Окрема ухвала № 70267637, 15.11.2017, Апеляційний суд Київської області

ОКРЕМА УХВАЛА

Іменем України

15 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Фінагєєва В.О., Сушко Л.П.,

за участю секретаря : Волошина В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ліквідатора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» - арбітражного керуючого ОСОБА_2 на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 9 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» про відшкодування шкоди,

у с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» (далі – СТОВ «Довіра») про відшкодування шкоди, завданої у зв’язку з невиконанням умов попереднього договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд від 3 червня 2014 року, в розмірі 368 575,00 грн.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 9 березня 2016 року визнано мирову угоду, укладену 4 березня 2016 року між сторонами, та закрито провадження у справі.

За умовами мирової угоди:

1. Відповідач визнає факт заборгованості перед позивачем в розмірі 368 575,00 грн.

2. Позивач підтверджує факт заборгованості відповідача в розмірі 368 575,00 грн.

3. Відповідач в рахунок погашення заборгованості в розмірі 368 575,00 грн. передає у власність позивачу нерухоме майно, що складається із комплексу будівель та споруд, загальною площею 5 125,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Якимівка, вул. Заводська, 43, на земельній ділянці кадастровий номер 0523180200:02:002:0304, та належить СТОВ «Довіра» на підставі рішення Третейського суду від 20 вересня 2006 року у справі № 2-166/06, загальною вартістю 384 130,00 грн.

4. Позивач приймає у власність в рахунок погашення заборгованості в розмірі 368 575,00 грн. від відповідача нерухоме майно визначене в п. 3 даної мирової угоди.

5. Сторони визнають 1 квітня 2014 року датою фактичного набуття позивачем у власність нерухомого майна визначеного п. 3 даної мирової угоди.

6. Відповідач на підтвердження права власності надає рішення Третейського суду від 20 вересня 2006 року у справі № 2-166/06.

7. Сторони погоджуються, що дана мирова угода після визнання судом, разом з ухвалою суду є підставою для реєстрації в державному реєстрі права власності комплексу будівель та споруд, загальною площею 5 125,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Якимівка, вул. Заводська, 43, на земельній ділянці кадастровий номер 0523180200:02:002:0304, за позивачем ОСОБА_3 згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

8. Сторони визнають, що передачею майна визначеного п. 3 мирової угоди, спір між ними щодо стягнення 368 575,00 грн. врегульовано.

9. Мирова угода складена у трьох примірниках - по одному для кожної зі сторін та Тетіївського районного суду Київської області. Кожен з примірників мирової угоди має однакову юридичну силу.

10. Дана мирова угода вступає в силу з моменту набрання чинності ухвалою суду про її визнання.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ліквідатор СТОВ «Довіра» - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку в подальшому уточнив та в якій просив її скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, та постановити ухвалу, якою відмовити у визнанні мирової угоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 9 березня 2016 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено ряд порушень вимог матеріального та процесуального права зі сторони головуючого в суді першої інстанції - судді Тетіївського районного суду Київської області Архангельського А.М.

Статтею 320 ЦПК України установлено, що апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених ст. 211 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд може також постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

Отже, окрема ухвала є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Так, звертаючись до суду за даним позовом, ОСОБА_3 вказував, що 3 червня 2014 року між ним та СТОВ «Довіра» було укладено попередній договір купівлі-продажу комплексу будівель і споруд, за умовами якого сторони зобов’язалися в строк до 1 липня 2014 року укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу комплексу будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Якимівка, вул. Заводська, 43, який належить відповідачу на підставі рішення Третейського суду від 20 вересня 2006 року у справі № 2-166/06.

Ціна за об’єкт нерухомості визначена сторонами у розмірі 380 000,00 грн.

В рахунок передоплати по основному договору позивач передав відповідачу в день підписання попереднього договору суму в загальному розмірі 368 575,00 грн.

Відповідно до п. 11 попереднього договору у випадку невиконання цього договору або необґрунтованого ухиляння від укладення основного договору купівлі-продажу, винна сторона зобов’язана відшкодувати іншій стороні завдані збитки, а саме повернути отриману від покупця передоплату на підставі п. 3 цього договору та штраф у розмірі 50 % договірної ціни основного договору купівлі-продажу.

В п. 21 попереднього договору передбачено, що у разі нотаріального не посвідчення договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд до 1 липня 2014 року по вині продавця, покупець має право визнати право власності на нього через Тетіївський районний суд Київської області.

Сторони прийшли до врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, яка була визнана судом.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

За положеннями ч. 5 ст. 175 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, виходячи із змісту ст. 175 ЦПК України, укладена в цивільному процесі угода породжує права та обов'язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.

Визнаючи відповідно до умов мирової угоди за ОСОБА_3 право власності на комплекс будівель і споруд, який не є предметом спору про відшкодування шкоди, завданої у зв’язку з невиконанням умов попереднього договору купівлі-продажу, суддя Архангельський А.М. не з’ясував, чи відповідає зазначена мирова угода вимогам закону, зокрема положенням ст. 175 ЦПК України, чи стосується вона прав та обов'язків сторін, що випливають із попереднього договору, який нотаріально не посвідчений, і самого предмета позову, чи пов’язані її умови зі спірними правовідносинами, чи законно відповідач, в розумінні положень ст. ст. 635, 655 ЦК України, укладаючи мирову угоду щодо нерухомого майна шляхом передання його у власність позивача, виконав обов’язок по відшкодуванню збитків, завданих у зв’язку необгрунтованим ухилянням від укладення основного договору та чи є дійсна вартість спірного комплексу будівель і споруд співмірною із сумою шкоди, заподіяною позивачу.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, тобто не створює прав та обов’язків для його сторін.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції не було перевірено чи перебуває вищевказаний комплекс будівель і споруд під обтяженням, оскільки з огляду на постанову державного виконавця ВДВС Немирівського РУЮ ОСОБА_4 № 47233078 15 квітня 2014 року було накладено арешт на все нерухоме майно СТОВ «Довіра» та оголошено заборону на його відчуження, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 жовтня 2015 року вчинено запис про обтяження № 11792399.

Із змісту рішення Третейського суду при Вінницькій товарній універсальній біржі від 20 вересня 2006 року у справі № 2-166/06 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 травня 2017 року № 87125840 вбачається, що СТОВ «Довіра» на праві власності належав комплекс будівель та споруд по вул. Заводська, 43 в с. Якимівка Оратівського району Вінницької області, загальною площею 4 858,30 кв. м, однак суддя суду першої інстанції в оскарженій ухвалі фактично узаконив зміну площі вказаного комплексу будівель та споруд до 5 125,4 кв. м.

Більше того, прийнявши до свого розгляду позовну заяву про відшкодування шкоди згідно із ч. 8 ст. 110 ЦПК України, суд першої інстанції, грубо порушуючи норми процесуального права, а саме правила виключної підсудності (ч. 1 ст. 114 ЦПК України), за якими позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або його основної частини, затвердив мирову угоду між сторонами, предметом якої є комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Якимівка, вул. Заводська, 43.

Зазначене вище свідчить про грубе порушення суддею Тетіївського районного суду Київської області Архангельським А.М. норм матеріального і процесуального права, що призвело до необґрунтованого затвердження між сторонами мирової угоди, умови якої не узгоджуються із законом та порушують права інших осіб.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_5 України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», окремі ухвали про допущені судом першої інстанції порушення норм права і помилки направляються для їх усунення та з метою запобігання їх виникненню (залежно від характеру та кількості) до суду першої інстанції чи судді, які розглядали справу, або до відповідної кваліфікаційної комісії суддів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне про вищевказані факти довести до голови Апеляційного суду Київської області для обговорення на нарадах із суддями Київської області, належного реагування і прийняття відповідних заходів з метою недопущення таких порушень в роботі судів.

Керуючись ст. ст. 211, 320 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Довести до відома голови Апеляційного суду Київської області про порушення норм чинного законодавства України, допущені суддею Тетіївського районного суду Київської області Архангельським Адамом Михайловичем при розгляді справи № 380/151/16-ц за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» про відшкодування шкоди.

Окрема ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.О. Фінагєєв

ОСОБА_5