Постанова № 70260226, 13.11.2017, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/5209/17

Провадження № 2-а/520/518/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.,

за участю секретаря Єгорової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом

Одеської міської ради

до Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Одеська міська рада 05.05.2017 року звернулась до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом доГоловного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просить суд скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 про накладення штрафу від 10.04.2017 року ВП №53246304, а також стягнути з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 18.04.2017 року на адресу Одеської міської ради надійшов лист відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 10.04.2017 року № 09.1-2288, до якого було додано постанову про накладення штрафу на Одеську міську раду у розмірі 5100грн. за невиконання вимог виконавчого документа.

При цьому, представник позивача зазначає, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 року у справі №520/5836/16-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Одеської міської ради. Зазначеною постановою, зокрема зобов'язано Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 51110136900:41:008:0016) та передати у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000га, за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45-Г, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Постановою державного виконавця від 17.01.2017року було відкрито виконавче провадження №53246304 на підставі виконавчого листа №520/5836/16-а, виданого 16.01.2017року Київським районним судом м. Одеси.

Представник позивача вказує, що ознайомившись зі змістом постанови про відкриття виконавчого провадження, юридичним департаментом Одеської міської ради було виявлено помилку в кадастровому номері земельної ділянки, проект щодо відведення та передачі у приватну власність якої Одеська міська рада зобов'язана затвердити відповідно до виконавчого листа, на підставі якого відкрито виконавче провадження.

При цьому, невірний кадастровий номер зазначений і в рішенні Київського районного суду м. Одеси, на підставі якого видано виконавчий лист.

Так, Одеську міську раду зобов'язано прийняти рішення, яким передати конкретно визначене майно - земельну ділянку з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами.

У рішенні Київського районного суду м. Одеси та у постанові про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2017 року зазначено кадастровий номер земельної ділянки: 51110136900:41:008:0016, тобто НКЗ містить 13 знаків, замість 12, як це передбачено нормами законодавства, у звязку з чим, земельної ділянки з кадастровим номером 51110136900:41:008:0016 не існує взагалі.

Таким чином, представник позивача зазначає, що у власності територіальної громади м. Одеси відсутня земельна ділянка з кадастровим номером, зазначеним у виконавчому листі. Передача Одеською міською радою у власність громадян неіснуючих земельних ділянок суперечить нормам чинного законодавства, а тому є неможливою, що в свою чергу робить неможливим виконання Одеською міською радою вимог виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого 16.01.2017року, про що було повідомлено державного виконавця.

Також представник позивача вказує, що ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 03.02.2017 року виправлено описку, допущену в постанові Київського районного суду м.Одеси від 10.10.2016року у справі №520/5836/16-а, ухвалено вважати помилково зазначеним кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016, вважати вірним кадастровий номер: 5110136900:41:008:0016.

При цьому, як зазначає представник позивача, виконавче провадження № 53246304 відкрито на підставі виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Одеси 16.01.2017 року до виправлення описки у рішенні Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 року, оскільки жодної повістки про виклик до Київського районного суду м. Одеси щодо розгляду питання про виправлення описки у вищезазначеному виконавчому документі Одеська міська рада не отримувала, а отже такий виконавчий лист існує в редакції на момент його видачі стягувачеві 16.01.2017 року до виправлення описки в рішенні Київського районного суду м. Одеси, а отже містить невірний кадастровий номер земельної ділянки.

Крім того, представник позивача вказує, що з метою виконання рішення Київського районного суду м. Одеси на пленарному засіданні Одеської міської ради, що відбулося 08.02.2017року, розглянуто проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою з відведення та передачі гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45-Г, для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», однак рішення з даного питання не прийнято у зв'язку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів.

При цьому, представник позивача вважає, що неприйняття рішення Одеською міською радою на пленарному засіданні ради 08.02.2017року у зв'язку з не набранням проектом рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_2 безоплатно земельної ділянки за вказаною адресою необхідної кількості голосів депутатів не може розглядатися як неправомірна бездіяльність місцевої ради, оскільки це є вираженням депутатами власної позиції стосовно порушеного питання у межах дискреційних повноважень, визначених чинним законодавством.

Таким чином, на думку представника позивача, Одеською міською радою вжито заходів, спрямованих на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси, зокрема винесено на розгляд сесії міської ради та розглянуто проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2, однак в силу передбаченої законодавством процедури голосування питання не отримало позитивного вирішення. Іншого правового механізму вирішення зазначеного питання чинним законодавством України не передбачено.

Представник позивача вважає, що невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, в даному випадку не мало місце, що виключає підстави для застосування до Одеської міської ради штрафних санкцій за невиконання вимог виконавчого листа.

З урахуванням викладеного, вважаючи постанову державного виконавця про накладення штрафу від 10.04.2017року незаконною та такою, що підлягає скасуванню, Одеська міська рада звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом.

У судове засідання 13.11.2017року представник позивача не зявився, однак надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника Одеської міської ради, адміністративний позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача - Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання 13.11.2017 року не зявився, однак 02.10.2017року надіслав на адресу суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову Одеської міської ради у повному обсязі, а справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Так, в обґрунтування наданих письмових заперечень представник відповідача посилається на те, що на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого від 17.01.2017р., в якій зазначено, що боржнику необхідно виконати вимоги виконавчого документу у строк протягом 10-ти робочих днів.

01.02.2017р. на адресу відділу надійшло клопотання Одеської міської ради про відкладення виконавчих дій на підставі того, що з метою виконання вимог виконавчого документу №520/5836/16-а юридичним департаментом Одеської міської ради направлено лист на ім'я голови постійної комісії Одеської міської ради з питань землеустрою земельних правовідносин з проханням розглянути проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 запитуваною ним земельної ділянки та скласти проект рішення за результатами розгляду відповідних документів для внесення останнього на розгляд чергової сесії Одеської міської ради, та зазначено, що чергове пленарне засідання Одеської міської ради відбудеться 08.02.2017р.

Представник відповідача вказує, що за інформацією, яка надійшла на адресу відділу, 08.02.2017р. відбулось пленарне засідання Одеської міської ради, розглянуто проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою з відведення та передачі гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45Г, для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Рішення з даного питання не прийнято у звязку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів.

Отже, представник відповідача зазначає, що боржником вимоги виконавчого документу не виконані.

Враховуючи наведене, державним виконавцем відділу, керуючись ст.ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Також представник відповідача вказує на те, що пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 №10 передбачено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що державний виконавець здійснив заходи щодо зобовязання боржника вчинити певні дії, а іншого, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги, що від представника позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, Київським районним судом м. Одеси було ухвалено провести розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала справа №520/5836/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії.

Так, постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016року позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради від 27.04.2016 року №629-VII. Зобовязано Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі її у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016 площею 0,1 га за адресою місто Одеса вулиця Рибальська,45-Г для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016року апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2016року у справі №520/5836/16-а залишено без змін.

На виконання постанови Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016року, 16.01.2017року Київським районним судом м. Одеси було видано відповідний виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2017року було відкрито виконавче провадження №53246304 з виконання виконавчого листа №520/5836/16а, виданого 16.01.2017року Київським районним судом м. Одеси про зобовязання Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі її у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016, площею 0,1 га, за адресою місто Одеса вулиця Рибальська,45-Г, для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

01.02.2017року до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшло клопотання Одеської міської ради про відкладення виконавчих дій, оскільки з метою виконання вимог виконавчого документа №520/5836/16-а, юридичним департаментом Одеської міської ради направлено лист на імя голови постійної комісії Одеської міської ради з питань землеустрою та земельних правовідносин з проханням розглянути проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 запитуваної ним земельної ділянки та скласти проект рішення за результатами розгляду відповідних документів для внесення останнього на розгляд чергової сесії Одеської міської ради, та зазначено, що чергове пленарне засідання Одеської міської ради відбудеться 08.02.2017року.

Так, 08.02.2017року на пленарному засіданні Одеської міської ради було розглянуто проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою з відведення та передачі гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45-Г, для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», однак рішення з даного питання не прийнято у зв'язку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів, що підтверджується протоколом ХІІІ сесії Одеської міської ради VІІ скликання.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 про накладення штрафу від 10.04.2017року ВП №53246304, за невиконання вимог виконавчого документа, а саме: виконавчого листа №520/5836/16а, виданого 16.01.2017року Київським районним судом м. Одеси про зобовязання Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі її у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016 площею 0,1 га за адресою місто Одеса вулиця Рибальська,45-Г, для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), було накладено на боржника Одеську міську раду штраф на користь держави у розмірі 5100грн.

У подальшому, Одеська міська рада звернулася до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з письмовими поясненнями, в яких повідомила про те, що Одеською міською радою вжито заходів, спрямованих на виконання згаданого виконавчого листа, зокрема винесено на розгляд сесії міської ради та розглянуто проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2, однак в силу передбаченої законодавством процедури голосування питання не отримало позитивного вирішення. Іншого правового механізму вирішення зазначеного питання чинним законодавством України не передбачено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.02.2017року було виправлено описку допущену в постанові Київського районного суду м.Одеси від 10.10.2016 року по справі №520/5836/16-а. Ухвалено вважати помилково зазначеним кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016, вважати вірним кадастровий номер: 5110136900:41:008:0016.

Відповідно до вимогстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У відповідності дост. 1 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно зіст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу»працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованихКонституцією Українита законами України.

Згідно із частиною першою статті 75 Закону України«Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всійтериторії України (ч.1ст.255 КАС України).

З матеріалів справи не вбачається не виконання Одеською міською радою без поважних причин у встановлений державним виконавцем вимог виконавчого листа №520/5836/16а, виданого 16.01.2017року Київським районним судом м. Одеси.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України у рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Таким чином, кадастровий номер є обов'язковою ознакою земельної ділянки як самостійного об'єкту цивільного обігу. Рішенням органу місцевого самоврядування можуть передаватися лише конкретні земельні ділянки, яким присвоєно кадастровий номер.

Відповідно до п. 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Згідно з п. 34 цього Порядку НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою.

У постанові Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016року та у постанові про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2017року зазначено кадастровий номер земельної ділянки: 51110136900:41:008:0016, отже, НКЗ містить 13 знаків, замість 12, як це передбачено нормами законодавства.

Підтвердженням того, що у постанові Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016року, а отже і у виконавчому листі та постанові про відкриття виконавчого провадження, зазначено невірний кадастровий номер земельної ділянки свідчить також ухвала Київського районного суду м. Одеси від 03.02.2017року, якою було виправлено описку допущену в постанові Київського районного суду м.Одеси від 10.10.2016 року по справі №520/5836/16-а, ухвалено вважати помилково зазначеним кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016, вважати вірним кадастровий номер: 5110136900:41:008:0016.

Відповідно до ч. 2 ст. 259 КАС України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Згідно ч.ч.2,4ст.71 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, доказів внесення відповідних виправлень до виконавчого листа та, у подальшому, у виконавче провадження, представником відповідача, в порушення вимог ст.71 КАС України, суду надано не було.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що земельної ділянки з кадастровим номером 51110136900:41:008:0016 не існує взагалі, а передача Одеською міською радою у власність громадян неіснуючих земельних ділянок суперечить нормам чинного законодавства, а тому є неможливою, що в свою чергу робить неможливим виконання Одеською міською радою вимог виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого 16.01.2017року, про що було повідомлено державного виконавця.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що з метою виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016року на пленарному засіданні Одеської міської ради, що відбулося 08.02.2017 року, розглянуто проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою з відведення та передачі гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45-Г, для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)». Рішення з даного питання не прийнято у зв'язку з ненабранням достатньої кількості голосів депутатів.

При цьому, відповідно до ч. 1,2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Крім того, з урахуванням ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, місцеві ради керуються також власними рішеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених цим та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст. 3 Регламенту Одеської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 11.11.2015року № 1-VІІ, Одеська міська рада діє на основі Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про місцеві вибори», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», цього регламенту, положення про постійні комісії Одеської міської ради, інших нормативно-правових актів України і ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Регламенту при голосуванні кожен депутат має один голос і подає його за пропозицію, проти неї, або утримується при голосуванні. Депутат особисто здійснює своє право на голосування. Депутат, відсутній під час голосування, не має права подати свій голос пізніше.

З наведених норм вбачається, що при вирішенні депутатом того чи іншого питання, віднесеного до компетенції Одеської міської ради, що здійснюється шляхом голосування, він, користуючись дискрецією органу, вправі мати власну позицію та виражати її у формі голосування за, проти, або утриматися при голосуванні. При цьому, будь-яка визначена регламентом форма вираження власної позиції депутата при голосуванні не може розглядатися протиправною, оскільки їх вичерпний перелік визначено регламентом, що вказує на цілковиту правомірність дій чи бездіяльності депутатів при голосуванні.

При цьому, жодними чинними нормами законодавства не передбачено механізму впливу Одеської міської ради як органу місцевого самоврядування на прийняття рішення депутата щодо голосування з того чи іншого питання.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду, що додатково вказує на наявність у органу місцевого самоврядування дискреції у даному випадку.

Таким чином, неприйняття рішення Одеською міською радою на пленарному засіданні ради 08.02.2017 року у зв'язку з не набранням проектом рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_2 безоплатно земельної ділянки за вказаною адресою необхідної кількості голосів депутатів не може розглядатися як неправомірна бездіяльність місцевої ради, оскільки це є вираженням депутатами власної позиції стосовно порушеного питання у межах дискреційних повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної за результатом аналізу зазначених норм в ухвалі від 18.03.2016року у справі №К/800/25907/15, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Разом з тим, відсутність земельної ділянки з кадастровим номером, зазначеним у постанові про відкриття виконавчого провадження, проект щодо відведення та передачі у приватну власність якої Одеська міська рада зобов'язана затвердити у встановленому земельним законодавством України порядку, свідчить про поважність причин невиконання Одеською міською радою виконавчого листа, що, в свою чергу, підтверджує безпідставність оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Враховуючи вищенаведене, невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, в даному випадку не мало місце, що виключає підстави для застосування до Одеської міської ради штрафних санкцій за невиконання вимог виконавчого листа.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-як фактичні дані, па підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах у повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з урахуванням наведених вище положень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 про накладення штрафу від 10.04.2017 року ВП №53246304, підлягають задоволенню, як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, судовий збір у розмірі 1600,00грн. підлягає стягненню з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь Одеської міської ради.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 2, 6, 59-72, 159, 160,163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Одеської міської ради до Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 10.04.2017року про накладення штрафу у розмірі 5100,00грн. на Одеську міську раду у рамках ВП №53246304.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 34) на користь Одеської міської ради (ідентифікаційний код 26302537, р/р 35411001034995, УДКСУ у м. Одесі Одеської області, МФО 828011) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках і порядку передбачених ч. 2 п. 2 ст. 167 КАС України було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий Калініченко Л. В.