Рішення № 70266029, 15.11.2017, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1373/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому зазначив, що відповідно до укладеної 01 березня 2016 року Генеральної угоди б/н про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідач отримав кредит у розмірі 23501 гривню у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Умови договору відповідач не виконував належним чином, щомісячно кредит не погашав, сплату відсотків не проводив, заборгованість станом на 20 жовтня 2016 року становить 35037 гривень 62 копійки.

Представник позивача позов підтримав з підстав зазначених в ньому.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився. У відповідності до ч.5 ст.74 ЦПК України належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за адресою проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Впродовж всього розгляду справи відповідач навмисно затягував розгляд справи по суті шляхом подачі чисельних заяв про неодноразове відкладення справи, зловживаючи своїми правами.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача та представника позивача, що відповідає вимогам ст.224 та ч.2 ст.158 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно з укладеною між сторонами генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 01 березня 2016 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 23501 гривня зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.5).

Позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом та відсотками за його використання з 1 по 25 число кожного місяця.

Згідно з п. 2.1.1.5.5. Умов надання банківських послуг позичальник зобов'язувалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди при порушенні позичальником строків погашення заборгованості більш ніж на 31 день, позичальник повинен сплатити банку штраф.

Згідно з п. 2.1.1.5.6. Умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку позичальник зобов'язувалася виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплатити винагороду банку.

Згідно з п. 2.1.1.12.11. Правила користування платіжною карткою банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого за ним утворилася заборгованість, яка станом на 20 жовтня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 35037 гривень 62 копійки, яка складається із:

- 23501 гривня - заборгованості за кредитом;

- 2737 гривень 86 копійок - заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 4700 гривень 20 копійок - заборгованість за пенею та комісією;

- 4098 гривень 56 копійок - штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди (а.с.4).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Враховуючи, що відповідач допустив неналежне виконання зобовязання, у звязку з чим утворилась заборгованість, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та задовольняє позов частково.

Суд вважає, що підстав для стягнення одночасно з відповідача як пені так і штрафу за невиконання умов договору не має виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання(ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником обовязків по погашенню кредиту.

У той самий час, кредитним договором передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності також за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 2003цс15).

У звязку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості пені та комісії в розмірі 4700 гривень 20 копійок.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 1378 гривень.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (іден.код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором №б/н від 01 березня 2016 року у розмірі 30337 гривень 42 копійки, яка складається із: 23501 гривня - заборгованості за кредитом; 2737 гривень 86 копійок - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4098 гривень 56 копійок - штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Стягнути з ОСОБА_2 (іден.код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк судових витрат в розмірі 1378 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Житомирський районний суд Житомирської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: І. В. Зубчук