Ухвала суду № 70253062, 09.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 635/2827/16-ц Головуючий суддя І інстанції Токарєва Н. М.

Провадження № 22-ц/790/4354/17 Суддя доповідач Карімова Л.В.

Категорія: спадкові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Колесник О.Е.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи Перша державна нотаріальна контора Харківського району, Харківська місцева прокуратура № 6 про встановлення факту, що має юридичне значення, скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом та з урахуванням подальших уточнень просив: встановити факт йог постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на час відкриття спадщини; скасувати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, розташований за адресою: смт. Високий, вул. Суворова, буд. 30, Харківського району Харківської області, на ім’я ОСОБА_5, виданого 04 листопада 2016 року Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області та його державну реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі-продажу частини вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_8 від 10.11.2016 року, реєстровий № 1864 та реєстровий №1867; визнати за ним, ОСОБА_3, право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого у смт. Високий, по вул. Суворова, буд. 30, Харківського району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого 23 грудня 2012 року; стягнути судові витрати з ОСОБА_5

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 23.12.2012 року помер його батько ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина, і яку фактично прийняв він (позивач) та його брат ОСОБА_5 як спадкоємці першої черги за законом.

Зазначає, що спадщину він прийняв, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_7

Після смерті брата ОСОБА_5, який помер 11 травня 2013 року, спадщину прийняли дружина померлого ОСОБА_5 та його донька ОСОБА_9, які мають право власності по 1/4 частині спірного житлового будинку кожна.

Вказує, що протягом шести місяців після смерті свого батька ОСОБА_7 з приводу оформлення спадщини він до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, та пізніше державний нотаріус запропонував йому звернутись до суду з приводу оформлення спадщини, так як його адреса місця реєстрації не відповідає його місцю проживання на час відкриття спадщини після смерті батька.

Крім того, ОСОБА_3 посилався на те, що в ході розгляду справи судом за його заявою було ухвалено рішення про вжиття заходу забезпечення позову, шляхом заборони Першій державній нотаріальній конторі видати ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину на зазначений житловий будинок до прийняття рішення суду, проте таке свідоцтво було видано, а ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу зазначеного будинку з іншим відповідачем по справі ОСОБА_6

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 207 року

відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3

Вказане рішення оскаржено ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, яка посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що з 2007 року ОСОБА_3 постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується актами депутата Височанської селищної ради від 14.12.2015 року та від 23.03.2016 року та показаннями свідків.

Вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в результаті недобросовісних дій відповідача та нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок в цілому та зареєстровано право власності в державному реєстрі речових прав, без залишення частки спадщини йому(позивачу).

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_7 на час відкриття спадщини за адресою: вул. Суворова, буд. 30, смт. Високий, Харківського району Харківської області, тому відсутні підстави для визнання за ним права власності на частину спірного житлового будинку.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 23 грудня 2012 року помер ОСОБА_7Ф, якому на підставі договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку, посвідченого 09.03.1959 року Першою Харківською державною нотаріальною конторою, належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: селище Високий, вул. Суворова, буд. 30 Харківського району Харківської області.

Заповіту ОСОБА_7 не залишив, спадкоємцями першої черги за законом були його діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Після смерті ОСОБА_7 09.01.2013 року Першою державною нотаріальною конторою була зареєстрована спадкова справа, оскільки протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини син померлого - ОСОБА_5 звернувся до держнотконтори із заявою про прийняття спадщини.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_10 протягом шестимісячного строку після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори не звертався, тому спадщину у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: селище Високий, вул. Суворова, буд. 30, Харківського району Харківської області, отримав ОСОБА_5

11 травня 2013 року помер ОСОБА_5, та 04.07.2013 року Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області було зареєстровано спадкову справу.

Після спливу шестимісячного строку після смерті брата ОСОБА_11 позивач ОСОБА_3 звернувся до Першої державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини після смерті свого батька ОСОБА_7, померлого 23 грудня 2012 року, проте йому було відмовлено у зв’язку з тим, що відсутні документи що підтверджують факт прийняття ним спадщини у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця (відкриття спадщини ).

Крім того, ОСОБА_10 нотаріусом Першої державної нотаріальної контори також було роз’яснено, що свідоцтво на спадщину за законом на все спадкове майно може бути видано спадкоємиці ОСОБА_5 - дружині ОСОБА_5, який помер 11 травня 2013 року, та є спадкоємцем ОСОБА_7, у разі якщо на протязі місячного строку з дня одержання цього листа він не звернеться до суду з питанням продовження строку на прийняття спадщини і не буде накладена заборона суду.

У зв’язку із чим ОСОБА_10 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_5 про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого 23 грудня 2012 року з посиланням на поважність причин пропуску цього строку, оскільки він тривалий час хворів та постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2 на далекій відстані від місця відкриття спадщини.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 березня 2016 року у справі № 635/10385/14-ц ОСОБА_10 було відмовлено в задоволенні його позову про надання додаткового строку для прийняття спадщини за недоведеністю вимог.

Зазначене рішення суду набуло законної сили, не змінено та не скасовано в установленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статей 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

У частині 3 статі 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Як вбачається з копії паспорту на ім’я ОСОБА_3 останній зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 13 вересня 1983 року по теперішній час.

В матеріалах справи містяться два акти депутата Височанської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_12 від 23.03.2016 року та від 14.12.2015 року згідно яких ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає з 2007 року за адресою: смт. Високий, вул. Суворова, 30.

Як достеменно встановлено судом першої інстанції та підтверджується поясненнями в суді першої інстанції свідка – депутата ОСОБА_12, зазначені акти складено зі слів позивача ОСОБА_3, тому вони не можуть бути прийняті судом, як належний та допустимий доказ у справі.

Інших доказів на підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_3 за адресою: вул. Суворова, буд. 30, смт. Високий, Харківського району Харківської області позивачем не надано а ні до районного суду , а ні до суду апеляційної інстанції.

Крім того, судом першої інстанції повно досліджено та надано належну оцінку доказам у справі, а саме правильно враховано, що ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, як на підставу поважності пропуску строку для прийняття спадщини посилався на далеку відстань від місця його постійного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5 до місьця знаходження спадкового майна та на те, що через хворобу він не мав фізичної можливості своєчасно звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Згідно положень пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», - якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як вбачається з відповіді державного нотаріуса Першої державної нотаріальної контори ОСОБА_13 від 08.10.2014 року №2537 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з тим, що останній пропустив передбачений для цього законом строк, а не тому щопостійне проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами.

Цією ж відповіддю ОСОБА_3 повідомлено, що в разі неотримання держнотконторою заборони суду у вищевказаний строк, свідоцтво на спадщину за законом на все спадкове майно може бути видано спадкоємцеві ОСОБА_5В.( дружині ОСОБА_5В.), який помер 11 травня 2013 року та який є спадкоємцем ОСОБА_7

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на недобросовісність дій відповідача та нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 по суті зводяться до переоцінки наданих сторонами доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції по оцінці цих доказів та особового тлумачення апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.1ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2017 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: