Постанова № 70265289, 16.11.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Провадження № 2-а/591/609/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року суддя Зарічного районного суду м. Суми Кривцова Г.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання рішення протиправним, -

ВСТАНОВИВ :

18 жовтня 2017 року позивач через свого представника, звернулася до суду з зазначеним позовом та свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є внутрішньо переміщеною особою з м. Луганськ до м. Суми, дану обставину підтверджує довідкою ОСОБА_2 СЗН Сумської області №0000322563 від 07 вересня 2017 року.

Вказує, що вперше вона отримала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 15 жовтня 2014 року. Однак рішенням відповідача від 31 серпня 2017 року дія вказаної довідка була скасована на підставі листа Держприкордонслужби України від 22 серпня 2017 року №0.64-27021/0/15-17, відповідно до якого було встановлено, що позивач 67 днів перебувала на окупованій території та зроблено висновок, що вона повернулася до покинутого постійного місця проживання.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що дійсно перебувала в м. Луганську в період з 21 березня 2017 року по 27 травня 2017 року у рідних, які залишилися на окупованій території. Однак в силу свого похилого віку та ряду хронічних захворювань змушена була залишитися в м. Луганськ понад шістдесят днів у зв’язку із загостренням хронічних захворювань, з приводу яких зверталася за медичною допомогою та високого артеріального тиску напередодні від’їзду до м. Суми. Тому, через хворобу позивач не змогла виїхати з м. Луганськ до м. Суми 20 травня 2017 року, а виїхала лише 27 травня 2017 року, після одужання.

Як наслідок, на підставі рішення ОСОБА_2 від 31 серпня 2017 року Комісією по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб позивачу було припинено виплату соціальних виплат як внутрішньо переміщеній особі.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та посилаючись на вимоги ст. 19 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» просить визнати протиправним рішення ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради від 31 серпня 2017 року про скасування дії довідки від 15 жовтня 2014 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відповідач 13 листопада 2017 року направив свої заперечення проти позову. В запереченнях вказує, що ОСОБА_1 дійсно перебувала на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб від 15 жовтня 2017 року та отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Із приводу заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що на виконання Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб за місцем їх фактичного проживання /перебування спеціалістом департаменту 05 травня 2017 року було здійснено перевірку фактичного місця проживання ОСОБА_1 за адресою вказаною позивачем (АДРЕСА_1). Позивач за вказаною адресою 05 травня 2017 року була відсутня, про що було складено відповідний акт та залишено повідомлення про необхідність на протязі трьох робочих днів з’явитися до департаменту для проходження фізичної ідентифікації. 13 травня 2017 року за адресою позивача було направлено рекомендований лист про необхідність звернення до ОСОБА_2 та запит до Держприкордонслужби України щодо надання інформації про її виїзд за кордон, на тимчасово окуповану територію України із зазначенням кількості днів такої відсутності протягом 90 днів, які передують даті подання відповідного запиту.

Листом від 23 серпня 2017 Держприкордонслужба України повідомила відповідача про те, що ОСОБА_1 з 21 березня 2017 року по 27 травня 2017 року, тобто понад 60 днів перебувала за межами України.

У запереченнях зазначено, що на підставі листа Держприкордонслужби України, ОСОБА_2 31 серпня 2017 року прийняв рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб № НОМЕР_1 від 15 жовтня 2014 року, яка була відсутня за місцем проживання понад 60 днів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою ОСОБА_2 СЗН Сумської області №0000322563 від 07 вересня 2017 року та зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5).

Листом від 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено, що рішенням від 31 серпня 2017 року їй скасовано довідку від 15 жовтня 2014 року №5924000153 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», п 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженої Постановою КМУ № 509 від 01.10.2014 року, п. 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08 червня 2016 року № 365 та на підставі листа Держприкордонслужби України від 23 серпня 2017 року № 0.64-27021/0/15-17 (а.с. 5-6).

Згідно статті 12 Закону підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону, рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є:

дані, отримані з відповідних державних реєстрів;

дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

У разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У такому разі строк відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №365 від 08.06.2016 року затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок №365).

Пунктом 2 Порядку №365 визначено, що документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до п. 7 Порядку №365 для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За правилами п. 9 Порядку №365 під час обстеження матеріально-побутових умов сім'ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов'язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов'язку.

У відповідності до п. 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №365 від 08.06.2016 (далі - Порядок контролю №365) контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Пунктом 3 Порядку контролю №365 передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

За правилами пунктів 6-7 Порядку контролю №365 за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

У разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з'явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися для проходження фізичної ідентифікації.

Водночас структурний підрозділ з питань соціального захисту населення робить запит до Держприкордонслужби України щодо виїзду внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З наданих суду доказів встановлено, 05 травня 2017 року спеціалістом ОСОБА_2 ОСОБА_3 складено ОСОБА_3 обстеження матеріально-побутових умов сім’ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до якого було встановлено, що 05 травня 2017 року, на час проведення перевірки, мешканців вдома не було. Залишено повідомлення про необхідність з’явитися до ДСНЗ у триденний термін для проходження фізичної ідентифікації в триденний термін. На телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідає, сусіди дверей не відчинили (а.с.35).

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що на запит ОСОБА_2 від 13 травня 2017 року Прикордонна служба України 31 серпня 2017 року направила лист про те, що Громадянка України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 перетинала кордон України, а саме: виїзд 21 березня 2017 року через пост «Гоптівка», в’їзд 27 березня 2017 року через рухомий комплекс №-200501 (а.с.37-38).

Із матеріалів позовної заяви та доданих позивачем письмових доказів вбачається, що остання не заперечує того факту, що в період часу з 21.03.2017 року по 27.05.2017 року перебувала на тимчасово окупованій території України в м. Луганськ (а.с.30-33).

Позивач надала письмові докази того, що в зазначений період перебуваючи в м. Луганськ, вона зверталася за медичною допомогою з приводу хронічних захворювань, про що мається виписка з поліклініки № 10 м. Луганськ від 07 квітня 2017 року.

Крім того, з копії запису амбулаторної карти від 19 травня 2017 року вбачається, що позивач з приводу високого артеріального тиску зверталася за медичною допомогою, їй було призначено курс лікування (а.с.31).

З матеріалів позову встановлено, що після покращення самопочуття, позивач повернулася до м. Суми 27 травня 2017 року (а.с.33).

Суд вважає, що в даному випадку зібрані та надані позивачем письмові докази поважності своєї відсутності у період з 21 березня 2017 року по 27 травня 2017 року за фактичним місцем проживання є належними та допустимими. Суд приймає як доказ виписки та записи до медичної карти хворого, зроблені в лікарні м. Луганськ з урахуванням практики Європейського суду, Вищого спеціалізованого суду України ( викладеної у листі № 9-1130/0/4/16 від 15.04.2016 року), де зроблено висновок, що документи видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братися до уваги та оцінюватися разом з іншими доказами у їх сукупності та взаємозв’язку.

Таким чином, перебуваючи поза межами свого фактичного місця проживання як внутрішньо переміщена особа понад 60 днів, ОСОБА_1 мала обґрунтовані причини такої відсутності.

Також судом встановлено, що відповідачем у порушення п. 7 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року не повідомлено ОСОБА_1 про необхідність з’явитися на протязі трьох днів для ідентифікації письмово, що позбавило позивача права звернутися до ОСОБА_2 з мотивованим проханням збільшити до 90 днів строк своєї відсутності за фактичним місцем проживання у м. Суми, оскільки повідомлення, залишене 05 травня 2017 року в дверях квартири – позивач об’єктивно отримати не могла.

Натомість, суду надано докази того, що позивач 29 травня 2017 року зверталася до Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб, яка своїм рішенням від 08 червня 2017 року задовольнила заяву ОСОБА_1 та поновила виплату допомоги на період з 29 травня 2017 року по 28 листопада 2017 року, яку було скасовано на підставі акта про обстеження про підтвердження фактичного місця проживання чи перебування №22 від 05 травня 2017 року, що підтверджується копією листа наданої заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів за зверненням ОСОБА_1 (а.с.27 зворот).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем фактично було ідентифіковано позивача ОСОБА_1 вже 29 травня 2017 року, тобто після того, як вона була відсутня за місцем фактичного проживання 05 травня 2017 року.

Однак про це відповідач змовчав, як і не надав доказів того, що ОСОБА_2 дійсно направлялося рекомендоване повідомлення ОСОБА_1 у відповідності до п. 7 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року.

Доводи відповідача у запереченнях, що ОСОБА_1 повідомлялася про необхідність з’явитися в трьохденний термін для ідентифікації шляхом направлення рекомендованого листа від 13 травня 2017 року №12.0130/4029/04 – суд не бере до уваги, оскільки це твердження не підкріплене доказами.

Таким чином, судом встановлено, що позивач у порушення вимог ст. 12 Закону була відсутня понад 60 днів за місцем фактичного проживання як тимчасово переміщена особа. Однак суд вважає, що відповідач приймаючи рішення 31 серпня 2017 року на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) ОСОБА_1 за місцем проживання, не повідомив позивача про її право звернутися з заявою про продовження строку відсутності за фактичним місцем проживання до 90 днів, як визначено у ст. 12 Закону та не врахував обґрунтовані причини відсутності, які не дають підстави зробити висновки, що внутрішньо переміщена особа ОСОБА_1 повернулася до покинутого місця постійного проживання.

За правилами частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення про скасування дії довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи з 15 жовтня 2014 року та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, діяв неправомірно.

Суд приходить до висновку, що довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, видана позивачу ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради, з огляду на ст. 4 Закону України діє безстроково, до того ж під час судового розгляду не встановлено обставин для скасування такої довідки з підстав, визначених ст. 12 Закону, а тому рішення відповідача, згідно якого позивачу було відмовлено у призначенні адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, є незаконним.

Суд вважає, що наявні підстави, для застосування положення ч. 2 ст. 11 КАС України шляхом скасування рішення ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради від 31 серпня 2017 року про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, захисту передбачених Конституцією України гарантій, в тому числі гарантій передбачених ст. 46 Основного Закону.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що в даній справі як позивач, так і відповідач звільнені від сплати судового збору, судовий збір не підлягає стягненню зі сторін, і підлягаю віднесенню за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-9, 11, 69-71, 94, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним рішення ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради від 31 серпня 2017 року про скасування дії довідки від 15 жовтня 2014 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Скасувати рішення ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради від 31 серпня 2017 року про скасування дії довідки від 15 жовтня 2014 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.В.Кривцова