Рішення № 70274098, 13.11.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4078/17

В справі № 760/7968/17ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретарів- Хілюк І.О., Гак Г.М.

прокурора- Лапшиної О.В.

представника позивача 1- Левадного Р.С.

представника позивача 2- Іжаківського А.О.

представника позивача 3- Ляхова І.О.

представника відповідачів- ОСОБА_13

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за позовом Заступника прокурора Сумської обл. в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській обл., Відкритого акціонерного товариства» Акціонерна компанія «Свема» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про витребування майна, суд

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Сумської обл. звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській обл., Відкритого акціонерного товариства» Акціонерна компанія «Свема» і просить витребувати у відповідачів нерухоме майно - нежилий будинок загальною площею 1685,70 кв.м вартістю за останньою оцінкою 12 764 400 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Посилається в позові на те, що прокуратурою області під час здійснення представницьких повноважень на захист інтересів держави встановлено факт неправомірного вибуття нерухомого майна із власності Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Свема».

ВАТ «АК «Свема» створене відповідно до наказу Фонду державного майна України від 15.11.2001 року № 8-АТ шляхом приватизації державного майна внаслідок перетворення орендного підприємства виробниче об'єднання «Свема».

Засновниками товариства виступили держава в особі Фонду державного майна України (частка акцій - 91,5955%) та організація орендарів орендного підприємства виробниче об'єднання «Свема» (частка акцій - 8,405%).

Згідно з актом передачі нерухомого майна від 15 листопада 2001 року у власність ВАТ «АК «Свема» передано 343 об'єкти нерухомості, у тому числі державне майно - триповерхову будівлю по АДРЕСА_1 (інвентарний номер - 91145, вартість за результатами оцінки станом на 31 травня 2001 - 322866 грн.).

У подальшому ВАТ «АК «Свема» вказане нежитлове приміщення у складі майнового комплексу цеху № 38 передано до статутного фонду Виробничо- комерційного спільного підприємства «СД» ЛТД на підставі Установчої угоди від 22 квітня 2003 року та акту прийому-передачі від 22 квітня 2003 року.

При цьому ВАТ «АК «Свема» поряд з ТОВ «Хімічні інженерні технології» та фірмою «Фото Колор Хауз» виступило співзасновником вищезгаданого товариства.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2004 року визнано за ВК СП «СД» ЛТД право власності на майновий комплекс цеху № 38 по АДРЕСА_1, до складу якого увійшов триповерховий будинок загальною площею 1773,9 кв.м, автодорога, артезіанська свердловина з насосною станцією.

У подальшому на підставі зазначеного судового рішення як правовстановлюючого документа ВК СП «СД» ЛТД здійснено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 грудня 2004 року був засуджений голова правління ВАТ «АК «Свема» ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 367 КК України.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_9, будучи Головою правління товариства, у період з квітня по травень 2003 року, без письмового погодження органів приватизації (Фонду державного майна України) та наглядової ради ВАТ «АК «Свема» здійснив відчуження майна товариства, у тому числі нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 шляхом внесення його до статутного капіталу ВК СП «СД» ЛТД.

Таким чином, вироком суду встановлено преюдиційний факт протиправності відчуження головою правління ВАТ «АК «Свема» майна цього товариства на користь ВК СП «СД» ЛТД.

Зважаючи на ці обставини, заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 20 вересня 2004 року, яким визнано право власності на на спірне майно за ВК СП «СД» ЛТД.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2006 року рішення суду від 20.09.2004 року було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову ВК СП «СД» ЛТД.

Разом з тим, після скасування судового рішення майнові інтереси власника - ВАТ « АК»Свема», а також держави, якій належать корпоративні права у вказаному товаристві, посвідчені акціями, у повній мірі не відновлено, оскільки майно залишається неповернутим та перебуває у незаконному володінні третіх осіб.

На цей час вказане приміщення перебуває у спільній частковій власності відповідачів на підставі укладених договорів дарування від 22 квітня 2011 року, які, оскільки не встановлено протилежне, вважаються добросовісними набувачами, в чужому незаконному володінні яких перебуває спірне нежитлове приміщення.

Вважає, що майно має бути витребувано з їх володіння, оскільки ВАТ »АК»Свема» було позбавлено права власності на нього з порушенням ст.ст.321, 328, ЦК України, а тому, з точки зору ст.387 ЦК України має право витребувати своє майно, оскільки відповідачів заволоділи ним незаконно, без відповідної правової підстави.

За змістом ст. ст. 330, 388 ЦК України законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з наявністю такої волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі у власника на передачу цього майна відчужувачу за першим правочином.

Таким чином, вважає наявними підстави для витребування майна з володіння відповідачів, оскільки волі власника - ВАТ «АК «Свема» на відчуження цього майна за першим у ланцюгу фактом його вибуття на користь третьої особи, а саме до ВК СП «СД» ЛТД, не було, і не залежить від волі інших осіб, до яких переходило право власності на нього - ВК СП «СД» ЛТД, ТОВ «ХІММАШПРОДУКТ», ОСОБА_10 на подальшу його передачу.

Зазначає, що майновий комплекс цеху № 38, у тому числі триповерхова нежитлова будівля, вибули із власності ВАТ «АК «Свема» на користь ВК СП «СД» ЛТД внаслідок незаконних дій Голови правління товариства ОСОБА_9., за які він був засуджений вироком суду, та на підставі судового рішення, яке у подальшому було скасовано за заявою прокурора.

Відповідно до п. 3.7 Статуту ВАТ «АК «Свема» (в редакції, діючій на час відчуження нерухомого майна), рішення спостережної ради вказаного підприємства від 19 квітня 2002 року № 4 товариство має право відчужувати майно (необоротні активи) лише з дозволу органу приватизації (ФДМУ) та за погодженням зі спостережною радою товариства.

Враховуючи, що Голова правління ВАТ «АК «Свема» здійснив відчуження майна товариства з порушенням вимог закону та без погодження з відповідними органами управління, його дії не можна вважати вираженням волі самого товариства як власника цього майна.

Крім того, право власності ВК СП «СД» ЛТД зареєстровано на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2004 року, тобто виникло фактично на підставі вказаного правовстановлюючого документа, яке було скасовано за заявою прокурора.

За змістом ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Крім того, вважаючи неправомірним вибуття зазначеного майна без волі власника, слід також враховувати поведінку наступних набувачів цього майна та швидкість, з якою воно відчужувалось від однієї особи до іншої.

Так, протягом грудня 2004 року - грудня 2005 року спірне приміщення відчужувалось тричі: 16 травня 2016 року перейшло від ВК СП «СД» ЛТД до TOB «ХІММАШПРОДУКТ» внаслідок внесення до статутного капіталу останнього; 14 листопада 2005 року - від TOB «ХІММАШПРОДУКТ» до ОСОБА_11 на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва; 29 грудня 2005 року від ОСОБА_11 до ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу, який у 2011 році подарував вказане майно відповідачам.

Крім того, ВАТ «АК «Свема» на цей час перебуває в стані банкрутства відповідно до постанови Господарського суду Сумської області від 16 липня 2015 року.

Товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, що передбачає продаж активів підприємства для задоволення вимог кредиторів.

Неповернення з незаконного володіння третіх осіб майна, належного товариству, зменшує вартість активів, що знаходяться у ліквідаційній масі підприємства, та, як наслідок, призводить до зниження ймовірності виходу з процедури банкрутства та продовження підприємницької діяльності після задоволення всіх вимог кредиторів.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представники позивачів у судовому засіданні позов підтримали.

Після дачі пояснень у справі та оголошеної в справі переви представники позивачів у судове засідання не з»явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представники Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській обл. та Відкритого акціонерного товариства» Акціонерна компанія «Свема» просять розглядати справу в їх відсутності.

Представник Фонду державного майна України про причини неявки суд до відома не поставив.

Виходячи з цього, надані ним пояснення, а також ту обставину, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд вважає за можливе закінчувати розгляд справи в його відсутності.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував.

Посилався на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2004 року за Виробничо-комерційним спільним підприємством «СД» ЛТД було визнано право власності на спірне майно, що раніше належало ВАТ «АК»Свема».

Протягом 2004 - 2011 років майно неодноразово відчужувалось іншим особам та не перебувало у власності позивача.

22 квітня та 25 червня 2011 року відповідачі добросовісно набули по 1/3 кожна частки права спільної часткової власності на майно на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування.

Позовна давність по витребуванню майна у відповідачів спливла 23 квітня та 26 червня 2014 року відповідно.

Крім того, відомості про власників майна та підстави набуття ними права власності на нього є загальнодоступними та відкритими.

Виходячи з цього, вважає, що позивачі безпосередньо раніше були обізнані про обставини можливого порушення їх прав на майно та мали об'єктивну можливість дізнатись про це, однак звернулись до суду з позовом про витребування майна тільки у 2017 році, тобто через тринадцять років з моменту першого відчуження їх майна та через шість років після знаходження майна у власності відповідачів.

Оскільки сплив строк позовної давності, не було жодних підстав для зупинення, перерви перебігу позовної давності, а також відсутні вимоги, на які позовна давність не поширюється, просить відмовити в задоволенні позову.

Крім того, зазначив, що прокурор представляє інтереси держави в суді тільки тоді, коли є загроза порушення таких інтересів або відповідний державний орган неналежним чином здійснює захист цих інтересів.

Вважає, що прокурор не надав доказів того, що позивачі не можуть самостійно та належним чином здійснювати захист інтересів держави, а тому прокурор не може представляти інтереси позивачів у суді.

Вважає також, що ВАТ «АК «Свема» законно передало майно у статутний фонд ВК СП «СД» ЛТД.

Голова правління ВАТ «АК «Свема» ОСОБА_9 у відповідності до ст. 3 Установчої угоди ВК СП «СД» ЛТД та акту прийому передачі від 22 квітня 2003року,тобто у межах повноважень, включив майно до статутного фонду ВК СП «СД» ЛТД.

Вважає також, що у вироку суду немає категоричного та детального висновку суду про те, що ОСОБА_9 незаконно передав майно до ВК СП «СД» ЛТД і цим скоїв злочин, передбачений ст. 367 КК України.

Крім того, відповідачі на законних підставах володіють майном, є добросовісними набувачами на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2006 року.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали спарви, суд не знахходить підстав для задоволення вимог позивачів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Фонду державного майна України № 8-АТ від 15.11.2001 року створено ВАТ «АК «Свема» шляхом приватизації державного майна внаслідок перетворення орендного підприємства виробниче об'єднання «Свема».

Засновниками товариства виступили держава в особі Фонду державного майна України (частка акцій - 91,5955%) та організація орендарів орендного підприємства виробниче об'єднання «Свема» (частка акцій - 8,405%).

Згідно з актом передачі нерухомого майна від 15.11.2001 року у власність ВАТ «АК «Свема» передано 343 об'єкти нерухомості, у тому числі державне майно - триповерхову будівлю по АДРЕСА_1.

На підставі установчої угоди від 22.04.2003 року та акту прийому-передачі від 22.04.2003 року ВАТ «АК «Свема» нежитлове приміщення у складі майнового комплексу цеху № 38 передано до статутного фонду виробничо- комерційного спільного підприємства «СД» ЛТД .

/ а.с. 10 - 19; 30 /

Відповідно до п. 3.7 Статуту ВАТ «АК «Свема» (в редакції, діючій на час відчуження нерухомого майна), рішення спостережної ради вказаного підприємства від 19.04.2002 № 4 товариство має право відчужувати майно (необоротні активи) лише з дозволу органу приватизації (ФДМУ) та за погодженням зі спостережною радою товариства.

/ а.с. 20 - 29 /

Як зазначено вище та не спростовується представником відповідачів, відчуження спірного майна ВАТ «АК «Свема» на користь виробничо- комерційного спільного підприємства «СД» ЛТД було здійснено з порушенням Статуту товариства.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.09.2004 року за ВК СП «СД» ЛТД визнано право власності на майновий комплекс цеху № 38 по АДРЕСА_1, до складу якого увійшов триповерховий будинок загальною площею 1773,9 кв.м, автодорога, артезіанська свердловина з насосною станцією.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2006 року за заявою заступника прокурора м. Києва рішення суду від 20.09.2004 року було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову ВК СП «СД» ЛТД.

/ а.с. 31 - 34; 36 - 39 /

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість тверджень позивачів щодо незаконності дій голови правління ВАТ» АК »Свема» на той час по відчуженню спірного майна на користь ВК СП «СД» ЛТД.

Встановлено також, що в подальшому спірне приміщення неодноразово було об»єктом відчуження.

Так, 16.05.2016 року дане приміщення ВК СП «СД» ЛТД було внесено до статутного капіталу TOB «ХІММАШПРОДУКТ».

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 листопада 2005 року право власності на спірні приміщення було визнано за ОСОБА_11

29 грудня 2005 року був укладений договір купівлі-продажу спірного приміщення, за яким вони перейшли у власність від ОСОБА_11 до ОСОБА_12

22 квітня та 25 червня 2011 року були укладені Договори дарування, за якими право власності на спірні жилі приміщенні від ОСОБА_12 перейшло в рівних частках до відповідачів.

/ а.с. 45 - 64 /

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання за ст. 388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

В частині 3 пункту 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Таким чином, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача.

Тобто, якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним.

Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Враховуючи викладене вище, суд вважає обгрунтованими вимоги позивачів щодо незаконності вибуття спірних приміщень з володіння ВАТ «АК »Свема».

В той же час, як зазначено вище, спірні приміщення вибули з володіння товариства 22 квітня 2003 року шляхом передачі до статутного фонду виробничо- комерційного спільного підприємства «СД» ЛТД .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2004 року за даним підприємством було визнано право власності на дані приміщення.

Дане судове рішення було скасовано 20 лютого 2006 року за заявою заступника прокурора м. Києва та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

До суду заступник прокурора Сумської обл. в інтересах позивачів звернувся в травні 2017 року.

Крім того, з даних рішень Господарського суду м. Києва вбачається, що позивач- ВАТ »АК »Свема» був учасником даного провадження, приймав участь у розгляді справи та визнавав позов.

/ а.с.31 - 39 /

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачів звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Враховуючи положення статті 388 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами про витребування майна від добросовісного набувача починається за загальними правилами, визначеними у ч. 1 ст. 261 ЦК України, тобто від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про неправомірне відчуження його майна добросовісному набувачу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6- 2376цс16 від 19 квітня 2017 року, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про пропуск строку звернення до суду та відмову в задоволенні вимог позивачів з цих підстав.

Звертаючись до суду, заступник прокурора Сумської обл. строк для звернення до суду пропущеним не вважає.

При цьому як у позові, так і в судовому засіданні представники позивачів посилалися на те, що строки позовної давності на вимоги про захист інтересів держави не поширюється.

Обгрунтовуючи ці оставини та заперечуючи пропуск строку звернення до суду, посилаються на ухвалу Верховного Суду України в справі № 6-2776 цс16 від 18 січня 2017 року та постанову Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року.

В той же час, з аналізу даних судових рішень вбачається, що ними переглядалися спори з подібними правовідносинами, давався аналіз підстав застосування ст.388 ЦК України, однак в них відсутні висновки про позовну давність, оскільки в даних спорах вона не застосовувалася і будь-які висновки з цього питання не робилися.

Висновки про те, що строки позовної давності на спори в інтересах держави не поширюються зроблені самими позивачами, однак таких висновків дані судові рішення не містять.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущений, а тому в позові має бути відмовлено з цих підстав.

Керуючись ст. ст. 15,16,317 ч.1, ч.ч.1,2 ст.319, 321, 330, 378, 388, 256, ч.1 ст.261, ч.4 ст.267 ЦК України, ст.ст.3,4,1011,57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові Заступника прокурора Сумської обл. в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській обл., Відкритого акціонерного товариства» Акціонерна компанія «Свема» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про витребування майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку

для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя Л. А. Шереметьєва