Рішення № 70264022, 07.11.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5977/17

Номер справи місцевого суду: 509/1080/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Черевко П.М.,

при секретарі судового засідання Бахірко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 травня 2017 року в цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором. В обґрунтування позивач посилався на те, що відповідно до кредитного договору №11120323000 від 21.02.2007 р. акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 кредит в сумі 64100 доларів США строком до 21.02.2028 р. зі сплатою 12,3% річних за користування грошовими коштами. Відповідач отримав право використовувати грошові кошти на власні потреби і зобовязався здійснювати погашення заборгованості та сплачувати відсотки відповідно до встановленого графіку. Наданий ОСОБА_2 кредит був забезпечений порукою ОСОБА_3 Своїх зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором не виконує належним чином, кредит та відсотки не виплачує, внаслідок чого станом на 26.06.2013 р. має поточну заборгованість за кредитом у розмірі 119669,06 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 956514 грн. 80 коп., з яких: - заборгованість по тілу кредиту 59509,73 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 475658 грн. 08 коп.; - заборгованість за відсотками за користування кредитом 60159,73 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 480856 грн. 72 коп. Посилаючись на те, що на підставі договору від 08.12.2011 р. правонаступник АКІБ «УкрСиббанк» публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» відступило публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» право вимоги за зазначеним вище кредитним договором, позивач з урахуванням уточнень до позову просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом у розмірі 119669,06 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 956514 грн. 80 коп. (т.1, а.с. 124-129).

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 квітня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» були задоволені (т. 1, а.с. 170-171).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 червня 2015 року було задоволено заяву ОСОБА_4 та скасовано вище зазначене заочне рішення (т. 1, а.с. 196).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» було залишено без розгляду (т. 1, а.с. 239-240).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2016 року вказану ухвалу було скасовано, а справа була передана до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті заявлених вимог (т. 2, а.с. 34-36).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 травня 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» було відмовлено (т. 2, а.с. 161-163).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 13 червня 2017 року представник ПАТ «Дельта Банк» - ОСОБА_5 засобами поштового звязку направив до суду апеляційну скаргу. В обґрунтування апелянт посилається на те, що суд першої інстанції перерахувавши в половині судового рішення витребувані докази, зробив після цього висновок, що якщо позивач не надав витребувані докази то позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає. Однак судом в рішенні не надано оцінки доказів, наявних в матеріалах справи. Крім того апелянт посилається на те, що з тексту рішення не зрозумілі доводи та підстави якими суд керувався, не вказано які саме фактичні обставини дозволяють встановити докази так як і не вказано які обставини доводять їх відсутність (т. 2, а.с. 165).

Сторони в судове засідання не зявилися, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано ухвалу суду про витребування доказів, а відомості, які суд витребував у ПАТ «Дельта Банк» необхідні для прийняття законного рішення по справі. Отже з наведених підстав суд дійшов висновку, що позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений без врахування зібраних по справі доказів, з невірною оцінкою встановлених обставин справи та невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а тому на підставі п.1,3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Так, як вбачається з матеріалів справи 21.02.2007 року за кредитним договором №11120323000Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 кредит в сумі 64100 доларів США строком до 21.02.2028 року зі сплатою 12,3% річних за користування грошовими коштами. Відповідач отримав право використовувати грошові кошти на власні потреби і зобовязався здійснювати погашення заборгованості та сплачувати відсотки відповідно до встановленого графіку (т.1, а.с. 13-30).

Наданий ОСОБА_2 кредит був забезпечений порукою ОСОБА_3, який прийняв на себе солідарну відповідальність з ОСОБА_2 за невиконання ним обовязків за кредитним договором перед позивачем (т.1, а.с. 130-131).

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором до відповідачів (т.1, а.с. 56-59).

Вказані договори неоспорені та не визнані недійсними. При цьому як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2012 року позивачем - ПАТ «Дельта Банк» було направлено на адресу боржника ОСОБА_2 лист-повідомлення (вих.№8954900). З тексту листа вбачається, що позивач вимагає погасити наявну заборгованість (803007,16 грн.) у повному обсязі зі сплатою процентів та з урахуванням усіх штрафних санкцій або передати предмет застави кредитору (т.1, а.с.51). За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Отже, порука це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора. Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобовязань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя (правова позиція ВСУ від 7 вересня 2014 у справі № 6- 53 цс 14).

Виконання сторонами зобовязання це здійснення ними дій з реалізації прав і обовязків, що випливають із зобовязання, передбаченого договором. Отже, основне зобовязання це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обовязки сторін кредитного договору. Банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання за його вимогою - 27.12.2012 року предявити вимоги до поручителя, проте до суду він звернувся лише 16.09.2014 року. При цьому позивач змінив предмет позову та подав уточнений позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором 23.12.2014 року (т.1, а.с.126-129). Таким чином позовні вимоги до поручителя не можуть бути задоволені в звязку з припиненням договору поруки.

Докази погашення заборгованості, в тому числі сплати процентів, за користування грошовими коштами в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані. При цьому процесуальна позиція відповідача не може бути побудована виключно на запереченні фактів, щодо яких позивачем було надано докази.

З копії кредитного договору №11120323000 від 21.02.2007 року та позовної заяви вбачається, що кредит надавався під 12,30 відсотків річних, але з розрахунку заборгованості (т.1, а.с.236) вбачається відсоткова ставка 19,5 відсотків. Можливість підвищення відсоткової ставки у разі невиконання умов договору, зокрема прострочення платежів передбачена умовами кредитного договору (т.1, а.с. 19).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором підлягає частковому задоволенню.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 1,3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Як розяснив ВССУ в постанові N 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням. Згідно із главою 8 розділу I ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 304,307, 309,313,314, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 травня 2017 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 119669,06 дол. США, яка складається із:

- 59509,33 дол. США - заборгованість за кредитом;

- 60159,73 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

07.11.2017 року м. Одеса