Постанова № 70274505, 10.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" до Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради «Міськводоконал» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.10.2016р. №0001485002 про застосування штрафних санкцій в сумі 64672,44грн. та нарахування пені у розмірі 2812,68грн. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства. При цьому, позивач був обмежений у можливості своєчасно сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки останній у період з 21.05.2016р. по 22.06.2016р. мав заборгованість із заробітної плати, та виплачував її із запізненням, та як наслідок сплата єдиного соціального внеску здійснювалась одночасно з виплатою заробітної плати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що контролюючим органом встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ, єдиний внесок) у встановлені законом терміни, у зв'язку із чим прийнято рішення від 31.10.2016р. №0001485002 про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради «Міськводоконал» (далі - КВП Кам'янської міської ради «Міськводоконал») перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінню офісу великих платників податків ДФС як платник податків та зборів, в тому числі платник ЄСВ.

Відносини, що виникають між контролюючими органами та платниками єдиного внеску, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 із змінами і доповненими, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2016р. №393 (далі - Інструкція №449).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною 2 статті 6 цього Закону №2464-VI платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Таким чином, сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування мала здійснюватися позивачем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), одночасно з видачею зазначених сум.

Судом встановлено, що СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, правонаступником якої є Дніпропетровське управління офісу великих платників податків ДФС, відповідно до п.2 ч.10 ст.11 Закону №2464-VI на підставі даних інформаційної системи АС «Податковий блок» 22.07.2016р. проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати ЄСВ за період з 21.05.2016р. до 22.06.2016р., за результатами якої встановлено несвоєчасну сплату підприємством єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 326982,20 грн.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем ЄСВ, СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС винесено податкове повідомлення-рішення №0000945002 від 22.07.2016р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 20%, що склало 64672,44грн. та пені у розмірі 2812,68грн. (0,1% від суми недоплати за кожний день прострочення).

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Так, рішенням ДФС України від 07.09.2016р. №2/10/218-10-10-4-33 скаргу позивача задоволено частково, а саме: скасовано рішення від 22.07.2016р. №0000945002 та зобов'язано винести нове відповідно до норм чинного законодавства.

Підставою для скасування рішення від 22.07.2016р. №0000945002 стало те, що СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС при винесені вищевказаного рішення не враховано зміни, які були внесені Наказом Міністерства фінансів №393 від 28.03.2016р. до Інструкції №449, а саме реквізитів, які передбачені Додатком №12.

На виконання рішення ДФС України від 07.09.2016р. №2/10/218-10-10-4-33 СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС прийнято рішення від 31.10.2016р. №00148002 про застосування штрафних санкцій у розмірі 20%, що склало 64672,44грн. та пені у розмірі 2812,68грн. (0,1% від суми недоплати за кожний день прострочення), яке разом з розрахунком штрафних санкцій було надіслано засобами поштового зв'язку позивачу, та отримано останнім 03.11.2016р.

Не погодившись з спірним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішеннями вищестоящих органів ДФС у задоволені скарг позивачу відмовлено, а рішення від 31.10.2016р. №00148002 залишено без змін.

Відповідно до п.п.2 п.2 розділу VІІ Інструкції №449 за несплату (неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01.01.2015р. накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону №2464-VI).

При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 Інструкції №449.

При застосуванні штрафів приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

З аналізу наведених положень Закону №2464-VI слідує, що порушення встановлених Законом строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. Роботодавці зобов'язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на які нараховується єдиний внесок. При цьому законодавство не ставить у залежність виконання обов'язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов, у тому числі від фінансового стану платника. Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність.

Щодо посилань позивача на те, що останній був обмежений у можливості своєчасно сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки у період з 21.05.2016р. по 22.06.2016р. мав заборгованість із заробітної плати, та виплачував її із запізненням, та як наслідок сплата єдиного соціального внеску здійснювалась одночасно з виплатою заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.12 ст.9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

При цьому, Закон №2464 та Інструкція №449 не містять заборони платнику сплачувати кошти або звільнення від виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску у разі наявності заборгованості із заробітної плати.

Закон №2464 чітко визначає обов'язковість, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, відповідальність за порушення норм цього Закону.

Жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, чинним законодавством не передбачено.

Також, безпідставними є доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення через не надіслання останньому акта перевірки, на підставі якого винесеного спірне рішення, оскільки Інструкцією №449 не передбачено складання акта перевірки при винесені рішення за порушення платниками п.8 ст.9 Закону №2464.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідач, застосовуючи до позивача штрафні санкції та нараховуючи пеню відповідно до рішення від 31.10.2016р. №0001485002, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2017 року