Рішення № 70256580, 10.11.2017, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/5107/17

Провадження № 2/331/1295/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2017 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Жукової О.Є.

при секретарі – Хащук В.Д., Качан К.К.

за участю позивача- Колоскової О.І.

представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі ОСОБА_3 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області , Держави в особі Державної казначейської служби України , Головного державного інспектора Запорізького інспекційного відділу ОСОБА_3 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути на її користь з держави Україна на відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України цих коштів з державного бюджету України.

Позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що в зв»язку з незаконним притягненням її до адміністративної відповідальності посадовими особами ОСОБА_3 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області їй було завдано моральних страждань та душевних хвилювань, що спричинили порушення плину її повсякденного життя та призвели до втрати здоров»я з присвоєнням 1 групи інвалідності. Також позивачка була вимушена витрачати зусилля для поновлення своїх порушених прав, звертатись за захистом до суду, що завдало їй життєвих незручностей та моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві .

Представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. В подальшому, в ході розгляду справи до суду не з»явився. Зі згоди позивача розгляд справи завершено у відсутність її представника.

Представник відповідачів ОСОБА_3 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області , Головного державного інспектора Запорізького інспекційного відділу ОСОБА_3 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_4 позов не визнала, вказавши, що позивачем не зазначено, яке саме його право було порушено діями відповідачів , не доведено факту заподіяння моральної шкоди, причинно-наслідкового зв»язку між діями посадових осіб ДАБІ та заподіяною шкодою, не надано доказів в обґрунтування розміру заподіяної шкоди. В задоволенні позову просила відмовити.

Представник Державної казначейської служби України в наданих суду запереченнях позов не визнав в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Казначейство не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними данними , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи . Також, представник відповідача зазначив, що ним не порушувалося прав та інтересів позивача, а тому покладення на Казначейтво відповідальності за дії іншого державного органу є безпідставним та необгрунованим .Справу просив розглядати у відсутність представника казначейства.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Так, згідно зі ст. 56 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдані незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.

Крім того, ст. 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями,дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Вказана стаття передбачає спеціальні підстави і умови відповідальності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності у цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їх дій (владно-адміністративний, юридично - обов'язковий, односторонній).

До суб'єктів відповідальності за цією нормою належать створені відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим і правових актів верховної Ради України, Президента України, Кабінету Мінівстрів України, Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим органи державної влади і управління, які реалізують надані державою функції та повноваження, створені на підставі Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», їх виконавчі органи, посадові або службові особи вказаних державних органів.

Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

Відповідно до Положення про Державну архітектурно - будівельну інспекцію України від 09.07.2017 р. № 294 Державна архітектурно-будівельна інспекція України входить до системи органів виконавчої влади.

З матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 2014 року уповноваженим фахівцем ОСОБА_3 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, а саме головним державним інспектором Запорізького інспекційного відділу ДАБІ у Запорізькій області ОСОБА_4, здійснено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ОСОБА_2, за адресою м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_1.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення статей 36, 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року N 3038-УІ, пункту 16 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року N 466, пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року N 461 - демонтування підвіконної частини капітальної стіни без декларації про початок виконання будівельних робіт.

25 листопада 2014 року головним державним інспектором Запорізького інспекційного відділу ДАБІ у Запорізькій області ОСОБА_4 внесено Приписи №№ 3, 4 про усунення ОСОБА_5 порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

15 грудня 2014 року директором ОСОБА_3 Державної архітектурно- будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_6 прийнято Постанови №№ 9, 11 по справі про адміністративне правопорушення, якими ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 12 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі по 8 500 грн відповідно.

З огляду на незгоду з діями уповноважених осіб ДАБІ позивачка неодноразово зверталася до органів прокуратури, реєстраційної служби , державної виконавчої служби з заявами про вчинення кримінального правопорушення.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2016 року у справі 331/7424/15-а постанови №№ 9, 11 по справі про адміністративне правопорушення, якими ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 12 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі по 8 500 грн визнано незаконними та скасовано .

Таким чином, судом встановлено, що позивачку було двічі незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафів на загальну суму 17 000 гривень, які в подальшому було подвоєні до 34 000 гривень через їх несплату .

Дане судове рішення набрало чинності і факти, встановлені цим рішенням, є преюдиційними відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України.

Адміністративна відповідальність, як різновид юридичної відповідальності, є застосуванням до винної особи примусових заходів за вчинене правопорушення, а вжиття будь-яких примусових заходів без достатніх правових підстав є порушенням прав особи у демократичному суспільстві.

У зв'язку з незаконним притягненням ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності , у суду не виникає сумнівів, що їй завдано моральних страждань та душевних хвилювань, які виразились в порушенні її повсякденного життя та життєвих стосунків. Позивачка , яка є пенсіонером, на яку було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень, була змушена витрачати певних зусиль для поновлення її порушених прав, що спричинило їй моральної шкоди.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 р.( з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України, при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування ( п.10-1).

З урахуванням обсягу моральних страждань ОСОБА_2 , конкретних обставин по справі, істотності вимушених змін у її життєвих стосунках, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та на користь позивача підлягає відшкодуванню 5000 ,00 гривень з Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

При цьому, суд зазначає, що визначений ОСОБА_2 розмір відшкодування моральної шкоди в розмрі 50 000,00 гривень є забагатим , не відповідає принципам розумності та справедливості зазначеним в ст. 23 ЦК України.

Доводи позивачки про те, що внаслідок її незаконного притягнення до адміністративної відповідальності вона захворіла на рак, отримала інвалідність, не підтверджені належними та допустими доказами в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України , оскільки відповідно до наявних медичних документів вперше захворювання виявлено у позивача в червні 2016 року , а інвалідність встановлено в грудні 2016 року. Доказів наявності причинно-наслідкового зв»язку між виявленим захворюванням та незаконними діями посадових осіб ОСОБА_3 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області позивачем суду не надано.

Керуючись ст. 10,11, 209, 212,214,215, 217, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі ОСОБА_3 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області , Держави в особі Державної казначейської служби України , Головного державного інспектора Запорізького інспекційного відділу ОСОБА_3 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_2 шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з державного бюджету України кошти в сумі 5000 (п»ять тисяч) 00 гривень в відшкодування моральної шкоди .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.Є. Жукова

10.11.2017