Постанова № 70257513, 14.11.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6146/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017 р. Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Городецької Л.М.,

при секретарі Думичі Р.М.,

за участю представника

позивача - ОСОБА_1,

перекладача - ОСОБА_2 Хиу

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівської області до громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 про примусове видворення громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

ГУ ДМС України у Львівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, в якому просить видворити останнього,за межі території України.

В обґрунтування позову покликається на те, що 02.09.2017 року працівниками Департаменту БЗПТЛ ГУ Національної поліції у Львівській області був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який порушив правила перебування іноземців на території України. Крім того, за порушення правил перебування на території України, 02.09.2017 року працівниками ГУ ДМС України у Львівській області відносно ОСОБА_4 ОСОБА_5, складено протокол про адміністративне затримання ПР МЛВ №073100 за ознаками ч.2 ст.263 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення ПР МЛВ №073100 за ознаками ч.1 ст.203 КУпАП та винесено постанову №0073100 про накаледння на відповідача адміністративного стягнення у розмірі 510 грн. Поряд з тим, 03.09.2017 року Головним управлінням ДМС України у Львівській області було прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі України, та зобов'язано останнього покинути територію держави у строк не пізніше 18.09.2017 року. Однак, відповідач добровільно не покинув територію України. У зв'язку із цим просить суд примусово видворити громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України, в порядку п.5 ч.2 ст.256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Просить позов задоволити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02.09.2017 року працівниками Департаменту БЗПТЛ ГУ Національної поліції у Львівській області був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який порушив правила перебування іноземців на території України, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.09.2017 року ПР МЛВ №073100 за ч.1 ст.203 КУпАП (а.с.5), та протокол про адміністративне затримання №ПР МЛВ 073100 від 03.09.2017 року (а.с.4).

03.09.2017 Головним управлінням ДМС України у Львівській області, у відповідності до вимог ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі – Закон №3773), було прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі України, зобов'язавши його покинути територію держави у строк не пізніше 18.09.2017 року. Відповідач належним чином ознайомлений з даним рішенням, отримав його примірник, про що свідчить його підпис та повідомлений, що у випадку невиконання рішення про примусове повернення до нього буде застосовано примусове видворення, відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в разі ухилення від виїзду за межі України у визначений термін.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, перебуваючи в нелегальному становищі, неодноразово порушував міграційне законодавство України, у строк, встановлений в рішенні про його примусове повернення з території України, не виїхав, був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Крім того, встановлено, що відповідач не підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", його повернення до ОСОБА_3 не буде загрожувати його життю або свободі; небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки, відсутні, що також знайшло своє підтвердження в ході розгляду судової справи.

Згідно з ч. 4 ст. 50 КАС України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 29 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави (ч. 1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

Відповідно до вимог частин 1, 2, 3 статті 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України подаються до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідного органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Крім того, при прийнятті рішення у справі, суд бере до уваги Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом ОСОБА_6 Республіки ОСОБА_3 про реадмісію громадян обох держав укладеною 25.09.2007 року (далі - Угода).

Відповідно до положень цієї Угоди та на запит однієї Договірної Сторони, інша Договірна Сторона здійснює реадмісію осіб, які не виконують чи більше не виконують правові вимоги стосовно в'їзду чи перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони, далі - осіб, які підлягають реадмісії. Запитуюча Договірна Сторона негайно та без будь-яких пеціальних процедур здійснює реадмісію осіб, які підлягають реадмісії та які, відповідно до результатів перевірки компетентними органами, не є громадянами держави запитуваної Договірної Сторони або не відповідають вимогам, передбаченим у статті 2 цієї Угоди (ст.1 Угоди).

Передача та прийняття осіб, які підлягають реадмісії, організуються відповідно до національного законодавства держав Договірних Сторін та міжнародного права, а також гарантованих принципів порядку, безпеки та гідності, з урахуванням гуманітарних аспектів і єдності сім'ї осіб, які підлягають реадмісії. Якщо особа, яка підлягає реадмісії, надає докази того, що їй потрібно владнати конкретні особисті чи майнові питання, запитуюча Договірна Сторона дозволяє цій особі протягом певного періоду до передачі вирішити ці питання, у кожному конкретному випадку виходячи з конкретних ситуацій. Особи, які підлягають реадмісії, мають право, відповідно до положень національного законодавства держави запитуючої Договірної Сторони, взяти з собою чи переправити в державу запитуваної Договірної Сторони будь-яке майно, у тому числі будь-які платіжні засоби, законно отримані під час перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони (ст.3 Угоди).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову ГУДМС України у Львівській області про видворення громадянина ОСОБА_6 Республіки ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення встановлених правил перебування іноземців на території України та проживання без дозволів на право перебування на території держави, не виконав рішення про його примусове повернення, постійного місця проживання та близьких родичів на території України не має, до органів та підрозділів міграційної служби з заявою і документами необхідними для вирішення питання про продовження строку перебування або про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався, а відтак грубо порушив вимоги ст. ст. 9, 16, 23, 26 Закону №3773.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області – задоволити.

Примусово видворити за межі території України громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

На постанову суду першої інстанції може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом першої інстанції частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.М.Городецька