Ухвала суду № 70260044, 14.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Бобровник О.В.

№22-ц/796/10912/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №760/20414/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.,

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А

У вересні 2014 року позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 10-29/3672 від 02.07.2007 р. в сумі 155 807,67 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 16 липня 2014 року - 1 825 765,46 грн. та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилався на те, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 02.07.2007 року було укладено кредитний договір № 10-29/3672, згідно умов якого останній було надано кредит у розмірі 100 тис. дол..США. під 13,50% річних до 01.07.2022 року.

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, проте, відповідач ОСОБА_1 їх не виконує належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника в судовому порядку.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 10-29/3672 від 02. 07. 2007 року, яка утворилась станом на 16. 07. 2014 року в сумі - 155 807, 67 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 1 825 765 грн. 46 коп. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує, що сума заборгованості, зазначена в судовому рішенні є безпідставною, а також в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що її підтверджували б. В позовній заяві банк не зазначає, яким чином отримувалися кошти позичальником та внаслідок чого з'явилась заборгованість по кредиту у розмірі, що заявлений для стягнення із відповідача. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості розміру боргу не доводить, оскільки не є документом первинного бухгалтерського обліку.

Зазначив, що судом безпідставно стягнено комісію на користь банку.

Крім того, суд не застосував строк позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами).

В судове засідання сторони не з»явилися , про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив відкласти розгляд справи , надіславши суду клопотання , проте , доказів на його обґрунтування не надав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у такому разі внаслідок порушення нею зобов'язання, заборгованість має бути стягнута у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 02 липня 2007 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №10-29/3672, відповідно до умов якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 100 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 01.07.2022 p., із сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконувала не належним чином, в зв'язку з чим станом на 16. 07. 2014 року утворилась заборгованість в сумі 155 807,67 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 1 825 765 грн. 46 коп., яка складається із: кредиту (залишку непогашеної частини кредиту) - 88 186,13 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 1 033 371 грн. 42 коп., відсотків - 54 942,21 дол. США, що еквівалентно - 643 816 грн. 77 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 3 881,17 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 45 479 грн. 45, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 6 789, 23 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 79 556 грн. 68 грн., заборгованості за комісіями - 2 008,96 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 23 541 грн. 14 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції цілком законного висновку дійшов про відповідальність боржника за вказаним договором та ухвалив рішення про задоволення позову, оскільки умови кредитного договору не виконуються належним чином.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі ставила питання про застосування строку позовної давності.

Проте, такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, тому нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції не приймаються та не розглядаються.

Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 та у постанові від 27.01.2016 року у справі №6-2913цс15.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про невірність проведеного банком розрахунку, апелянт не спростував надані позивачем докази, не представив свого розрахунку, який би давав підстави до з'ясування зазначених обставин, що чітко передбачено ст. ст. 57, 58, 60 ЦПК України.

Твердження апелянта про те, що судом безпідставно стягнуто комісію на користь банку не заслуговують на увагу суду, оскільки п.2.5 договору кредиту передбачено нарахування та сплата за користування кредитом комісії, порядок , сума та строки, що встановлені Тарифами, який міститься в Додатку №1 до Договору кредиту і особисто підписаний ОСОБА_1

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2014 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді