Ухвала суду № 70271397, 16.11.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9931/17

У Х В А Л А

13 листопада 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого - судді Кондрацької Н.М.

при секретарі - Мелещенко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в цивільній справі за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна», шляхом накладення арешту на грошові кошти, в межах суми позовних вимог, в розмірі 105 000 грн., що належать відповідачу. Свої вимоги мотивує тим, що ціна заявленого позову є досить значною, а тому невжиття своєчасних заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення або зробити його виконання неможливим, оскільки відповідач не виходить на зв'язок з позивачем, уникає телефонних дзвінків останнього та не виконує попередніх домовленостей, ввівши позивача в оману щодо предмета лізингу і його ціни.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.

У відповідності до вимог ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову заявником повинні бути зазначені причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, обґрунтування необхідності такого заходу, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивачем не наведено жодних підстав які б свідчили, що не вжиття відповідних заходів забезпечення позову, може утруднити чи взагалі унеможливить виконання судового рішення, доводи заяви зводяться виключно до припущень, щодо невиконання у подальшому відповідачем зобов’язань перед позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає дану заяву безпідставною, необґрунтованою та приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Одночасно суд роз'яснює, що відмова не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.

Згідно з абзацом 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за змістом ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву безпідставною, необґрунтованою та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.