коштами, що були виплачені платнику податків податковим агентом (ТОВ "ОСОБА_3 Системз").

Так як позивачем із зазначеної суми (3685 грн. 61 коп.) не був сплачений податок на доходи фізичних осіб, підприємством порушені вимоги пп. "а" п. 176.2 статті 176 Податкового кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167.1 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи те, що позивачем як податковим агентом не сплачений податок на доходи фізичних осіб, ГУ ДФС у Полтавській області застосовані передбачені п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкцій, а також відповідно до підпункту 129.1.3. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахована пеня.

З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення від 18.09.2017 року №0016631312 є правомірним та обґрунтованим, та скасуванню не підлягає.

Оцінюючи податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_4 від 18.09.2017 року (в частині - 125 грн. 69 коп.), суд зазначає таке.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Враховуючи наведені норми податкового законодавства, з коштів в розмірі 3685 грн. 61 коп., що визнані судом оподаткованим доходом, позивачем повинен був сплачуватись військовий збір.

Оскільки позивачем як податковим агентом не сплачений самостійно військовий збір, ГУ ДФС у Полтавській області правомірно винесене податкове повідомлення - рішення №0016641312 від 18.09.2017 року (в частині - 125 грн. 69 коп.).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані - податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.09.2017 року та № НОМЕР_2 від 18.09.2017 року, податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 18.09.2017 року, в частині штрафних санкцій на суму - 3 685 грн. 61 коп.; податкове повідомлення - рішення №0016641312 від 18.09.2017 року в частині грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій та пені - 125 грн. 69 коп. (військовий збір); податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_5 від 18.09.2017 року в частині грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій та пені - 1496 грн. 87 коп., є правомірними, та такими, що винесені відповідачем на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено тверджень, покладених в обґрунтування позову, на відміну від відповідача, а отже в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2017 року.

СуддяІ.С. Шевяков