Вирок № 70252721, 15.11.2017, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Черняк В. Г..

Справа № 644/5336/16-к

Провадження № 1-кп/644/11/17

15.11.2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Черняка В.Г.,

за участю:

секретарів судового засідання Красовської К.В., Ткаченко О.П.,

прокурорів Антоненко Д.С., Бухана В.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника адвоката ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Кулиничі, Харківської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 19.12.2012 року близько 20.00 години керував технічно справним автомобілем ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_1, та рухався по вулиці С.Грицевця в місті Харкові зі сторони вулиці Роганської в напрямку вулиці Зубарєва зі швидкістю не менше 88 кілометрів за годину. Під час руху по вказаній вулиці, в районі будинку № 20, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб надати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека,

та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який перетинав проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху його автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 20.12.2012 року від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні і згідно висновку судово-медичної експертизи № 2341-С/12 від 11.02.2013 року, причиною його смерті став перелом шийного відділу хребта з повним розривом спинного мозку.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1, які знаходяться в причинному звязку з подією та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_1, проявив неуважність при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід ОСОБА_4, та якого він обєктивно міг виявити, не надав йому перевагу в русі і скоїв на нього наїзд, що спричинило тяжкі наслідки.

Обвинувачений ОСОБА_1, в ході судового розгляду, свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав та відмовився від давання показань.

Незважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, його вина у фактично скоєному підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, які були досліджені судом в процесі судового розгляду, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3, допитаної в ході судового розгляду, яка показала, що 19.12.2012 року збили її сина ОСОБА_4, а 20.12.2012 року він помер;

- показаннями представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_4, допитаної в ході судового розгляду, яка показала, що особисто свідком дорожньо-транспортної пригоди вона не була. Померлий був її чоловіком. Вона тривалий час прикладала зусилля для встановлення свідків по справі очевидців пригоди.

- показаннями свідка ОСОБА_5, допитаного в ході судового розгляду, який показав, що перед Новим роком, приблизно о 18.00-20.00 годині він стояв на зупинці біля будинку № 20 по вулиці Сергія Грицевця, почув стук та вирішив піти подивитись. На окружній дорозі побачив збитого чоловіка, люди намагались покласти його до автомобіля. Автомобіль, який збив чоловіка поїхав, та починаючи рух врізався в інший автомобіль. Автомобіль, який збив чоловіка, стояв у напрямку аеропорту, а чоловік був повернутий головою в сторону переходу, він лежав на краю дороги збоку від автомобіля, ближче до задньої частини. Самого моменту дорожньо-транспортної пригоди свідок не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_6, допитаного в ході судового розгляду, який показав, що чотири роки назад у грудні він повертався з роботи, зустрів ОСОБА_5 біля будинку № 20 по вулиці Сергія Грицевця. Вони розмовляли та почули удар. Вони пішли подивитись. На окружні дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода, автомобіль ВАЗ 2109 темно-червоного кольору наїхав на пішохода. Чоловік лежав з правої сторони. Водій намагався підняти пішохода, йому допомагав чоловік, потім водій уїхав. Моменту наїзду він не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_7, допитаного в ході судового розгляду, який показав, що 19.12.2012 року він знаходився в районі окружної дороги, по вулиці Грицевця, перший пішохідний перехід від мосту, якщо їхати від аеропорту. Біля 20.00 години йшов стежці до пішохідного переходу. Спереду він нього йшли троє людей, два чоловіки та дівчина. Справа їхав автомобіль, «девятка» темного кольору, на великій швидкості. Погода була нормальна, опадів не було, асфальт був сухий. Свідок майже наздогнав пішоходів. В цей момент автомобіль зрівнявся з ними, та сталося зіткнення. Троє людей йшли по пішохідному переходу, після зіткнення чоловік та дівчина перейшли перехід, а другого чоловіка збив автомобіль. Пішохідний перехід був позначений дорожньою розміткою «зеброю», знаком «пішохідний перехід» та знаком «обмеження максимальної швидкості 40 кілометрів за годину». Про те, що потерпілі встановлюють свідків- очевидців ДТП він дізнався за оголошенням в газеті і був допитаний в ході слідства.

- протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 19.12.2012 року та схемою до нього, згідно яких було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди;

- протоколом огляду транспортного засобу від 19.12.2012 року, згідно якого був оглянутий автомобіль ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_1, на якому мали місце пошкодження передньої частини у вигляді деформації капоту, розбито лобове скло, розбита права передня фара, деформована решітка радіатора, деформований бампер справа;

- протоколом огляду трупа від 20.12.2012 року, згідно якого був оглянутий труп ОСОБА_8;

- висновком судово-медичної експертизи № 2341-С/12 від 11.02.2013 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_4 став перелом шийного відділу хребта з повним розривом спинного мозку;

- висновком експерта № 4780-Т/12/2341-С12 від 21.12.2012 року, згідно якого в крові ОСОБА_4 виявлений спирт етиловий в кількості 1,00 ‰;

- висновком експерта № 173 МК-С/13/2341-С/12 від 29.01.2013 року, згідно якого переломи на лівій малоголімковій та лівій великогмілковій кісток від трупа ОСОБА_4 утворились, ймовірніше за все, одномоментно в результаті дії тупого твердого предмету по передньозовнішній поверхні кісток;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.04.2013 року, згідно якого ОСОБА_1 пояснив механізм дорожньо-транспортної пригоди;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 7302 від 28.08.2014 року, згідно якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 12.2, 12.4 та 18.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання ним вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному звязку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2014 року, за участю свідка ОСОБА_7,який пояснив механізм дорожньо-транспортної пригоди;

- висновком експерта (експертиза за матеріалами справи) № 229-КЕ/2-15/178/16 від 09.03.2016 року, згідно якого враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_4, та приймаючи до уваги механічні ушкодження на автомобілі НОМЕР_2 механізм їх утворення вбачається наступним. В момент первинного контакту пішохід ОСОБА_4, знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні тіла в стані кроку (тобто пішохід рухався) з переважною опорою на праву нижню кінцівку, на це вказують характер та локалізація ушкоджень на нижніх кінцівках, та був обернений правою передньо-бічною поверхнею тіла до передньої частини автомобіля «ВАЗ-2109». Внаслідок первинного контакту на автомобілі були деформовані права частина переднього бамперу, решітка радіатора, зруйнована права передня фара, а на тілі постраждалого ОСОБА_4 утворилися ушкодження на нижніх кінцівках. В послідуючому сталося падіння тіла пішохода ОСОБА_4 на капот автомобіля з просуванням по ньому та контактом з переднім вітровим склом. За рахунок цього на автомобілі «ВАЗ-2109» утворилися деформація капоту, та руйнація переднього вітрового скла, а на тілі постраждалого виникли ушкодження на голові, травма шийного відділу хребта та закрита поєднана травма грудної клітини, живота і тазу. В подальшому відбулося скидання тіла пішохода з автомобіля на проїзну частину з ковзанням по твердій її поверхні, внаслідок чого на тілі постраждалого утворилися садна на обох кистях. Даних які б вказували на те, що пішохід ОСОБА_9, перед наїздом на нього автомобіля «ВАЗ-2109» розвертався вліво або вправо, не встановлено.

Виходячи з того, що ОСОБА_4, в момент первинного контакту знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні тіла в стані кроку, тобто рухався, та був обернений правою передньо-бічною поверхнею тіла до передньої частини автомобіля «ВАЗ-2109», то можна вважати, що пішохід в момент первинного контакту з транспортним засобом міг рухатися зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «ВАЗ-2109».

Таким чином, показання водія ОСОБА_1, в частині того, що пішохід перетинав проїзну частину справа наліво відносно напрямку руху автомобіля «ВАЗ-2109» не узгоджуються з вказаним вище та є технічно неспроможними.

Оцінивши в сукупності, досліджені судом докази, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

За оцінкою в сукупності досліджених по кримінальному провадженню доказів, вину ОСОБА_1 за обставинами, викладеними в обвинувальному акті, за ч. 2 ст. 286 КК України, суд вважає доведеною.

Доводи сторони захисту, щодо сумнівності показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 очевидця ДТП, оскільки останній був встановлений через тривалий проміжок часу після пригоди - суд вважає безпідставними. Обставини встановлення свідків, доведені суду законним представником неповнолітнього потерпілого по справі, суд вважає такими, що відповідають дійсності і крім того підтверджені оголошеннями в засобах масової інформації газетах, які подавались законним представником неповнолітнього потерпілого по справі, про що заявляли і самі свідки під час їх допиту в суді.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 408 від 25.05.2016 року, ОСОБА_1 у даний час ознак психозу, слобоумства чи інших психічних розладів не виявляє. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься правопорушення, ОСОБА_1 знаходився поза будь-яким часовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 в даний час за своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставин, які помякшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 в ході судового розгляду не встановлено і за предявленим обвинуваченням не зазначено.

При призначенні покарання ОСОБА_1 за скоєне суд враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, яке згідно зіст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, наслідки, які настали у виді смерті людини. Судом також враховано, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень на транспорті, передбачених ст.ст. 121, 122,124 КпАП України, після чого вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 286 КК України, тобто злочин проти безпеки руху, в результаті якого настала смерть потерпілого, що свідчить про системність дій обвинуваченого, направлених на недотримання вимогПравил дорожнього руху України про необхідність забезпечення безпеки життя і здоров'я осіб при здійсненні керування джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин, суд не знаходить підстав вважати можливим виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, яке йому належить призначити відповідно з положеннямист. 65 КК Українив межах, установлених у санкції ч. 2ст. 286 КК Україниз позбавленням права керувати транспортними засобами, з урахуванням тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідків і вищенаведених даних про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим вважає неможливим застосування положеньст.75 КК України.

Таким чином, при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховуючи, дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах призначення йому покарання у виді позбавленні волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Цивільний позов ОСОБА_4 в інтересах малолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, заявлений в розмірі 100 000 гривень, суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 23,1167,1168 ЦК України, виходячи із принципів виваженості, розумності, справедливості, з урахуванням вищевказаних обставин ДТП, глибини та тривалості моральних страждань і переживань, які перенесені потерпілим у зв'язку з втратою близької їй людини - батька, порушення повноцінного ритму життя, суд вважає, що розмір грошового стягнення на відшкодування моральної шкоди заявлений в сумі 100000 гривен, з огляду на обсяг і характер перенесених малолітнім потерпілим моральних страждань, внаслідок смерті батька є обґрунтованим, а тому з урахуванням розумності та справедливості, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по проведенню експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 375 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на пять років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Початок строку відбування покарання призначеного ОСОБА_1 за даним вироком - рахувати з дня його фактичного затримання на виконання вироку суду.

Цивільний позов ОСОБА_4 в інтересах малолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, заявлений в розмірі 100 000 гривень задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 100 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 1000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертизи в сумі 586,80 грн. та 1845 грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: Черняк В. Г.