Рішення № 70271719, 10.11.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Стрілиця» на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства «Стрілиця» смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників селянського (фермерського) господарства «Стрілиця» - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтримали апеляційну скаргу; ОСОБА_6 та його представника – ОСОБА_9, які просили відхилити апеляційну скаргу, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до Маньківського районного суду Черкаської області із позовом до селянського (фермерського) господарства «Стрілиця» про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що відповідно до рішення Маньківської районної ради народних депутатів від 12.03.1993 року за № 12-21 позивачу було надано у постійне користування 48,95 га., земельної ділянки згідно з планом доданим до Державного акту на право постійного користування землею для ведення фермерського господарства.

10 січня 1993 року, вказує ОСОБА_6, він зареєстрував та став засновником і головою фермерського господарства «Світанок».

В подальшому, зазначає позивач, а саме 5 червня 2012 року, не знаючи діючого законодавства та всупереч йому, уклав із відповідачем – СФГ «Стрілиця» договір суборенди належної йому на праві постійного користування земельної ділянки строком на 10 років. Даний договір СФГ «Стрілицею» був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Маньківському районі 29.12.2012 року за № 712310004004629.

Позивач вказує, що він неодноразово, а саме 30 грудня 2014 року та 2 лютого 2015 року, звертався із письмовими заявами до голови СФГ «Стрілиця» з метою розірвання договору суборенди по причині його укладення з порушенням вимог діючого законодавства, на які листами від 27.01.2015 року за № 4 та 03.03.2015 року за № 8 отримав відмову відповідача.

30 квітня 2015 року позивач вніс до статуту господарства ФГ «Світанок» зміни, де ввів додатково членів господарства. З метою розпаювання землі фермерського господарства, вказує ОСОБА_6, він звернувся із заявою з доданими до неї документами до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю).

10 вересня 2015 року йому прийшла відмова із Головного управління з причин того, що земельна ділянка площею 48,95 га., у власності, користуванні чи оренді ФГ «Світанок» не перебуває.

Враховуючи це, зазначає ОСОБА_6, він 23.12.2015 року оформив проект додаткової угоди із СФГ «Стрілиця» про розірвання договору суборенди від 05.06.2012 року, однак дана угода до цього часу не підписана та не передана йому.

ОСОБА_6 вказує, що він має право на передачу йому та членам його господарства у приватну власність земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) із земель, переданих позивачу у постійне користування для ведення фермерського господарства, має похилий вік 78 років, часто хворіє, земельна ділянка перебуває у суборенді відповідача, що виключає надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв’язку із чим позивач змушений з метою захисту своїх порушених прав звертатися до Маньківського районного суду Черкаської області із даним позовом та просив постановити судове рішення, яким визнати договір суборенди землі, укладений між ним та СФГ «Стрілиця» 05 червня 2012 року та зареєстрований у відділі Держкомзему у Маньківському районі 29.12.2012 року за № 712310004004629, - недійсним.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 28 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_6 - задоволено в повному обсязі.

Визнано договір суборенди землі, укладений між ОСОБА_6 та селянським (фермерським) господарством «Стрілиця» від 5 червня 2012 року і зареєстрований у Відділі Держкомзему у Маньківському районі 29.12.2012 року за №712310004004629 - недійсним.

Вирішено питання про судовий збір.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, СФГ «Стрілиця» подало на нього апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що ухвалене судом першої інстанції рішення є постановленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті та при невідповідності висновків суду фактичним обставинам даної справи, у зв’язку із чим просить його скасувати, ухваливши при цьому нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити повністю.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга СФГ «Стрілиця» підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, виходячи із наступного.

Згідно вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин справи, постановлення рішення із порушенням вимог матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції, прийшовши до висновку про необхідність задоволення заявлених ОСОБА_6 позовних вимог та визнаючи недійсним договір суборенди землі, укладений між позивачем та СФГ «Стрілиця» 5 червня 2012 року, виходив з того, що даний договір суборенди не відповідає актам діючого законодавства і в момент вчинення даного правочину сторонами не було дотримано вимог, встановлених ч.ч.1-3,5,6 статті 203 ЦК України.

Проте, із такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи із наступного.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідно до рішення Маньківської районної ради народних депутатів від 12 березня 1993 року за № 12-21 ОСОБА_6 надано у постійне користування 48,95 га. земельної ділянки для ведення фермерського господарства (а.с.8). Право користування позивачем вказаною земельною ділянкою підтверджується даними Державного акту на право постійного користування землею.

10 січня 1993 року позивач зареєстрував та став засновником і головою фермерського господарства «Світанок» (а.с.9-16).

5 червня 2012 року між ОСОБА_6 та СФГ «Стрілиця» було укладено договір суборенди земельної ділянки, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Маньківському районі 29 грудня 2012 року за № 712310004004629. Строк дії договору суборенди визначено сторонами до 31 грудня 2022 року (а.с.17).

Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_6, як на правову підставу заявлених ним вимог щодо визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки послався на те, що вказаний договір укладений із порушенням норм чинного законодавства, оскільки земельна ділянки, яка передана позивачу у постійне користування, не може передаватися у суборенду, так як суборенда є похідною складовою від договору оренди, передача землі в оренду і суборенду повинна здійснюватись за рішенням відповідного органу виконавчої влади. Крім того, ОСОБА_6 посилається на недотримання сторонами правочину в момент його вчинення вимог, встановлених ч.ч.1-3,5,6 статті 203 ЦК України, що тягне за собою визнання його недійсним з підстав, визначених ч.1 статті 215 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди /суборенди/ землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов договору, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються відповідні правові наслідки.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони уклали оспорюваний договір суборенди землі 5 червня 2012 року , який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Маньківському районі 29 грудня 2012 року за № 712310004004629.

При цьому, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору – об’єкту оренди /місця розташування та розміру земельної ділянки/, строку дії договору /до 31 грудня 2022 року/, форми та розміру орендної плати, умов використання та повернення земельної ділянки, обмеження щодо її використання, тощо, що підтверджується власноручними підписами сторін договору.

В цей же день, 5 червня 2012 року сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки/а.с.18/.

В подальшому, на протязі більше чотирьох років сторони виконували умови договору, при цьому із сторони ОСОБА_6 будь-яких претензій на адресу СФГ «Стрілиця» з приводу невиконання або неналежного виконання господарством умов договору суборенди землі від 5.06.2012 року висловлено не було.

Посилання ОСОБА_6, як на підставу для визнання правочину недійсним на недотримання вимог чинного законодавства при його укладенні є необґрунтованими, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 в червні 2012 року звернувся із відповідною заявою до голови Маньківської райдержадміністрації про надання йому дозволу на укладення договору суборенди із СФГ «Стрілиця» на земельну ділянку площею 42,8 га ріллі земель запасу державної власності терміном до 31 грудня 2022 року в адміністративних мажах Маньківської селищної ради, якою позивач користується на підставі виданого йому державного акту на право постійного користування землею і саме за наслідками власноручної заяви ОСОБА_6 йому було надано Маньківською райдержадміністрацією дозвіл на укладення договору суборенди.

Твердження позивача про те, що він із такою заявою до Маньківської райдержадміністрації не звертався є неаргументованими і спростовуються відомостями картки реєстрації вхідної документації до заяви ОСОБА_6 та самим дозволом, наданим ОСОБА_6 Маньківською районною державною адміністрацією на укладення договору суборенди землі між ним та СФГ «Стрілиця» на земельну ділянку площею 42,8 га в адміністративних межах Маньківської селищної ради/за межами населеного пункту. /а.с. 101, 108/.

Виходячи із норм ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Своє волевиявлення учасник правочину виявляє саме в момент досягнення згоди з усіх істотних умов договору,складання та скріплення підписом письмового документа.

Відповідно до ч.1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною/сторонами/ вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 статті 203 цього кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В порушення вимог статті 60 ЦПК України, яка покладає обов’язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони ОСОБА_6 на адресу суду не було надано як об’єктивних доказів, що оспорюваний договір суборенди укладений із порушенням вимог ст.ст. 203,215 ЦК України, так і доказів того, що даний правочин порушує його законні права та інтереси і є таким, що укладений всупереч справжній волі самого позивача та його добровільному волевиявленню на укладення такого договору.

Крім того, при розгляді даного спору, суд першої інстанції допустив порушення вимог процесуального закону.

Повністю задовольняючи заявлені ОСОБА_6 позовні вимоги та визнаючи недійсним договір суборенди землі від 5.06.2012 року, укладений між ОСОБА_6 та селянським (фермерським) господарством «Стрілиця», суд першої інстанції не залучив до участі в розгляді даної справи ні управління Держгеокадастру, яке є правонаступником відділу Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області, яке реєструвало спірний договір суборенди землі, ні Маньківську райдержадміністрацію, яка надавала ОСОБА_6 відповідний дозвіл на укладення договору суборенди землі.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилося з’ясування питання скільки фактично коштів отримав позивач ОСОБА_6 від селянського (фермерського) господарства «Стрілиця» за умовами договору суборенди землі від 5 червня 2012 року з моменту укладення між сторонами даного правочину та до звернення ОСОБА_6 із даним позовом до суду, а також не вирішив питання щодо правових наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам даної справи, рішення постановлене із порушенням вимог процесуального закону, колегія суддів приходить до висновку про необхідність його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених ОСОБА_6 позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Стрілиця» – задовольнити.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства «Стрілиця» смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним – скасувати.

Ухвалити по даній справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства «Стрілиця» смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :