Постанова № 70259236, 01.11.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Сташків Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред’явив до суду адміністративний позов до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 30 вересня 2015 року, та зобов’язання відповідача здійснити нарахування та проводити виплату пенсії на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2016 року в справі №607/3348/16-а, з урахуванням довідки б/н, виданої Головним управлінням МНС України в Тернопільській області, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 30 вересня 2015 року. Обґрунтовує позов тим, що зазначеною постановою суду, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, відповідача зобов’язано здійснити нарахування позивачу пенсії з 30 вересня 2015 року, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 році на підставі довідки б/н з врахуванням годинної тарифної ставки, виданої Головним управлінням МНС України в Тернопільській області. В подальшому вказану постанову було звернуто до примусового виконання. У червні 2017 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з врахуванням зазначеної вище довідки, однак безпідставно обмежив розмір його пенсійної виплати 10 прожитковими мінімумами.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 подав заяву, згідно з якою позов підтримав, просив його задовольнити, розглянувши справу в його відсутності.

Представник відповідача також подала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити в задоволенні позову.

За вказаних обставин, відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив такі обставини.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2016 року в справі №607/3348/16-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, відповідача зобов’язано здійснити нарахування позивачу пенсії з 30 вересня 2015 року, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 році на підставі довідки б/н з врахуванням годинної тарифної ставки, виданої Головним управлінням МНС України в Тернопільській області.

Цими ж судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-категорії та перебуває на обліку в Тернопільському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області й з 2007 року отримує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України дані обставини не потребують доказування, оскільки є преюдиційними фактами, встановленими судовими рішеннями.

У травні 2017 року Тернопільським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснено перерахунок пенсії позивача з врахуванням довідки б/н з врахуванням годинної тарифної ставки, виданої Головним управлінням МНС України в Тернопільській області на підставі постанови суду від 13 вересня 2016 року, обмеживши розмір його пенсійної виплати 10 прожитковими мінімумами.

07 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з вимогою про проведення йому нарахування пенсії без обмеження її розміру, однак відповідачем ця вимога не задоволена.

Суд вважає обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 30 вересня 2015 року безпідставним.

Так, відповідно до вимог статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», відповідно до вимог ст. 2 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з вимогами п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (1058-15 ) та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Як убачається із матеріалів справи, пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інваліду ІІ-групи, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках позивачу призначено з 2007 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким встановлено максимальний розмір пенсії.

Редакція ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень» набрала чинності після призначення позивачу пенсії.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права та свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. і ст. 68 Конституції України – вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно приводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши обставини справи, проаналізувавши вищевикладені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що діями відповідача, які полягають в обмеженні розміру пенсії позивача 10 прожитковими мінімумами, порушено права позивача, які підлягають захисту шляхом визнання таких дій неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату призначеної позивачу пенсії без обмеження 10 прожитковими мінімумами, починаючи з 30 вересня 2015 року, з урахуванням виплачених сум.

При цьому суд вважає, що позивач звернувся до адміністративного суду з дотриманням строку, передбаченого ст. 99 КАС України, оскільки Постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2016 року в справі №607/3348/16-а, на підставі якої позивачу здійснювався перерахунок пенсії набрала законної сили лише 12 квітня 2017 року, перерахунок пенсії з обмеженням її розміру позивача 10 прожитковими мінімумами відповідачем здійснено в травні 2017 року, а позов пред’явлено позивачем 07 червня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 71, 159-163, 167, 186, ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 30 вересня 2015 року.

Зобов'язати Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, нарахованої відповідно постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2016 року в справі №607/3348/16-а, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 30 вересня 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.