Ухвала суду № 70253120, 14.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/6051/17 Головуючий 1-ї ін-ї. – ОСОБА_1

Справа №643/10560/17 Доповідач – Сащенко І.С.

Категорія – право власності

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РАО 777», Товариства з обмеженою відповідальністю «СУВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «СОХАЙЖИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФЕЛЬ» на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «РАО 777», Товариства з обмеженою відповідальністю «СУВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «СОХАЙЖИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФЕЛЬ» про визнання правочинів недійсними та визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2017 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ «ФІНВЕСТБУД» та ОСОБА_5 від 15 грудня 2010 року, посвідчений 15 грудня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстр. № 4473 – недійсним,

- визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.01.2014р., укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАО 777», посвідчений 28.01.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 143 – недійсним,

- визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.01.2014р., укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СУВА», посвідчений 28.01.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 146 – недійсним,

- визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.01.2014 р. укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОХАЙЖИ», посвідчений 28.01.2014р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 132 – недійсним,

- визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.01.2014 р., укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІФЕЛЬ», посвідчений 28.01.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 140 – недійсним,

- визнати право власності позивача на нежитлову будівлю літ. “3-4”, загальною площею 5655,3 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82 (вісімдесят два), в тому числі:

-на нежитлові приміщення підвалу № 1-:-23, загальною площею 950,3 кв.м., 1-го поверху № 1--30, загальною площею 1394,6 кв.м., антресолі 1-го поверху № 31 -:-39, загальною площею 276,5 кв.м., антресолі 4-го поверху № 25-:-33, загальною площею 80,4 кв.м., сходова клітина № 6, 3-го поверху, площею 32,2 кв.м., сходова клітина № 13, 4-го поверху, площею 32,6 кв.м., усього площею 2766,6 кв.м., розташовані в нежитловій будівлі літ. “3-4” за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82;

-на нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-25, загальною площею 957,3 кв.м., антресолі 2-го поверху № 26, 27, загальною площею 86,8 кв.м., усього площею 1044,1 кв.м., розташовані в нежитловій будівлі літ. “3-4” за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82;

-на нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-:-5, 7-:-16, загальною площею 926,0 кв.м., розташовані в нежитловій будівлі літ. “3-4” за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82;

-на нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-:-12, 14-:-24, 34, загальною площею 918,6 кв.м., розташовані в нежитловій будівлі літ. “3-4” за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82.

З метою забезпечення позову позивач просив накласти заборону на відчуження вказаних нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82 до вирішення спору по суті.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06.09. 2017 року заяву позивача про забезпечення вказаного позову задоволено.

В апеляційних скаргах ТОВ «РАО 777», ТОВ «СУВА», ТОВ «СОХАЙЖИ», ТОВ «БІФЕЛЬ» просять ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Зазначають, що майно відповідачів не має жодного відношення до кредиторських вимог позивача, крім того відчуження майна товариств уже й так заборонено.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з’явилися, дослідивши матеріали справи, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із співмірності заявлених вимог, а також з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, забороною вчиняти певні дії.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виник спір про визнання договорів купівлі-продажу нежитлових будівель недійсними та визнання права власності на них. Спір до цього часу не вирішений.

За змістом п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

За даних обставин доводи апеляційних скарг про безпідставність задоволення заяви про забезпечення позову є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки заборона відчуження є тимчасовим заходом. Ці заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАО 777», Товариства з обмеженою відповідальністю «СУВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «СОХАЙЖИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФЕЛЬ» – відхилити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді