Рішення № 70261330, 14.11.2017, Крижопільський районний суд Вінницької області

2/134/17/2017

Справа № 134/1181/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 листопада 2017 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.

з участю секретаря: Вінніченко О.В.

позивача: ОСОБА_1

та представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про повернення коштів депозитного вкладу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про повернення коштів депозитного вкладу в сумі 76000 гривень, відсотки за користування депозитом в сумі 44064,44 гривень та судові витрати за надання правової допомоги в сумі 4000 гривень.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що раніше вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 Крим. Із-за складної ситуації, яка з часом склалася в Криму, вона із своєю сім'єю вирішила переїхати до родичів на Вінничину. В даний час фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Проживаючи в Криму, ще на початку 2014 року вона вирішила свої грошові заощадження в сумі 76000 гривень розмістити на депозитний рахунок в відділенні «ПриватБанку», що знаходилося за адресою: 96000, Кримська автономна республіка, Красноперекопський район, м. Красноперекопськ, вул. Спортивна, буд. 8, рахунок № 32005186501 в НБУ МФО 305299.

У даному відділенні «ПриватБанку» в м. Красноперекопськ, 18.02.2014 року, вона уклала Договір № SAMDNWFD0070079417500 від 18.02.2014 року вклад «СТАНДАРТ» відповідно до якого вона передала ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 76000 грн. для поміщення їх на відкритий в даному банку рахунок № 26354623951144 на її прізвище, на який було зачислено даний вклад строком на 366 днів по 18.02.2015 року включно.

На суму вкладу банком мають нараховуватися проценти по ставці оплати за користування вкладом у розмірі 20 % річних.

Проценти по вкладу мають зачислятися на рахунок/картку № 26354623951144.

Період начислення процентів по вкладу - 1 місяць.

В зв'язку з закінченням терміну дії строку депозитного договору, позивач звернулася до банку з заявою про повернення суми депозиту з нарахованими процентами, але отримала листа з фактичною відмовою.

Відповідно до розрахунку сума боргу відповідача перед нею, станом на травень 2016 року складала 120064,44 грн.

Позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача на її користь депозитний вклад в сумі 76000 гривень, відсотки за користування депозитом в сумі 83191,26 гривень, а всього 159191,26 гривень, та судові витрати за надання правової допомоги та по сплаті судового збору.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з’явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином. 16 січня 2017 року представником відповідача до суду було подано письмове заперечення проти позову ОСОБА_1, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заперечення мотивоване тим, що на підтвердження своїх позовних вимог, позивач повинна була надати суду оригінал договору банківського вкладу та платіжний документ, що відповідає вимогам НБУ, про внесення за цим договором коштів.

Однак, надана позивачем копія договору банківського вкладу не містить печатки банківської установи, а тому не може бути належним та допустимим доказом існування правовідносин. Квитанція про внесення коштів на рахунок за наданим суду договором взагалі не надана.

З наданих позивачем заяв на оформлення банківських вкладів вбачається, що заявник зареєстрована на території АРК.

Однак, на окупованій території АРК орган країни-окупанта – АНО «ФЗВ», за рахунок майна відповідача, здійснює виплати вкладникам ПАТ КБ «Приватбанк», договори якими були укладені з філією Кримське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк». При цьому виплати здійснюються на підставі оригіналів документів, у тому числі договору депозитного вкладу та платіжного документу про внесення за ним коштів.

Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

18 лютого 2014 року між позивачкою ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» був укладений Договір № SAMDNWFD0070079417500про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 366 днів в гривнях, строк дії договору до 18.02.2015 року (а.с. 6).

Згідно даного Договору від 18.02.2014 року позивачка внесла на депозит банку 76000 гривень на строк до 18 лютого 2015 року. Підтвердженням внесення коштів є касова квитанція від 18.02.2014 року (а.с. 7). Згідно даного Договору на суму вкладу нараховуються відсотки в розмірі 20 % річних. Проценти по вкладу зачислятюься на рахунок/картку № 26354623951144 кожного місяця.

На момент укладення кредитних договорів позивачка ОСОБА_1 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 Крим, а тому даний договір укладався в відділенні «ПриватБанку», що знаходилося за адресою: 96000, Кримська автономна республіка, Красноперекопський район, м. Красноперекопськ, вул. Спортивна, буд. 8.

В зв'язку з тим, що АР Крим була окупована Російською Федерацією, позивачка змушена була покинути своє місце проживання і переїхати на постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 ЦК України). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до п. 5 постанови Правління НБУ від 06.05.2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банкам, у перелік яких входить і ПАТ «Приватбанк», зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Припинення діяльності відокремлених підрозділів не є підставою для не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. До того ж стороною договору є не відокремлений структурний підрозділ, а ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном.

Кримське відділення лише прийняло грошові кошти, проте діяло не у власних інтересах, а в інтересах ПАТ «КБ «Приватбанк», яке і має нести відповідальність за своєчасне виконання зобов`язань перед позивачкою.

Позивачкою укладено договори до припинення діяльності філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Приватбанк», проте відповідач не надав будь-яких пояснень щодо неможливості надання доказів щодо внесення чи невнесення коштів позивачкою на рахунки банку на період, який зазначений у квитанціях про внесення коштів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки відповідачем не спростовано докази позивачки про укладення нею з відповідачем договору банківського вкладу, внесення коштів на рахунок по вкладу, та не виконання відповідачем зобов`язань за цими договорами щодо повернення даних коштів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Суд не може погодитися з доводами представника відповідача про те, що квитанції про внесення коштів на депозит не можуть розцінюватися як належний доказ, оскільки вони не оформлені відповідно до глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні. З наданих квитанцій вбачається, що дати квитанцій співпадають із датами заяв на оформлення вкладу та у них зазначені рахунки, які вказані у заявах на оформлення вкладів, та як зазначалося вище відповідачем ці докази не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року № 6-96 цс 14, оскільки зазначена постанова не містить правового висновку, а у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовлено з тих підстав, що не встановлено неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Представник відповідача не надав будь-яких доказів про те, що грошові кошти, які вказані у квитанціях не обліковувалися на рахунках банку. Так само не надано доказів, що зазначені документи є сфальшованими та вимог про визнання договорів банківського вкладу недійсними не заявляв.

Відповідно ж до ст. 204 ЦК України дійсність правочину презюмується.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, (далі - Інструкція) передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Проте, оформлення банком платіжних документів з порушенням вимог цієї Інструкції слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу та дана обставина із урахуванням того, що відповідач фактично відмовився від надання будь-яких доказів на спростування доводів позивачки, яка є споживачем банківських послуг та обмежена у можливості отримання від банку інших документів, не може бути підставою для відмови в позові.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем порушені умови договорів.

На день звернення до суду з позовом відповідач по справі ПАТ КБ «Приватбанк» не повернув позивачу 76000 гривень за Договором від 18.02.2014 року.

Суд зобов"язував відповідача провести розрахунок заборгованості по вкладу та розрахунок по нарахування відсотків за користуванням вкладом, однак ухвала суду відповідачем виконана не була.

Позивачем самостійно, за допомогою програми "Депозит в ПриваБанку", було зроблено розрахунокпо нарахування відсотків за користуванням вкладом з дня укладення договору по день розгляду справи.

Тому суд приходить до висновку, що відповідач по справі ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язаний виплатити позивачці відсотки в розмірі 20 % річних за період з 18.02.2014 року по 14.11.2017 року по договору від 18.02.2014 року згідно розрахунку позивача.

Тобто всього відповідач по справі зобов'язаний виплатити позивачці ОСОБА_1 за Договором від 18.02.2014 року депозитні кошти в сумі 76000 гривень та 83191,26 гривень відсотків, а всього 159191,26 гривень за Договором № SAMDNWFD0070079417500.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати.

Оскільки позивачем відповідно до розміру позовних вимог не повністю сплачений судовий збір, тому суд стягує з відповідача судові витрати на користь держави в розмірі 391 гривень 27 копійок.

Суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вона не доведена належними доказами.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 526, 625, 629, 1058, 1060 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 депозитний вклад в сумі 76000 (сімдесят шість тисяч) гривень, відсотки за користування депозитом в сумі 83191 (вісімдесят три тисячі сто дев’яносто одна) гривня 26 копійок, а всього 159191 (сто п’ятдесят дев’ять тисяч сто дев’яносто одна) гривня 26 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1200 (одну тисячу двісті) гривень 64 копійки по сплаті судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 391 гривень 27 копійок судового збору на користь держави.

В задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення, а відповідачу в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: