Постанова № 70275420, 09.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року м. ПолтаваСправа №816/1812/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисака С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про віизнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

13 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) , в якій просить:

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель запасу Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) площею 4,34 умовних кадастрових гектарів, викладену в листі від 07.06.2017 №7168/6-17;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру в Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03.12.2010 по справі №2-128/10 за ним визнано право на земельну частку (пай) розташовану на території Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області у розмірі 4,34 умовних кадастрових гектари. З метою виготовлення проектної документації ОСОБА_3 звернувся до відповідача за дозволом на розробку проектної документації. Однак, рішенням відповідача, викладеним у формі листа від 07.06.2017 за №7168/6-17, в наданні дозволу відмовлено. Вказує, що зауваження, викладені у рішенні ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, є необґрунтованими, такими, що порушують його конституційні права на отримання у власність земельної ділянки.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

За приписами частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Згідно з Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частина четверта статті 122 Земельного кодексу України визначає, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, який здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судом встановлено, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03.12.2010 по справі №2-128/10 за позовом прокурора Глобинського району в інтересах ОСОБА_3 до Глобинської районної державної адміністрації, Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області із залученням третіх осіб без самостійних позовних вимог на боці відповідача: відділ держкомзему в Глобинському районі про поновлення порушених прав на отримання земельного паю (частки) за ОСОБА_3 визнано право на земельну частку (пай), розташовану на території Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області розміром 4,34 умовних кадастрових гектари, як за членом колгоспу "Дружба", який в подальшому був реорганізований в КСГП "Дружба" (а.с. 8-9).

Рішення суду набрало законної сили 04.01.2011.

Ухвалою цього ж суду від 27.02.2017 задоволено заяву позивача про роз'яснення судового рішення. Так, суд роз'яснив, що при неможливості надати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання, відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.07.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Вказана ухвала суду набрала законної сили 10.03.2017.

Від Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області позивач отримав викопіювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення не наданої у власність земельної частки (паю) орієнтовною площею 4,34 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області (а.с. 13-14).

04.04.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель запасу Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області у його власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) 4,34 умовних кадастрових гектарів (а.с. 11).

До заяви ОСОБА_3 додав копію рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03.12.2010 по справі №2-128/10, копію ухвали Глобинського районного суду Полтавської області від 27.02.2017 по справі №527/374/17, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного коду.

Проте, рішенням ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 07.06.2017 №7168/6-17 позивача повідомлено про відсутність підстав для задоволення клопотання з огляду на те, що в рішенні Глобинського районного суду Полтавської області від 03.12.2010 (у справі № 2-128/10) за ОСОБА_3 визнано право на земельну ділянку (пай), але не зазначено, що Головне управління, враховуючи положення статті 122 Земельного кодексу України, зобов'язане виділити земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) на території даної сільської ради із земель запасу державної власності (а.с. 16).

Позивач вважає, що вказана відмова відповідача, порушує його права та інтереси на одержання у власність земельної ділянки, право на яку він отримав як член КСГП "Дружба". У зв'язку з цим ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам та запереченням, суд виходить з наступного.

Як вже встановлено судовим розглядом, з метою оформлення права власності на земельну ділянку за рішенням суду, позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель запасу Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області у його власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) площею 4,34 умовних кадастрових гектарів (а.с. 11).

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Як встановив суд, відповідач, мотивуючи свою відмову, виходив з того, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03.12.2010 (у справі № 2-128/10) визнано право на земельну частку (пай), однак не зобов'язано орган Держгеокадастру виділити земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) на території Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області із земель запасу державної власності.

Враховуючи наведені вище положення Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач не навів належних та допустимих мотивів відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, право на яку встановлено рішенням суду.

Суд приймає до уваги ту обставину, що за позивачем судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано право власності на земельну частку (пай). Тобто дозвіл на розробку проекту землеустрою носить суто формальний характер, оскільки такий в будь-якому випадку видається чи не видається ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, як органом уповноваженим розпоряджатися землями державної власності.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою є невмотивованою, не містить аналізу підстав необхідних для такої відмови, що визначені безпосередньо у законі. Відповідно, така відмова суб'єкта владних повноважень є незаконною в розумінні національного законодавства, наслідком чого є необхідність визнання її протиправною.

Як видно з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Однак щоразу отримував відмову з аналогічної підстави, про що свідчать листи відповідача від 24.06.2014 №31-16-0.4-3678/2-14 (а.с. 19), від 12.12.2016 №10671/6-16 (а.с. 18).

Така поведінка відповідача є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

Вирішуючи питання про обрання способу захисту порушених прав, суд виходить з того, що обраний позивачем спосіб шляхом зобов'язання відповідача надати дозвіл є належним і необхідним у даному конкретному випадку.

З огляду на встановлені обставини справи суд визнає обґрунтованим заявлений позов, у зв'язку з чим задовольняє його у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель запасу Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) площею 4,34 умовних кадастрових гектарів, викладену в листі від 07.06.2017 №7168/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель запасу Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області у його власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) площею 4,34 умовних кадастрових гектарів.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 14.11.2017.

СуддяЄ.Б. Супрун