Постанова № 70275443, 06.11.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2017 р. Справа № 818/1320/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2П.), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський",в якому просить зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" включити дані про рахунок ОСОБА_1 № 26207530423001 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договору № 980-019-000210543 тип договору «Суперкапітал» (Інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) на суму 40 000 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 25.03.2016 року в приміщенні ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір № 980- 019-000210543 тип договору «Суперкапітал» (Інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) між ОСОБА_2 та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр». Відповідно до умов договору позивач передав у власність ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» грошові кошти у сумі 40 000,00 грн. З 23.05.2016 ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. 12.07.2016 розпочато процедуру ліквідації банку. Листами від 04.07.2017 р. за № 31721312 та від 03.08.2017 р. за № 17/01 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для включення інформації про нього до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає їх нечинними у звязку з порушенням його прав та інтересів в сфері публічно-правових відносин.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" в судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду письмові заперечення, в яких заперечує проти позовних вимог, зазначивши, що укладений Договір позики № 980-019-000210543 від 25.03.2016 р. є двостороннім, укладеними позивачем безпосередньо з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», без участі Банку як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за такими договорами по своїй природі не є вкладом згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на ситуацію з Позивачем.

Представник Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, письмлвих заперечень суду не надав (а.с. 67).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладено договір від 25 березня 2016 року № 980-019-000210543 «Суперкапітал» (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно), згідно умов якого позивач передав у власність ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» кошти у сумі 40 000,00 грн. під 33,54 % річних, що складає 27 % річних після утримання податку з таких процентів. Строк користування коштами - не більше 181 дня по 22.09.2016 року (а.с. 10).

Відповідно до умов укладеного договору позивач передає ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» зобовязується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1. договору). Днем надання суми коштів у власність (позику) ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» вважається день зарахування суми коштів, зазначеної у п.п.1, п.1.2 Договору, на поточний рахунок ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» відповідно до умов договору (п.п. 1.3 договору).

Згідно п. 8.3 договору сторони підтверджують, що даний договір є договором позики та регулює відносини сторін, що повязані з наданням позики позивачем ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим договором, в звязку з чим взаємовідносини сторін за цим договором регулюються ст.ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики.

Перерахування позивачем коштів за договором підтверджується квитанцією від 25.03.2016 року № QS638601 (а.с. 12).

Також, 25.03.2016 року ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-019-000210543 з ПАТ «Страхова компанія «ФОРТЕ», від імені якого діє як повірений ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с. 11). За умовами даного договору страховик взяв на себе зобовязання у разі настання страхового випадку прийняти рішення про здійснення виплати страхового відшкодування чи відмову в здійсненні виплати страхового відшкодування впродовж трьох робочих днів з дати отримання всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, відповідно до умов договору (п. 8.4.2 договору).

19.05.2016 року ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» було здійснено повернення коштів на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" на суму 40 000,00 грн. згідно з договором № 980-019-000210543 від 25.03.2016 року та оплата процентів по даному договору в сумі 708,20 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам з 19.05.2016 по 31.10.2016 (а.с. 25).

В подальшому, на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено ОСОБА_3.

13 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 року № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01 вересня 2016 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", згідно з яким всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" делеговано ОСОБА_4 з 05 вересня 2016 року.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.01.2017 уповноваженою особою Фонду призначено ОСОБА_5 (а.с. 56).

Позивачем було надіслано до уповноваженої особи Фонду заяви від 09.12.2016 року та від 21.07.2017 року щодо включення його до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та провести відшкодування коштів в розмірі 40 000,00 грн. (а.с. 6-7).

Листами від 04.07.2017 року № 3Г/21312 та від 03.08.2017 року № 03.08.17/01-вих. позивача було повідомлено, що за результатами аналізу поданих ОСОБА_6 документів визначено, що договір від 25.03.2016 року № 980-019-000210543 укладено ОСОБА_1 з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного. Отже, вказаний договір не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг за своїм суб'єктним складом, а тому відсутні правові підстави для включення інформації про ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (а.с. 8-9).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", система гарантування вкладів фізичних осіб являє собою сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники.

За визначенням п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 3.3.3 п. 3 договору від 25 березня 2016 року № 980-019-000210543 «Суперкапітал» (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно), з дня повернення повної суми коштів та процентів за нею, договір вважається припиненим, а обов'язки ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» перед ОСОБА_6 виконаними, а отже, взаємовідносини сторін по даному договору припиняються з моменту повернення коштів ОСОБА_6 Таким чином, кошти, які надійшли та знаходились на поточному рахунку відкритому ОСОБА_6 в ПАТ "Михайлівський", у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є вкладом.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування.

Частиною 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення);

5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення);

6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;

7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку;

8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;

9) за вкладами у філіях іноземних банків;

10) за вкладами у банківських металах;

11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів того, що кошти за вкладом позивача підпадають під визначений перелік підстав для відмови у відшкодуванні коштів.

За правилами ч. 1 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Таким чином, відповідач протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку був зобов'язаний сформувати перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до нього позивача, як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», та визначити суми, що підлягають відшкодуванню.

Щодо посилання представника відповідача на приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг», суд зазначає.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 15 такого змісту:

«До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників».

Зазначений закон набув чинності 19.11.2016 року.

Проте, в даному випадку немає підстав для застосування пункту 15 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки не має необхідності в прирівнянні коштів, отриманих позивачем на свій рахунок в ПАТ «Банк Михайлівський» від ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на виконання умов укладеного між ними договору до вкладу, оскільки такі кошти й без такого прирівняння відповідають поняттю «вклад», наведеному в п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Щодо встановлення нікчемності правочинів (транзакцій), суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За правилами статті 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальне поняття недійсності правочину встановлено ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту частин 2 та 3 якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, однак дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Тобто, саме по собі твердження про нікчемність правочину є недостатнім для визнання його таким, оскільки у даному випадку воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Відтак, якщо Уповноважена особа Фонду вважає правочин нікчемним, вона зобов'язана навести відповідне обґрунтування з посиланням на передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстави визнання правочину нікчемним.

З матеріалів справи встановлено, що в обґрунтування твердження про неможливість включення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідач посилається на нікчемність договору відступлення прав вимоги № 2 від 19.05.2016 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», в результаті яких за рахунок коштів, відображених на рахунку ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки фізичних осіб позичкодавців ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», в тому числі й позивача, відкриті у банку, як повернення коштів за раніше укладеними договорами позики.

Суд зазначає, що статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктами 1.24, 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

З виписки по особовим рахункам з 19.05.2016 по 31.10.2016, суд вбачає, що 19.05.2016 року ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» зі свого рахунку на рахунок позивача № 26207530423001, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», здійснив перерахунок коштів у розмірі 40 000 грн. та 708,20 грн. відповідно з призначенням платежів «Повернення коштів згідно з договором № 980-019-000210543 від 25.03.2016» та «Оплата процентів по договору № 980-019-000210543 від 25.03.2016» відповідно (а.с. 25).

Таким чином, ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 19.05.2016 року відповідним платіжним дорученням зі свого розрахункового рахунку ініціював переказ коштів на повернення позик та сплату процентів позивачу на підставі відповідного договору, укладеного між ними.

На підставі системного аналізу приписів статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд зазначає, що перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених/вчинених виключно між вкладником та банком, як стороною відповідного правочину.

Разом з тим, договір № 980-019-000210543 від 25.03.2016 «Суперкапітал» (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) був укладений між ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та ОСОБА_1 і відповідні транзакції були вчинені 19.05.2016 року саме на умовах вказаного договору.

ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною правочину з переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ОСОБА_1, забезпечуючи рух коштів від ініціатора ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» до отримувача переказу, тобто позивача.

За таких обставин, суд вважає, що у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» були відсутні підстави для не включення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.

Також, цим пунктом передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

З аналізу наведених норм, суд вбачає, що у разі наявності підстав для включення даних про рахунки вкладника, які раніше не були включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" включити дані про рахунок ОСОБА_1 № 26207530423001 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 40 000,00 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Отже, відповідач є посадовою особою Фонду, оскільки на нього покладено виконання повноважень, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та делегованих Фондом.

В такому випадку судові витрати за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються за рахунок суб'єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала стороною у справі, тобто Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За визначенням статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України такі судові витрати присуджуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала стороною у справі.

Між тим, згідно з листом Державної казначейської служби України № 8-08/450-16374 від 29.09.2016, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб бюджетних асигнувань не отримує.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «ОСОБА_4 проти Італії» наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

З урахуванням вищевикладеного, суд констатує, що ухваливши рішення про присудження судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Фонду, суд фактично ухвалить таке рішення, яке не можливо буде виконати.

Проте, враховуючи, що судове рішення повинно ставити остаточну крапку у спірних правовідносинах, а не породжувати новий спір, суд вважає за необхідне скористуватися правом, наданим частиною 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, та застосувати до питання розподілу судових витрат конституційні принципи і загальні засади права (аналогію права).

З урахування вищевикладеного, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок Фонду.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" про зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" включити дані про рахунок ОСОБА_1 № 26207530423001 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 40 000,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40034, РНОКПП НОМЕР_1) з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 21708016) суму судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 13.11.2017 року.

Суддя В.О. Павлічек