Ухвала суду № 70262938, 16.11.2017, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/6325/17

Провадження № 2-а/500/143/17

УХВАЛА

16 листопада 2017 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, заступника Ізмаїльського міського голови - ОСОБА_2, служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання неправомірними дій при прийнятті висновку про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, заступника Ізмаїльського міського голови - ОСОБА_2, служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання неправомірними дій відповідачів виражених в тому, що при прийнятті висновку від 10.07.2017 року № 01/21-1015 по судовій справі № 500/2822/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, вищевказана служба у справах дітей у її відсутність, не врахувала всі вищевказані письмові докази, які містяться в матеріалах вищевказаної судової справи № 500/2822/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та які містяться в інших вищевказаних судових справах.

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що в провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа № 500/2822/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, під час розгляду цивільної справи відповідач заявив клопотання , яким просив службу у справах дітей Ізмаїльської міської ради Одеської області надати суду висновок про те, чи є підстави для позбавлення відповідача батьківських прав. Службою у справах дітей Ізмаїльської міської ради Одеської області було прийнято висновок від 10.07.2017 року № 01/21-1015 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, наявність встановлених судом ознак публічно-правових відносин між сторонами у вирішенні спорів, на які поширюється підвідомчість адміністративної юрисдикції є обов'язковою.

Згідно ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникли у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частина 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, нормативно-правові акти - це рішення суб'єкту владних повноважень, поширене на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і призначено для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - це рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування.

Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду у цьому порядку, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Таким чином, оскаржувані дії відповідачів та прийнятий висновок не є діями та рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, при цьому висновок служби у справах дітей є одними із доказів у цивільній справі, оцінка якому буде надана судом під час розгляду цивільної справи про позбавлення батьківських прав.

Крім цього, оскаржувані дії відповідачів безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і не мають обов'язкового характеру.

За таких обставин, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не має усіх невід'ємних ознак публічно-правового спору. Визначена ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

Аналогічний висновок був зроблений Вищім адміністративним судом України в ухвалі від 07.06.2017 року, справа № 465/7037/14-а, головуючий - Рецебуринський Ю.Й., № рішення 67092159, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2016 року, справа № 204/7698/15-а, головуючий - Донець О.Є., № рішення 57134098, ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 року, справа № 522/23318/16-а, головуючий - Лук'янчук О.В., № рішення 68356875.

На підставі пункту 1 частини 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, необхідно відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, заступника Ізмаїльського міського голови - ОСОБА_2, служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання неправомірними дій відповідачів виражених в тому, що при прийнятті висновку від 10.07.2017 року № 01/21-1015 по судовій справі № 500/2822/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, вищевказана служба у справах дітей у її відсутність, не врахувала всі вищевказані письмові докази, які містяться в матеріалах вищевказаної судової справи № 500/2822/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та які містяться в інших вищевказаних судових справах.

Керуючись ст.ст. 2-4, 17, 109 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, заступника Ізмаїльського міського голови - ОСОБА_2, служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання неправомірними дій відповідачів виражених в тому, що при прийнятті висновку від 10.07.2017 року № 01/21-1015 по судовій справі № 500/2822/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, вищевказана служба у справах дітей у її відсутність, не врахувала всі вищевказані письмові докази, які містяться в матеріалах вищевказаної судової справи № 500/2822/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та які містяться в інших вищевказаних судових справах - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.