Ухвала суду № 70256508, 09.10.2017, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/5877/16-ц

Провадження № 4-с/314/33/2017

У Х В А Л А

іменем України

09.10.17 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.А.,

секретар Павлівська І.В., розглянувши в судовому засіданні заяву представника заявника (відповідача)ОСОБА_1 про відвід судді,

за участю представника заявника (відповідача) ОСОБА_1,

державних виконавців Діденко-Грецької К.В.,

ОСОБА_2,

зацікавленої особи (позивач) ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області знаходиться на розгляді скарга ОСОБА_4 на постанову державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

В судовому засіданні представником заявника було заявлено відвід головуючому судді, свою заяву представник мотивував тим, що суддя Кіяшко В.О. вже брала участь у розгляді цивільної справи № 314/8577/14-ц у першій інстанції і винесла, на думку ОСОБА_4, упереджене та необґрунтоване рішення на користь позивача ОСОБА_3, чим попри наявні докази у справі, грубо обмежила батьківські права відповідача ОСОБА_4 У теперішній час справа знаходиться в касаційній інстанції і кінцеве рішення по справі ще не винесено. Тому у скаржника ОСОБА_4 є обґрунтовані підстави вважати, що суддя Кіяшко В.О. має зацікавленість і в розгляді заявленої ним скарги, оскільки ним оскаржуються дії працівників ДВС при примусовому виконанні рішення, винесено саме цією суддею.

Заслухавши клопотання про відвід, думки учасників процесу які заперечували проти відводу судді, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦПК України судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.

Відвід повинен бути вмотивованим.

Законом чітко не визначено конкретного переліку «інших обставин», які можуть викликати у учасників судового провадження сумніви у неупередженості суду, що дає змогу тлумачити цю обставину по-різному. Разом з тим, при тлумаченні цієї норми закону необхідно дотримуватися балансу між виправданою необхідністю застосуванню широкого тлумачення цієї категорії та недопустимістю зловживання наявністю такого права.

Поняття «неупередженості» суду, викладене в цивільному процесуальному законодавстві України співвідноситься з поняттям «безсторонності» суду, закріпленим в міжнародних правових документах, зокрема у ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 04.11.1950 р. та ратифікованої Україною 17.07.1997р.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява N4785/02, рішення від 10 грудня 2009року, п.66, 67)

Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Для висновку про наявність у конкретній справі правомірної підстави сумніватися у безсторонності судді думка сторони може враховуватися, але вона не має вирішального значення. Вирішальним є те, чи можна вважати такі сумніви об’єктивно виправданими (рішення у справі: «Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989року, п.48).

В заяві про відвід заявник зазначає про наявність суб’єктивного критерію, тобто упередженого ставлення судді Кіяшко В.О. до нього як до учасника процесу, у зв’язку з наявністю спору між ними та суддею, щодо вирішення справи. Проте, суб’єктивний критерій не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки базується виключно на особистому сприйнятті заявником особистості судді.

Стосовно об’єктивного критерію, суд зауважує, що незгода з процесуальними діями судді під час судового провадження не є підставою для відводу судді. Особа, яка вважає, що діями судді порушуються вимоги процесуального закону, має право на оскарження таких дій в порядку передбаченому законодавством.

Також, вказана заявником підстава для відводу судді, як незгода з раніше прийнятим процесуальним рішенням, а саме рішення у справі № 314/8577/14-ц, як підстава для відводу не передбачена; суд розцінює зазначені заявником ОСОБА_4 обставини, які носять характер припущень, як такі, що відповідають положенням п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України як інші обставини, які викликають сумнів у в об’єктивності та неупередженості судді.

Таким чином, доводи заявника щодо наявності ознак упередженості та необ’єктивності в діях судді не знайшли свого підтвердження, а тому заява про відвід не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 24 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про відвід відмовити.

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суддя : Вікторія Олександрівна Кіяшко

09.10.2017